Рішення № 6287343, 12.05.2009, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-768/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2009 р. Хортицький районний суд

м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Нещеретної Л.М.

при секретарі – Мороз В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ „Укрпромбанк” про захист прав споживача спонукання до повернення грошових коштів за Договором банківського вкладу, виконання зобов’язання в натурі, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 року позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ „Укрпромбанк” про захист прав споживача спонукання до повернення грошових коштів за Договором банківського вкладу та виконання зобов’язання в натурі та моральної шкоди, в якому зазначив, що 16 вересня 2008 року він уклав з ЗФ ТОВ „Укрпромбанк” договір банківського вкладу № 1006/0305258001291001 на суму 20000 доларів США та № 1006/0305259001291002 на суму 20000 доларів США, на строк до 15.01.2009 року за датою повернення вкладів 15.01.2009 року та сплатою відсотків – 12% річних. 15.01.2009 р. він надав відповідачу для виконання платіжне доручення на перерахування 4000 доларів США на інший рахунок, 16.01.2009 року – платіжне доручення на перерахування 5000 доларів США, 19.01.2009 року – 5000 доларів США, 21.01.2009 року – 5574,26 доларів США. Однак на теперішній час відповідачем перераховане тільки 4000 доларів США та залишок коштів на депозитному рахунку № 1006/0305258001291001 складає 18000 доларів США та на депозитному рахунку 1006/0305258001291002 – 4000 доларів США, які відповідач відмовився повернути посилаючись на Постанову Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 року щодо введення Тимчасової адміністрації з 21.01.2009 по 21.01.2010 рок, та введенню мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 по 21.07.2009 року. Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано та протиправно утримує його особисті кошти, чим порушує його права в користуванні та розпорядженні його власністю, які гарантовані Конституцією України та іншими законодавчими актами України. Тому просить стягнути з відповідача на його користь суму депозитного вкладу. Крім того, позивач зазначив, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях та переживаннях, яку він оцінює у 5000 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які він поніс при звернені до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача – ЗФ ТОВ „Укрпромбанк” у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, в яких посилається на Постанову Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 року щодо введення тимчасової адміністрації в ТОВ „Укрпромбанк” строком на один рік з 21.01.2009 по 21.01.2010 року та введенню мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009 по 21.07.2009 року та частину 3 статті 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), також на статтю 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. В зв’язку з цим позивач заперечує проти позову в ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди повністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач по справі – ОСОБА_1, дійсно 16.09.2008 року уклав з ТОВ „Укрпромбанк” в особі ЗФ ТОВ „Укрпромбанк” договори банківського вкладу № 1006/0305258001291001 (вклад Капітал) та вніс до каси Банку грошові кошти в сумі 20000 доларів США та № 1006/0305258001291002 (вклад Капітал) і вніс до каси Банку грошові кошти у сумі 20000 доларів США з датою повернення вкладів 15.01.2009 року та 12% річних, а банк прийняв вказані суми коштів та взяв на себе зобов’язання повернути їх повністю 15.01.2009 року та сплатити відсотки за користування коштами.

Тобто банком та вкладником виконано в повному обсязі вимоги частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України, згідно, якого за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та порядку встановлених договором.

15.01.2009 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу для виконання платіжне доручення на перерахування 4000 доларів США на рахунок № 2620.9.15.33689.01 в відділенні № 15 Філії Запорізьке РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; 16.01.2009 року – 5000 доларів США, 19.01.2009 р. – 5000 доларів США, 21.01.2009 року – 5574,26 доларів США, з яких перераховано тільки 4000 доларів США.

На звернення ОСОБА_1 до адміністрації відділення банку відповідача з проханням видати йому готівкові кошти, які були розміщені на депозитних рахунках ЗФ ТОВ „Укрпромбанк” відмовив посилаючись на Постанову НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача та посилання на нормативний акт Національного банку України, оскільки, відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожному громадянину України гарантується право користування та розпорядження своєю власністю. При цьому згідно статті 41 Конституції України ніхто не може протиправно позбавлений право власності та Право приватної власності є непорушним. Фактично своєю Постановою НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року та ТОВ „Укрпромбанк” в супереч Конституції України безпідставно позбавив ОСОБА_1 права власності, а саме вільного користування своїм майном – грошовими коштами розміщеними в банку.

