Постанова № 62872787, 16.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа № 823/1763/15

11 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Кирмана О.Д.,

представника відповідача - Радченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 подала позов, в якому просить податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.03.2015: № 0000041701 про донарахування податку на додану вартість в сумі 3007646 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1503823 грн; № 0000051701 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475 грн 64 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4285737 грн 82 коп.; № 0000101701 про застосування штрафних санкцій в сумі 28301 грн 95 коп.; № 0000091701 про застосування штрафних санкцій в сумі 511 грн - визнати нечинними та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при проведенні перевірки, на підставі якої складено акт з висновками щодо порушень податкового законодавства та прийняті податкові повідомлення-рішення, службові особи державної податкової інспекції у м. Черкасах діяли не у відповідності до чинного законодавства України, перевищили свої повноваження та дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про господарську діяльність, ведення бухгалтерського обліку, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, є безпідставними, надуманими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податку на доходи фізичних осіб позивач зазначає, що посилання відповідача у акті перевірки на невідображення в складі податкового кредиту придбання газу, бензину, дизпалива (ст. 15-17 акту перевірки) є безпідставним, оскільки в розділі 2.1 ревізорами визначається податок на доходи фізичних осіб, суми податку на додану вартість, на які звертають увагу ревізори, взагалі не впливають на визначення податку на доходи фізичних осіб, а також в порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами" ревізори не зсилаються на первинні бухгалтерські документи, які відображають конкретну господарську операцію, трактування ревізорів про те, що продукти харчування позивачем використані на власні потреби є хибним, оскільки зазначені в акті перевірки продукти харчування використані в рамках здійснення господарської діяльності.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до пункту 198.2 статті 192 Податкового кодексу України відображення податкового кредиту це право платника податку, а його обов'язок.

Також, позивач зазначає, що посилання відповідача на ненадання до перевірки видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, щодо продажу товарів, даних щодо залишків товару, суперечить самому ж акту, де у пункті 1.26 самими ж ревізорами встановлено обставини транспортування, навантажувально-розвантажувальних робіт та працевлаштування робітників, до перевірки також надавалися квитанції про оплату товару.

Щодо податку на додану вартість позивач зазначає, що ревізори в акті перевірки, на підставі якого складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказали, що перевіркою за 2013 рік встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2661520 грн, при цьому ревізори не зсилаються на первинні бухгалтерські документи, які відображають конкретні господарські операції, які призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за 2013 рік. Також відповідач у акті перевірки посилається на те, що господарські операції позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не мали реального характеру. В заперечення даного факту позивач зазначає, що господарські операції з вищевказаними контрагентами були відображені в бухгалтерському, а відповідно і податковому обліку. За 2013 рік помісячно до податкового органу були подані декларації з ПДВ, з додатком 5, реєстром отриманих та виданих податкових накладних з відображенням таких господарських операцій в розділі "Податкові зобов'язання". Відповідно суб'єкти господарювання ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ці ж самі господарські операції відобразили в щомісячній звітності з ПДВ в розділі "Податковий кредит", тобто будь-яких розбіжностей не було. Тим більше, для повноти та об'єктивності даної документальної перевірки податковий орган не був позбавлений можливості для реального підтвердження чи спростування таких господарських відносин у відповідності до пункту 73.5 статті 75 Податкового кодексу України принаймні провести зустрічну звірку.

Крім того, у висновках акту перевірки, на підставі, якого прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення, вказано, що за 2013 рік донараховано податок на додану вартість в сумі 3122542 грн, але ревізорами не визначено з яких саме господарських операцій донараховані відповідні податкові зобов'язання.

Також, у відповідності до акту від 29.01.2015 № 18/23-01-17-01/НОМЕР_5 винесені податкові повідомлення-рішення № 0000101701 та № 0000091701 про застосування штрафних санкцій, проте не є зрозумілим на підставі чого позивачу визначені такі суми штрафних санкцій, так як у висновках вказаного акту не зазначено про відповідні порушення.

Акт від 29.01.2015 № 18/23-01-17-01/НОМЕР_5 складено з порушенням норм матеріального права, він є суперечливим між собою, не повним, не об'єктивним, не логічним, а тому не може бути належним та допустимим доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах прийнято на підставі акта планової документальної перевірки планової виїзної перевірки від 29.01.2015 № 18/23-01-17-01/НОМЕР_5.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177.7 Податкового кодексу позивачем неправомірно включено до складу витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, використання яких в господарській діяльності не підтверджено документально, вартість товарів, використаних на власні потреби та сума готівкових коштів, внесених на власний розрахунковий рахунок, без відповідного підтвердження їх використання для оплати товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на 50420446 грн та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475 грн 64 коп. В порушення вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, не включено до податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість протягом 2013 року ПДВ з вартості реалізованих товарів на суму 2659145 грн, та в порушення вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України неправомірно сформовано податковий кредит на загальну суму 348501 грн з вартості товарів, які не використовувалися в господарській діяльності. Крім того, перевіркою встановлено не зберігання ФОП ОСОБА_1 фіскальних звітних чеків, не виконання друку контрольної стрічки та не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій. Крім того, документальною перевіркою встановлено факти порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

На підставі пункту 123.1 статті 123 податкового кодексу України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 відсотків від донарахованого податку на доходи фізичних осіб в сумі 4285737 грн 82 коп, у розмірі 50 відсотків від донарахованого податку на додану вартість в сумі 1503823 грн. На підставі пункту 1, 4, 5 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, в сумі 340 грн за не зберігання щоденних фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій, в сумі 170 грн за невиконання друку контрольної стрічки. На підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України на позивача накладено штраф у розмірі 20 відсотків за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 28301 грн 95 коп.

Враховуючи викладене, відповідач правомірно відповідно до вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статей 59, 60 Податкового кодексу України прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 № 0000041701 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 4511469 грн, № 0000051701 про збільшення грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 12857213 грн 46 коп, № 0000101701 про застосування штрафних санкцій в сумі 28301 грн 95 коп за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, № 0000091701 про застосування штрафних санкцій в сумі 551 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та просила в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

ОСОБА_1, як фізична особа - підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, зареєстрована 09.11.2004, до 24.10.2014 перебувала на обліку як платник податку на додану вартість та податку на прибуток. 24.10.2014 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

На підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до наказів державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 169 від 12.12.2014, № 59 від 15.01.2015, № 15 від 12.01.2015 та направлень на перевірку № 85/23-01-17-0 від 29.12.2014, № 27/23-01-03-01 від 29.12.2014, № 7, 8 від 13.01.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлені такі порушення:

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 199.1, 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України у результаті чого донараховано податку на додану вартість всього у сумі 3122542 грн;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 8571475 грн 64 коп.;

- пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п.3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік на суму 70443 грн 73 коп.

За результатами проведеної перевірки складено акт державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 18/23-01-17-01/НОМЕР_5 від 29.01.2015.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015:

- № 0000041701 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4511469 грн, в тому числі за основним платежем - 3007646 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1503823 грн;

- № 0000051701 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12857213 грн 43 коп., в тому числі за основним платежем - 8571475 грн 64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4285737 грн 82 коп.;

- № 0000101701 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20 % за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування (сума - 141509 грн 75 коп.) у сумі 28301 грн 95 коп.;

- № 0000091701 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 511 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України в редакції станом на період, за який здійснювалася перевірка).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За висновком податкового органу в порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177.7 Податкового кодексу позивачем неправомірно включено до складу витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, використання яких в господарській діяльності не підтверджено документально, вартість товарів, використаних на власні потреби та сума готівкових коштів, внесених на власний розрахунковий рахунок, без відповідного підтвердження їх використання для оплати товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на 50420446 грн та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475 грн 64 коп.

Крім того, в порушення вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, не включено до податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість протягом 2013 року ПДВ з вартості реалізованих товарів на суму 2659145 грн, та в порушення вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України неправомірно сформовано податковий кредит на загальну суму 348501 грн з вартості товарів, які не використовувалися в господарській діяльності.

Згідно з пунктами 177.1-177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачає, зокрема, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно першого абзацу пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4 статті 198 ПК України).

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Пунктами 199.1 та 199.4 статті 199 ПК України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Досліджуючи матеріали справи, в тому числі висновок експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 06.04.2016 № 1056/15-23; 129/16-23, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на 50420446 грн, не включення до податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість протягом 2013 року ПДВ з вартості реалізованих товарів на суму 2659145 грн та неправомірне формування податкового кредиту на загальну суму 348501 грн з вартості товарів, які не використовувалися в господарській діяльності, є помилковим, оскільки такий висновок зроблений без врахування наявності відповідних первинних документів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.03.2015 № 0000041701 про донарахування податку на додану вартість в сумі 3007646 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1503823 грн та № 0000051701 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475 грн 64 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4285737 грн 82 коп. прийняті неправомірно.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 № 0000101701 про застосування штрафних санкцій в сумі 28301 грн 95 коп. та № 0000091701 про застосування штрафних санкцій в сумі 511 грн, суд зазначає про їх прийняття відповідно до акту перевірки № 18/23-01-17-01/НОМЕР_5 від 29.01.2015.

Разом з тим, досліджуючи текст акту, суд з'ясував, що в ньому відсутні будь-які посилання на порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та порушення позивачем пунктів 1, 9, 10 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому, на переконання суду, вказаний акт не може бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 № 0000101701 та № 0000091701 у зв'язку з чим останні прийняті неправомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору також враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, суд зауважує, що позивач просить визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення нечинними та скасувати їх, однак вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, тоді як індивідуальні акти, якими в даному випадку є вказані рішення, слід визнати протиправними та скасувати їх, у зв'язку з чим адміністративний позов належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.03.2015: № 0000041701 про донарахування податку на додану вартість в сумі 3007646 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1503823 грн; № 0000051701 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475 грн 64 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4285737 грн 82 коп.; № 0000101701 про застосування штрафних санкцій в сумі 28301 грн 95 коп.; № 0000091701 про застосування штрафних санкцій в сумі 511 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 21.11.2016.