Постанова № 62866956, 21.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року № 813/2051/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

з участю позивача - ОСОБА_1,

представників

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування акта та свідоцтва,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про, з урахуванням уточнених позовних вимог та ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року, визнання незаконними дій щодо підготовки до продажу на електронних торгах нежитлового приміщення - гаражу АДРЕСА_1 та передачі вказаного майна для реалізації на електронних торгах.

Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що гараж АДРЕСА_1, на час виставлення для реалізації на електронних торгах знаходився у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_3 (боржника у виконавчому провадженні), про що було відомо органу державної виконавчої служби. А тому, на думку позивача, відповідач у повинен був звернутись до суду з вимогою про виділ частки ОСОБА_3 у праві власності на гараж і лише після судового розгляду та після узгодження питання про можливість продажу виділеної частки зі співвласником - позивачем, у відповідності до ст.366 ЦК України, здійснювати електронні торги ? частки у праві власності ОСОБА_3

Позивач та її представник дали аналогічні пояснення, просять позов задоволити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначає, що згідно із сформованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно в порядку доступу державних виконавців, договору купівлі-продажу гаражу та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що власником гаражу АДРЕСА_1, являється ОСОБА_3, підставою виникнення права власності являється договір купівлі-продажу від 29.08.2008 року, форма власності - приватна.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача та її представника, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 23.01.2015 року ВП №46175475 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №464/11206, виданого 30.07.214 року Сихівським районним судом м.Львова, про конфіскацію у ОСОБА_3 на користь держави все особисте належне йому на праві власності майно.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 06.05.2016 року ВП №46175475 призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у вищенаведеному виконавчому провадженні та зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань початкової вартості гаражу АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна 19085740, для реалізації на прилюдних торгах без ПДВ.

Зявкою від 12.10.2015 року за №В-11/15462 відповідач просив реалізувати згадане нерухоме майно.

На підставі протоколу проведення електронних торгів №135896 від 21.12.2015 року було складено Акт державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна від 06.01.2016 року відповідно до якого арештоване майно було передано на реалізацію ДП «СЕТАМ». Електронні торги з реалізації арештованого майна відбулись 21.12.2012 року. Гараж АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна 19085740, придбав ОСОБА_4 за ціною 84171 грн. 76 коп.

Відповідно до ч.6 ст.52 згаданого Закону, у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст.73 СК України визначено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Як передбачено ч.1 ст.379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Між позивачем та ОСОБА_3 12.02.1978 року було укладено шлюб про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис №317, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про укладення шлюбу.

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, гараж АДРЕСА_1; реєстраційний номер майна 19085740, був придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі -продажу гаражу від 29.08.2008 року.

З врахуванням того, що вищезгаданий гараж був придбаний боржником під час перебування ним у шлюбі з позивачем, такий, вважається спільною сумісною власністю подружжя, як передбачено ст.60 СК України.

Таким чином, у відповідності до вимог ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», для звернення стягнення на вищезгадане майно, зокрема шляхом реалізації його на прилюдних електронних торгах, державний виконавець повинен був звернутись до суду з поданням про виділення частки боржника з цього майна для її подальшої реалізації.

При цьому, судом враховано те, що відповідач, передаючи згадане нерухоме майно на реалізацію та до проведення електронних торгів, був обізнаний про перебування такого у спільній сумісній власності, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні адвокатський запит від 12.10.2015 року №227; відповідь на нього від 21.10.2015 року №15776; ухвали суду у справі №461/6217/15-ц, предметом якої є визнання права власності та виключення з опису та зняття арешту цього ж майна; супровідні листи які отримані відповідачем з інформацією про наявність у суді згаданого.

Як передбачено ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, задля гарантування конституційного принципу непорушності права власності та недопущення необґрунтованого втручання у право власності третьої особи, державний виконавець повинен був вжити всіх передбачених законом заходів, які б унеможливили б порушення права власності третіх осіб.

Відтак, відповідач передав на реалізацію майно не вживши заходів для спростування обґрунтованих сумнівів щодо перебування цього майна у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів в спростування вищенаведених обставин не надав.

Наведене дозволяє суду констатувати той факт, що оскаржені дії не відповідають критеріям обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України) та добросовісності (п.5 ч.3 ст.2 КАС України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо підготовки до продажу на електронних торгах нежитлового приміщення - гаражу та передачі вказаного майна для реалізації на електронних торгах є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність дій відповідача.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо підготовки до продажу на електронних торгах нежитлового приміщення - гаражу АДРЕСА_1 та передачі його для реалізації на електронних торгах.

Стягнути з бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35009232), що знаходиться за адресою м.Львів, пр.Чорновола, 39, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_2, 1010 (одна тисяча десять) грн. 53 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 листопада 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк