Постанова № 62872808, 22.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року справа № 823/1658/16

11 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Попельнухи Ю.І.,

представника позивача – не прибув,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ-ГРУП" про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

07.11.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – позивач) до ТОВ "КОМТЕХ-ГРУП" (далі – відповідач) про стягнення податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб у сумі 123705,13грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказані узгоджені зобов’язання. Позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний їх зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Ч.1 ст.67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп.14.1.147 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.1 ст. 288 ПК України).

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

На підставі пунктів 288.2 - 288.3 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПК України).

Суд встановив, що відповідач зареєстрований як юридична особа з 16.11.2012 (код ЄДРПОУ 38475918). Із даних зворотнього боку облікової картки суд встановив, що відповідач не сплатив самостійно визначені зобов’язання з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 123705,13грн. за серпень 2016 року з терміном сплати до 30.09.2016 відповідно до декларації від 19.02.2016 №1600002998 з орендної плати за 2016 рік.

П.54.1. ст.54 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом. Отже, вищевказані добровільно не погашені зобов’язання з орендної плати є податковим боргом відповідача.

Згідно з п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив, що 08.06.2016 відповідачу виставлено податкову вимогу форми “Ф” №2275-17 про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими зобов’язаннями в сумі 123705,13грн., яка у подальшому 17.06.2016 направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в ЄДРПОУ. Однак не вручена та повернулась відправнику за закінченням терміну зберігання, що підтверджується даними копій рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (форма №119) та довідки про причини його повернення (форма №20) (а.с.8).

Абз.3 п.58.3. ст.58 ПК України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікової картки суд встановив, що недоїмка відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривалася.

П.95.2. ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

П.41.2 ст.41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно органи доходів і зборів, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів доходів і зборів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено підп.20.1.34 п.20.1. ст.20 ПК України.

Для вирішення спору суд врахував положення п.95.3 ст.95 ПК України, яким визначено, що за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, здійснюється стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Абз.2 вказаної норми передбачено обов'язок контролюючого органу звернутися до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України здійснюється контролюючим органом на підставі відповідного рішення суду.

Отже ПК України розрізняє способи реалізації завдань з погашення податкового боргу на підставі рішень судів про: стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника; отримання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок його майна та за рахунок готівки, що знаходиться у власності платника. У позовах "про стягнення" податкові органи за вищевказаними вимогами ПК України наділені повноваженням здійснювати такі заходи виключно з рахунків з рахунків у банках. Стягнення за рахунок готівки або майна допускається за рішенням суду "про надання дозволу" на таке стягнення.

Оскільки позивач не визначив спосіб стягнення податкового боргу, керуючись ч.2 ст.11 КАС України суд дійшов висновку стягнути через позивача вищевказаний податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача.

Суд врахував, що плата за землю відповідно до підп.265.1.3. п.265.1. ст.265 ПК України входить до складу податку на майно, який згідно з підп.10.1.1. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих податків. На підставі п.10.5. ст.10 ПК України місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Тому суд дійшов висновку стягнути вищевказаний податковий борг саме на користь місцевого бюджету.

Суд також взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 КАС України, якою передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого ним судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ-ГРУП" (18029, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Якубовського, буд.12; код ЄДРПОУ 38475918), на користь місцевого бюджету через Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49026, м.Дніпро, просп.Слобожанський, буд.95а; код ЄДРПОУ 39499924) податковий борг з орендної плати за землю за серпень 2016 року в сумі 123705,13грн. (сто двадцять три тисячі сімсот п’ять гривень 13коп.) відповідно до декларації від 19.02.2016 №1600002998.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту її проголошення (отримання повного її тексту). У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич