Постанова № 62872848, 16.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа № 823/1286/16

м. Черкаси

11 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі - Баклаженко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Черкаської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виділити апеляційному суду Черкаської області грошові кошти на суддівську винагороду в сумі 111991 грн. судді апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1, з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору;

- зобов'язати апеляційний суд Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду в сумі 111991 грн., з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом в.о. голови апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2016 №4 припинено тимчасово виконання обов'язків судді апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1, який підлягав звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжив службу в зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом строком до закінчення дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Згідно вказаного наказу ОСОБА_1 проведено оплату в розмірі середнього заробітку до закінчення дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, однак позивач із сумою виплаченого йому середнього заробітку не погоджується, оскільки обмеження виплат суддівської винагороди в період з січня 2015 року по квітень 2015 року на думку позивача було незаконним та суперечило нормам Міжнародного права. Оскільки нарахування та виплата позивачу середнього заробітку здійснена із застосуванням норм ч. 3 ст. 119 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», для розрахунку розміру нарахування було враховано суддівську винагороду за два місяці передуючі даті мобілізації лютий-березень 2015 року, тобто із врахуванням обмеження виплат суддівської винагороди, тому позивач просить нарахувати та виплатити йому недоплачену суддівську винагороду в сумі 111991 грн., з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, явку своїх представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від апеляційного суду Черкаської області надійшло письмове заперечення проти позову, в якому відповідач 1 посилався на те, що нарахування та виплата позивачу середнього заробітку здійснена із застосуванням норм ч. 3 ст. 119 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», для розрахунку розміру нарахування було враховано суддівську винагороду за два місяці передуючі даті мобілізації лютий-березень 2015 року, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Згідно частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 має статус судді апеляційного суду Черкаської області з 04.01.2011, згідно Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію» та відповідно до наказу Черкаського об'єднаного міського військового комісара від 31.03.2015 №5 - позивач призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період у Збройні Сили України.

Наказом голови апеляційного суду Черкаської області від 06.04.2015 №21 припинено тимчасово виконання обов'язків судді апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 на період військової служби у зв'язку з мобілізацією 06.04.2015 із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати на період служби, але не більше року.

09.04.2016 позивач продовжив військову службу, про що уклав з Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування «Північ» сухопутних військ Збройних Сил України контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно наказу в.о. голови апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2016 №4 припинено тимчасово виконання обов'язків судді апеляційного суду Черкаської ОСОБА_1, який підлягав звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжив службу, зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом строком до закінчення дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, проведено оплату ОСОБА_1 середнього заробітку до закінчення дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Правовідносини, пов'язані із виплатою компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 року «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, від 04.03.2015 року №105 - визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - працівники), за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 для розрахунку розміру середнього заробітку апеляційним судом Черкаської області було враховано суддівську винагороду позивача за два місяці, що передували даті мобілізації, а саме: лютий-березень 2015 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Так, відповідно до положень п. 4 Порядку №100, працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Із наданого відповідачем розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 судом вбачається, що суддівська винагорода позивача за останні 2 місяці до дати мобілізації складала, зокрема: за лютий 2015 року склала - 12480 грн. 85 коп. (13398 грн. (оклад судді) + 1339 грн. 80 коп. (надбавка за секретність) + 9378 грн. (вислуга років) + 300 грн. 85 коп. (індексація заробітку) - 11936 грн. 40 коп. (обмеження виплат суддівської винагороди) = 12480 грн. 85 коп.); за березень 2015 року склала - 12511 грн. 76 коп. (12760 грн. (оклад судді) + 1148 грн. 40 коп. (відрядження) + 1276 грн. (надбавка за секретність) + 8932 грн. (вислуга років) + 331 грн. 76 коп. (індексація заробітку) - 11936 грн. 40 коп. (обмеження виплат суддівської винагороди) = 12511 грн. 76 коп.); кількість відпрацьованих днів за лютий-березень 2015 року - 41, компенсаційні виплати на відрядження за лютий-березень 2015 року - 1148 грн. 40 коп.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку №100).

Відповідно до пп. «в» п. 4 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

З викладеного слідує, що середньоденна заробітна плата позивача становить 581 грн. 57 коп. (12480 грн. 85 коп. (лютий 2015 року) + 12511 грн. 76 коп. (березень 2015 року) - 1148 грн. 40 коп. (відрядження) / 41 (кількість відпрацьованих днів за лютий-березень 2015 року) = 581 грн. 57 коп.).

Пунктом 10 Порядку №100 визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

У зв'язку із вищевикладеним, відповідачем з вересня 2015 року у відповідності зі зміною мінімальної заробітної плати застосовано коефіцієнт збільшення 1,13, тому середньоденний заробіток позивача склав 657 грн. 17 коп., а з травня 2016 року застосовано коефіцієнт збільшення 1,052 і середньоденний заробіток позивача склав 691 грн. 34 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно використано для розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 суддівську винагороду позивача за лютий-березень 2015 року, оскільки вказані два календарні місяці роботи передували даті мобілізації позивача.

Посилання позивача на неправомірне вирахування апеляційним судом Черкаської області середньоденного заробітку позивача із застосуванням обмежень виплати суддівської винагороди позивача у лютому-березні 2015 року - не береться судом до уваги, з огляду на нижчезазначене.

Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII установлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, прокурорів, працівників державних органів (крім Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції) та інших бюджетних установ, працівників Національного банку України, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).

Разом з цим, розділом ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (який набрав чинності з 01.04.2015), визнано таким, що втратив чинність, пункт 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2015, № 6, ст. 40).

Таким чином, обмеження суддівської винагороди 7 розмірами мінімальної заробітної плати було чинне із січня 2015 року по березень 2015 року включно, однак, вказаний Закон №76-VIII в цій частині Конституційним Судом України не був визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2016.