Постанова № 62870152, 22.11.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження 2-а/537/194/2016

Справа № 537/5019/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2016 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневич В.І., при секретарі - Гавриш А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 з позовом, відповідно до якого прохав зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з дати поновлення виплати пенсії - 07.10.2009 року із застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як не працюючим пенсіонерам, дітям війни та здійснювати в подальшому перерахунок пенсії на підставі змін у пенсійному законодавстві.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.10.2015 року по справі 537/3101/15-а, зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 року в частині строку поновлення виплати пенсії, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства. Відповідно до розпорядження № 821332 від 17.03.2016 року Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 59,86 грн. на місяць. Вважає рішення Пенсійного фонду щодо поновлення йому пенсії в розмірі 59,86 грн. на місяць необґрунтованими та такими, що порушують його конституційні права.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, однак просив проводити розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги прохав задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю - Шелих В. І. позовні вимоги не визнав, прохав у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, відповідно до норм чинного законодавства та згідно рішення суду позивачам було поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 року, нараховано до виплати відповідно до Розпорядження № 821332 від 17.03.2016 року. Згідно листа Пенсійного фонду України від 17.02.2015 року № 4626/02-04, поновлення пенсії особам, які виїхали за кордон, якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, поновлення пенсії здійснюється у розмірі визначеному на дату припинення її виплати. Також постановою суду не передбачено проведення перерахунку та виплати пенсії у збільшеному розмірі. Також, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначається що індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться. Також, зазначив, що позивач до управління із заявою про перерахунок пенсії не звертався.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши всі докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.10.2015 року змінено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 року постанову суду в частині строку поновлення виплати пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до розпорядження № 821332 від 17.03.2016 року ОСОБА_1 поновлено пенсію за віком в розмірі 59,86 гривень на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Статтею 24 Конституції України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» закріплено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року за №1-32/2009 (№25-рп/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3.3 мотивувальної частини вищезазначеного рішення, виходячи із правової, соціальної природи пенсії право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія,- в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 року вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Частина 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що пенсія призначається довічно або на період протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом позивачам була призначена пенсія за віком, тобто довічно, а не певний період.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Отже, ОСОБА_1, має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, це також стосується його прав як на виплату пенсії, так і на індексацію та інші перерахунки таких виплат.

За таких обставин суд вважає, що позивачу не може бути відмовлено у підвищенні пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про перерахунок пенсії позивачу, суд виходить з того, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з 07.09.2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Отже, перерахунок пенсії позивачам слід провести з 07.09.2009 року тобто з дати поновлення пенсії.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову в тому числі про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, потрібно стягнути з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст.9, 11, 12, 71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст..24, ст. 46 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій - задовольнити.

Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з дати поновлення виплати пенсії - 07.10.2009 року із застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як не працюючим пенсіонерам, дітям війни.

Стягнути з Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня її проголошення, з одночасним поданням копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: В.І. Хіневич