Ухвала суду № 62858770, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

17 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів -Чобіток А.О., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року,

встановила:

у жовтні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення коштів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 2 185, 79 Євро та 76 553 грн. 59 коп., посилаючись на те, що між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договори банківського вкладу, грошові кошти за якими позивачу не було повернуто у зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних. Зазначала, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб їй було виплачено гарантоване відшкодування в розмірі 200 000 грн., а тому просила стягнути на її користь залишок заборгованості.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що між нею та відповідачем 22 вересня 2014 року було укладено договори банківського вкладу № 005-20557-220914 та №006-20557-220914, відповідно до умов яких суми банківського вкладу становили 244 108 грн. 59 коп. та 2 185, 79 євро, зі строком дії договорів до 27 вересня 2015 року. Крім того, 01 липня 2014 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 008-12506-010714 на суму 32 445 грн. строком до 06 липня 2015 року. Позивач зазначала, що з 03 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та після початку процедури виведення Фондом банку з ринку виплачено їй гарантоване відшкодування в розмірі 200 000 грн. Вказувала, що після виплати зазначеного відшкодування у ПАТ «Дельта Банк» залишилась перед нею заборгованість, а тому просила стягнути грошові кошти в розмірі 2 185, 79 Євро та 76 553 грн. 59 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» перебуває у стадії ліквідації, процедура якої визначена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами даної процедури. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 1058, 1066 ЦК України, ст. 28, 36 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає наслідком запровадження тимчасової адміністрації безпосереднє та в повному обсязі звільнення банку від виконання своїх зобов'язань у договірних відносинах із вкладниками, не встановлює підстав припинення майнових прав вкладників на зазначені кошти, а тому позов має бути задоволено. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами було укладено договори банківського вкладу № 005-20557-220914 та №006-20557-220914, відповідно до умов яких суми банківського вкладу становили 244 108 грн. 59 коп. та 2 185, 79 євро, зі строком дії договорів до 27 вересня 2015 року, а також договір банківського вкладу № 008-12506-010714 від 01 липня 2014 року на суму 32 445 грн. строком до 06 липня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року №51 в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ч. 1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ч. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та / або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно п. п. 1, 2, ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів и та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Як вбачається з матеріалів справи, вказане відшкодування позивачу було виплачено у граничному розмірі - 200 000 грн.

Згідно з ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості, відповідно до якої вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом підлягають задоволенню у четверту чергу.

Відтак, вимоги кредиторів банку після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку підлягають задоволенню в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що було вірно встановлено судом першої інстанції. Отримані під час виконання ліквідаційної процедури кошти, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості, задоволення вимог кредиторів банку поза її межами Законом не передбачено.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 визнано кредитором ПАТ «Дельта Банк» та включено її кредиторські вимоги до четвертої черги, а відтак її вимоги з урахуванням вищевикладеного підлягають задоволенню в порядку визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно встановленої черговості.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 757/39384/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12311/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Писанець В.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.