У відповідності до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також згідно частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном та відповідно до частини 6 і 7 статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення права власності, а обмеження чи припинення діяльності власника допустити до користування майном інших осіб допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Банк всупереч закону безпідставно втрутився та фактично заборонив ОСОБА_1 користуватися своїм майном.

Крім того банк порушив вимоги передбачені частиною другою статті 1060 Цивільного кодексу України щодо зобов’язання банку за Договором банківського вкладу повернути вклад на першу вимогу вкладника.

Також банком грубо порушена норма цивільного права, а саме стаття 14 Цивільного Кодексу України, відповідно до, якої Цивільні зобов’язання виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 626 ЦК України, зобов’язання за договором повинні виконуватися належним чином та відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а одностороння відмова від зобов’язання прямо заборонена статтею 625 ЦК України.

Відповідно частині 1 статті 633 ЦК України, Публічним є договір, в якому одна сторона –підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Тобто Договір банківського вкладу підпадає під дію Закону України „Про захист прав споживачів”, крім того згідно Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, який в пункті 2 прямо вказав, що відносини, які регулюються Законом України „Про захист прав споживачів” належить зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, або з інших угод, які не суперечать цьому Закону.

Крім того із диспозиції статті 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати працівникам банку, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Враховуючі, що строк повернення коштів по депозиту настав 15 січня 2009 року після введення тимчасової адміністрації – 21.01.2009 року, тому дія мораторію відповідно Закону не розповсюджується на вказані вклади ОСОБА_1

Тому суд вважає, що дії відповідача необґрунтовані, бо протиправно утримують особисті кошти позивача після закінчення строку повернення депозиту, чим порушують його права в користуванні та розпорядженні його власністю, які гарантовані йому Конституцією України та іншими законодавчими актами України, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення грошових коштів в розмірі 22000 доларів США.

Неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у 5000 гривень. Вирішуючи питання про розмір суми відшкодування моральної шкоди, суд враховує той факт, що в результаті неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 був позбавлений отримати свої кошти, вочевидь пережив стрес, втратив спокій, він вимушений був звернутися за захистом своїх інтересів до суду, що порушило його звичний уклад життя. Разом з тим суд виходить з того, що заявлена позивачем до відшкодування сума моральної шкоди в 5000 грн. є надмірною, оскільки не відповідає критеріям розумності та достатності відшкодування. З урахуванням тривалості та характеру вимушених змін у звичному укладі життя позивача суд вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково в сумі 500 грн.

Крім того у відповідності до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного і керуючись статтею 41 Конституції України, статями 14, 317, 319,321, 509, 525, 526, 527, 530, 633, 1058-1060, 1167 ЦК України, статями 4-11, 14, 57,60, 88, 110, 112, 118, 120 ЦПК України, статями 10, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” (із змінами) суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ „Укрпромбанк” (69114, м. м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 5) к/р НОМЕР_1, МФО 313935, ЄДРПОУ 26405444 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18000 доларів США, розміщені на його депозитному рахунку згідно Договору банківського вкладу № 1006/0305258001291001 (вклад Капітал), грошові кошти в розмірі 4000 доларів США, розміщені на депозитному рахунку згідно Договору банківського вкладу № 1006/035259001291002 (вклад Капітал), а всього стягнути 22000 (двадцять дві тисячі) доларів США.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ „Укрпромбанк” (69114, м. м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 5) к/р НОМЕР_1, МФО 313935, ЄДРПОУ 26405444 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 500 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень та витрати пов’язанні з наданням юридичної допомоги у сумі 250 гривень, а всього стягнути – 780 (сімсот вісімдесят) гривен.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ „Укрпромбанк” (69114, м. м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 5, к/р НОМЕР_1, МФО 313935, ЄДРПОУ 26405444) державне мито на користь держави у сумі 1694 (одна тисяча шістсот дев’яноста чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційного порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: