Вирок № 6285724, 24.02.2009, Вишгородський районний суд Київської області

1-42/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1, при секретарі ОСОБА_2, за участю прокурора

захисників-адвокатів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодруженого, непрацюючого, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7, на АДРЕСА_1, судимого:

9 листопада 2006 року Іванівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на 2 роки,

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_9, на вул. Шкільній, 45-а, громадянина України, працюючого СТО „Інжектор”, неодруженого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_11,

громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_12, непрацюючого, неодруженого, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_13, не судимого,

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_14, громадянина України,

освіта середньо-спеціальна, працюючого в ресторані „Пельменниця”, неодруженого, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_15, не судимого,

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

15 грудня 2006 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 будучи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, зайшли до під’їзду № 3 по вул. Дніпровській, 3-б у м. Вишгороді, де біля ліфту напали на потерпілого ОСОБА_11, якого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 схопили за руки, а ОСОБА_7 металевим предметом схожим на кастет, який тримав у правій руці, завдав потерпілому удари в голову та інші частини тіла. Від завданих ударів ОСОБА_11 утратив свідомість та упав на підлогу, де ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 завдали йому удари ногами в різні частини тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження – рану в лівій надбрівній області, крововилив на віках лівого ока з переходом в область перенісся і ліву виличну область, крововилив біля лівого ока, садно овальної форми розміром 1,9 на 1,5 см. у правій частині голови, крововилив овальної форми розміром 6 на 3 см. у лівій сідничній області, що потягли короткочасний розлад здоров’я, та заволоділи його грошима в сумі 325 грн. і панеллю від автомагнітоли „Соні”, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє.

11 січня 2007 року близько 00 год. 40 хв. ОСОБА_10, ОСОБА_8 та особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою між собою шляхом пошкодження віконного скла проникли до магазину „Лайф” по вул. Київській, 2 у м. Вишгороді, коли особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, залишилася на вулиці спостерігати за навколишньою обстановкою, чим забезпечила доведення спільного умислу до кінця, а ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вилучили з магазину і спільно таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_12: системний блок комп’ютера „НР” вартістю 5 690 грн., ЖК-монітор – 2 140 грн., клавіатуру „НР” – 128 грн., маніпулятор – 112 грн., принтер „Xerox WC-16” – 3 049 грн., а всього на суму 11 119 грн.

22 лютого 2007 року близько 3 год. ОСОБА_10, ОСОБА_9 та особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою між собою шляхом пошкодження віконного скла проникли до магазину „Лайф” по вул. Київській, 2 у м. Вишгороді, коли особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, залишилася на вулиці спостерігати за навколишньою обстановкою, чим забезпечила доведення спільного умислу до кінця, а ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вилучили з магазину і спільно таємно викрали системний блок „Целерон 326” вартістю 2 890 грн., що належить потерпілому ОСОБА_12

2 березня 2007 року близько 2 год. ОСОБА_10 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, та невстановленою досудовим слідством особою біля буд. № 3 по вул. Луговій у м. Вишгороді шляхом зламу дверного замку проникли до автомобіля НОМЕР_1, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_13: цифровий фотоапарат „СамсунгД420” вартістю 750 грн., шкіряну кобуру для пістолету – 40 грн., дві акустичні колонки потужністю 5 вт. на суму 100 грн., автомагнітолу „LG” – 400 грн., а всього на суму 1 290 грн.

У судовому засіданні підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнали повністю, з яких ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від дачі показань відмовилися, але відповідали на запитання.

Разом з тим підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 погоджуючись з пред’явленим обвинуваченням, ствердили про інші обставини події й повний зміст інкримінованого їм обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України не визнали.

Підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вину визнали без застережень.

Так, по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 від 15 грудня 2006 року.

Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що 15 грудня 2006 року відпочивав у кафе „Марина” в м. Вишгороді разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які знаходилися в стані алкогольного сп’яніння. Зазначив, що у кафе з потерпілим ОСОБА_11 виник конфлікт, однак його детальні обставини та з ким він виник пояснити не зміг. Коли ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вийшли з кафе, пішов за ними до під’їзду житлового будинку, де останні тримали і били потерпілого. Сам знаходився у стані алкогольного сп’яніння й підійшов до них з цікавості. В той час потерпілий вирвався й завдав йому удар, а тому він разом з іншими підсудними також завдав удари потерпілому. Від отриманих ударів потерпілий упав, а у нього випала з кишені панель від автомагнітоли. Чи вилучали підсудні в потерпілого гроші не бачив.

Разом з тим ОСОБА_8 погодився з показаннями, які давав на досудовому слідстві.

З цих показань убачається, що в кафе він відпочивав разом з ОСОБА_7, а після вживання спиртних напоїв той запропонував йому пограбувати потерпілого ОСОБА_11, у якого в кафе побачив грошові кошти, на що ОСОБА_8 погодився. При цьому ОСОБА_7 показав йому металевий кастет, яким збирався завдавати удари. Коли потерпілий вийшов з кафе, він, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, наздогнали його в під’їзді житлового будинку, де ОСОБА_6 тримав потерпілого, а ОСОБА_7 завдав йому удари рукою. Він втрутився в бійку й також завдав потерпілому удари. Діяв разом з іншими підсудним, які були в стані алкогольного сп’яніння з метою заволодіння грошима потерпілого (т. 1 а.с. 53).

Підсудний ОСОБА_7 у судовому засіданні погодився з показаннями ОСОБА_8, проте зазначив, що, будучи в стані алкогольного сп’яніння, самостійно побіг за потерпілим. У під’їзді викликав ліфт, а потерпілий завдав йому удар. У відповідь завдав потерпілому два удари й вийшов з під’їзду. Інших підсудних на місці події не бачив й злочин вчинив самостійно.

Пояснити з якою метою зайшов у під’їзд за потерпілим і детальні обставини події не зміг, посилаючись на перебування в стані сильного алкогольного сп’яніння. Зазначив, що майно потерпілого не вилучав, хоча формально з пред’явленим обвинуваченням погоджувався.

Коментувати показання дані ним на досудовому слідстві відмовився і ствердив про визнання своєї вини.

У той же час з показань підсудного на досудовому слідстві вбачається, що після вживання спиртних напоїв у кафе „Марина” він узяв у ОСОБА_8 металевий кастет. В подальшому наздоганяв потерпілого для з’ясування стосунків й зайшов за ним у під’їзд разом з ОСОБА_6, де йому здалося, що потерпілий намагається його вдарити. ОСОБА_6 схопив потерпілого за руки, а він металевим предметом завдав йому удари в голову. ОСОБА_8, який після цього забіг до під’їзду також завдавав удари потерпілому, від яких той упав на підлогу. Після цього він та інші підсудні повернулися до кафе, в якому вимили руки від крові (т. 1 а.с. 41).

Підсудний ОСОБА_6 погодився з показаннями ОСОБА_8, які той дав на досудовому слідстві й при цьому ствердив, що після вживання алкогольних напоїв з іншими підсудними, побіг разом з ними за потерпілим у під’їзд. Причину прибуття у під’їзд та мотиви своїх дій пояснити не зміг. У під’їзді з потерпілим виник конфлікт, який переріс у бійку. ОСОБА_7 завдав потерпілому удари, коли він тримав його за руки. Чи бив потерпілого ОСОБА_8 не пам’ятає. Від отриманих ударів потерпілий втратив свідомість і впав. З його кишені випала панель від автомагнітоли, яку підібрав ОСОБА_7 і вони разом повернулися до кафе.

Показання дані ним на досудовому слідстві підтвердив. Зазначив, що фізичного насильства до потерпілого не застосовував й участі у заволодінні його майном не брав.

Аналізуючи показання підсудних у судовому засіданні, суд вважає їх надуманими, які між собою не узгоджуються і матеріалам справи не відповідають, а тому приймає до уваги ті показання, які ними дані на досудовому слідстві та які відповідають сукупності здобутих по справі доказів, що в повній мірі доводять участь підсудних в інкримінованому їм розбійному нападі.

Так, потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні ствердив, що 15 грудня 2006 року близько 22 год. 30 хв. поставив автомобіль на стоянку і зайшов до кафе „Марина”. При собі мав панель від автомагнітоли й гроші в гаманці та окремо в сумі 325 грн. в кишені. В кафе придбав пиво, а коли розраховувався, його гроші могли вільно побачити присутні в кафе молоді хлопці. Близько 23 год. пішов до дому в під’їзд № 3 по вул. Дніпровській, 3б, де викликав ліфт. В той час в під’їзд забігли троє підсудних, які напали на нього. Розпочав його побиття ОСОБА_7, який демонстративно одягнув металевий кастет на праву руку й завдав ним удари в голову, коли ОСОБА_6 і ОСОБА_8 його разом тримали з обох боків за руки. Після того як він упав, підсудні били його втрьох, а тому він закрив обличчя руками і втратив на мить свідомість. Підсудні продовжили його побиття ногами, завдаючи чисельні удари в різні частини тіла. Припинивши побиття, підсудні його обшукали по кишенях і вилучили гроші в сумі 325 грн. та панель від автомагнітоли й з місця події зникли. Ствердив, що всі підсудні були в стані алкогольного сп’яніння, діяли узгоджено і спільно, разом напали на нього в під’їзді будинку з метою пограбування. Захиститися він не зміг.

Такі ж показання потерпілий дав і під час очних ставок з підсудними, які наполягали на своїх показаннях (т. 1 а.с. 76, 77).

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні ствердила, що 15 грудня 2006 року працювала в кафе „Марина” барменом. Того вечора у кафе відпочивала група молодих людей, які вживали спиртні напої. Близько 23 год. у кафе заходив її знайомий – потерпілий ОСОБА_11, який випив пиво, а коли розраховувався доставав гаманець з грошима. Пізніше він залишив кафе. Коли вона закривала кафе, на вулиці якісь молоді хлопці вихвалялися, як когось побили.

Пізніше потерпілий ОСОБА_11 повідомив їй, як того дня троє хлопців побили та пограбували його в під’їзді будинку.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні ствердив, що 15 грудня 2006 року відпочивав у кафе „Марина” у компанії молодих людей, серед яких був і ОСОБА_6. Близько 23 год. 30 хв. він побачив, як з кафе вибігли підсудний ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а за ними вибіг і ОСОБА_6. Дані підсудні через 15-20 хв. разом повернулися в кафе. На їх одязі він бачив сліди крові, від яких вони відмивалися в кафе. Тоді ж він побачив у ОСОБА_7 панель від автомагнітоли та металевий кастет. Панель він забрав у підсудного і закинув її на кафе „Марина”. Наступного дня заліз на кафе та віддав зазначену панель ОСОБА_6.

З оголошених показань свідка ОСОБА_16 убачається, що він також відпочивав у даному кафе і вживав спиртні напої разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7, до яких пізніше приєднався і ОСОБА_6. Під час вживання спиртних напоїв підсудні домовилися пограбувати чоловіка, який знаходився за сусіднім столиком. Тоді ж він побачив у ОСОБА_7 металевий кастет. Коли близько 23 год. 30 хв. чоловік на якого вказував ОСОБА_7 вийшов з кафе, за ним вийшли спочатку ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а згодом він та ОСОБА_8. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 побігли в сторону будинку 3-б по вул. Дніпровській. Загуролько також став їх наздоганяти, запитавши перед цим про його наміри, на що свідок відповів, що збирається до дому, куди й одразу пішов.

Про присутність цього свідка у кафе за вказаних обставин у своїх показаннях згадували й підсудні.

З оголошених показань свідка ОСОБА_17 встановлено, що він також відпочивав у кафе за вказаних вище обставин й бачив, як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 разом уживали спиртні напої та виходили близько 23 год. 30 хв. на вулицю. А коли підсудні разом повернулися до кафе бачив у них сліди крові та з розмови зрозумів, що вони когось побили.

З даних протоколу огляду місці події від 16 грудня 2006 року убачається, що в під’їзді буд. № 3-б по вул. Київській у м. Вишгороді на місці побиття потерпілого на першому поверсі біля ліфту виявлено сліди бурого кольору схожі на кров (т. 1 а.с. 7,8).

Відповідно до даних протоколу вилучення від 17 грудня 2006 року в підсудного ОСОБА_6 працівниками міліції вилучено панель від автомагнітоли „Соні”, яка належить потерпілому (т. 1 а.с. 9, 18).

При проведені відтворення обстановки та обставин події підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили свої показання дані на досудовому слідстві і детально показали вчинені ними дії під час нападу на потерпілого (т. 1 а.с. 81-84).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 21/д від 13 лютого 2007 року в потерпілого ОСОБА_11 виявлено закриту рану довжиною 3 см. у лівій надбрівній області, крововилив на віках лівого ока з переходом в область перенісся і ліву виличну область, крововилив біля лівого ока, садно овальної форми розміром 1,9 на 1,5 см. у правій частині голови, крововилив овальної форми розміром 6 на 3 см. у лівій сідничній області, які в сукупності є легкими тілесними ушкодженнями, що потягли короткочасний розлад здоров’я, і могли утворитися за встановлених обставин події, при його побитті підсудними руками і ногами (т. 1 а.с. 72).

Аналізуючи дані докази й визначені ними дії підсудних, суд вважає, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 разом домовилися про спільне вчинення злочину – напад на потерпілого ОСОБА_11, який здійснили, наздогнавши його в під’їзді житлового будинку. При цьому підсудні узгоджено застосували до нього небезпечне для життя і здоров’я насильство з одночасним вилученням майна, яким вони розпорядилися на власний розсуд.

З цих обставин кожен з підсудних вчинив дії спрямовані на заволодіння майном під час нападу із застосуванням небезпечного насильства, а отже вони спільно виконали дії, які складають об’єктивну сторону розбійного нападу й призвели до вилучення майна потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 187 КК України злочин вважається закінченим з моменту нападу на потерпілого з цією метою.

Показання підсудних про іншу участь кожного з них у вчиненні цього злочину, суд розцінює, як намір зменшити відповідальність за вчинене, які сукупності досліджених доказів не відповідають.

Зокрема, їхні твердження про те, що гроші в потерпілого вони не вилучали, спростовуються показаннями самого потерпілого ОСОБА_11, після побиття якого, коли його опір був зламаний, підсудні заволоділи його грошовими коштами в сумі 325 грн.

Натомість своїми показаннями на досудовому слідстві підсудні в сукупності достатньо викрили один одного у вчиненні розбійного нападу.

Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою і доповнюють один одного, п роаналізувавши які, суд доходить висновку, що пред’явлене підсудним обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України знайшло своє підтвердження.

По епізодам крадіжки майна потерпілих ОСОБА_18 від 11 січня та 22 лютого 2007 року та ОСОБА_13 від 2 березня 2007 року.

Підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10, погоджуючись з обвинуваченням, повністю підтримали показання, які давали на досудовому слідстві. Від дачі показань в судовому засіданні відмовилися. В зв’язку з чим суд оголосив наявні в справі показання підсудних.

Так, на досудовому слідстві підсудний ОСОБА_10 свою винуватість у вчинених злочинах визнав і ствердив, що 10 січня 2007 року спільно з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_8, за пропозицією останнього, якому були потрібні гроші, вночі прибули до магазину „Лайф”, де монтировкою підняли ролет і розбили вікно. ОСОБА_10 вилучив з магазину принтер, а ОСОБА_8 системний блок та інші частини комп’ютера, коли особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, спостерігала за навколишньою обстановкою. Викрадене майно принесли до нього додому, яким розпорядилися на власний розсуд.

Крім того в березні 2007 року він разом з невстановленою слідством особою на ім’я Денис та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, взяв участь у викраденні майна з автомобіля ВАЗ 2110 по вул. Луговій у м. Вишгороді, де спостерігав за навколишньою обстановкою, коли невстановлена особа на ім’я Денис проник до автомобіля й вилучив звідти автомагнітолу, фотоапарат, два динаміка, кобуру. Оглянувши автомагнітолу, ОСОБА_10 повернувся до автомобіля й вилучив звідти штекер та випрямляч звуку до неї (т. 2 а.с. 187-189).

Разом з тим з показань ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на досудовому слідстві вбачається, що в лютому 2007 року ОСОБА_10 запропонував і домовився з ОСОБА_9 та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, про викрадення майна з того ж магазину. В зв’язку з чим уночі вони прибули до магазину, де ОСОБА_10 металевою трубою розбив скло й вони проникли до нього, коли особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, спостерігала за навколишньою обстановкою. В магазині ОСОБА_10 вилучив системний блок комп’ютера, який подав через вікно ОСОБА_9. Після цього підсудні покинули місце події й принесли викрадене до дому ОСОБА_10, яким розпорядилися на власний розсуд (т. 2 а.с. 187-189, 205-206).

Підсудний ОСОБА_8 в цій частині обвинувачення визнав повністю й у судовому засіданні ствердив про викрадення ним комп’ютера з магазину „Лайф” за вказаних обставин спільно з ОСОБА_10 та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження. Під час викрадення він проник у магазин й вилучив звідти системний блок та інші комплектуючі комп’ютера.

Вартість і перелік викраденого майна підсудні не заперечували, з кваліфікуючими ознаками крадіжки погодилися.

Крім показань підсудних, їх вина підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_18 про викрадення в січні та лютому 2007 року належних йому комп’ютерів та комплектуючих до нього, з магазину „Лайф” у якому працював потерпілий;

- показаннями потерпілого ОСОБА_13 який ствердив, що на початку березня 2007 року виявив свій автомобіль ВАЗ 2110 із пошкодженими дверима, з якого викрадено належне йому майно;

- показаннями свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20 про вилучення в їх квартирі викраденого підсудними системного блоку комп’ютера (т. 2 а.с. 145-148);

- заявами потерпілих про викрадення майна та його перелік (т. 2 а.с. 6, 61, 102);

- даними протоколів огляду місця події про виявлення слідів проникнення до магазину та автомобіля, порушення обстановки і відсутність майна потерпілих (т. 2 а.с. 7-11, 62-66, 103-106);

- даними протоколу огляду про вилучення 11 березня 2007 року у свідка ОСОБА_19 системного блоку „Целерон”, який належить потерпілому ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 24);

- даними протоколу огляду про вилучення 11 березня 2007 року за місцем проживання особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, системного блоку комп’ютера „НР” та інших його комплектуючих, що належать потерпілому ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 77);

- приєднаними до справи речовими доказами – системний блок комп’ютера „НР”, ЖК-монітор, клавіатура „НР”, маніпулятор, принтер „Xerox WC-16”, системний блок комп’ютера „Целерон 326” та металева труба (т. 2 а.с. 133-134).

Дані докази в своїй сукупності в повній мірі підтверджують обставини пред’явленого підсудним обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 у вчинені за попередньою змовою групою осіб, розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, що відповідає обставинам перевіреним в судовому засіданні, і кваліфікує дії підсудних за ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того суд визнає доведеною вину ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у приміщення, й ОСОБА_10 і ОСОБА_8 вчинених повторно, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і кваліфікує дії підсудних за ч. 3 ст. 185 КК України.

Вирішуючи справу суд також звертає увагу й на показання законного представника підсудного ОСОБА_7 – його матері ОСОБА_21, яка дала сину задовільну характеристику й ствердила, що той знаходився на її утриманні та вихованні.

Свідок ОСОБА_22 – старший брат підсудного ОСОБА_8, зазначив, що останній проживає разом з ним, оскільки матір в 2005 році померла, а батько з ними не проживає. Повідомив про різнобічні інтереси ОСОБА_8, якого він утримує і дає йому гроші на різні потреби.

При призначенні підсудним покарання, суд враховує конкретні обставини справи, кількість епізодів злочинної діяльності кожного з підсудних, їхній молодий вік та роль у вчинених злочинах, серед яких слід відмітити активну роль підсудного ОСОБА_21 у вчинені розбійного нападу, участь ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які також завдавали удари потерпілому ОСОБА_11, а той висловився про призначення кожному з підсудних реального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того слід урахувати ступінь вчиненого в стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_21, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 тяжкого злочину, що згідно п. 13 ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання.

В судових дебатах всі підсудні щиро покаялися у вчиненому, що є обставиною, яка пом’якшує їх покарання згідно ст. 66 КК України.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 66 КК України обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_21 і ОСОБА_8, є вчинення ними злочину в неповнолітньому віці.

Досліджуючи дані про особу ОСОБА_6, слід зазначити, що останній має незакінчену вищу освіту й за його твердженням продовжує навчання, позитивно характеризується, раніше не судимий, батьки якого є інвалідами другої групи, що обумовлює призначення йому менш суворого покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_21, суд звертає увагу на дані про його особу, який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, не працює, не навчається, знаходився на утриманні матері, й вчинив новий злочин протягом іспитового строку встановленого попереднім вироком, що є підставою до призначення покарання за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, шляхом його часткового складання.

При цьому суд звертає увагу і не те, що новий злочин ОСОБА_21 учинено на 36 день після засудження за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання Загорульку суд враховує його неповнолітній вік, задовільну характеристику, який в 2005 році втратив матір і проживає без батьків зі старшим братом, має місце роботи, вперше вчинив два епізоди тяжких злочинів проти власності.

Наявність двох пом’якшуючих покарання обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним тяжкого злочину й з урахуванням його особи обумовлює підстави до призначення покарання відповідно до ст. 69 КК України.

Що стосується ОСОБА_9, то останній злочин вчинив уперше, раніше не судимий, характеризується задовільно, не працює, не навчається, вчинив один епізод таємного викрадення майна, який є тяжким злочином.

При визначенні покарання ОСОБА_10, суд звертає увагу на його особу, який працює за спеціальністю, характеризується позитивно, брав участь у вчиненні трьох епізодів таємного викрадення майна, два з яких є тяжкими.

На підставі викладеного і керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

засудив:

визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і за цим законом призначити йому покарання – 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і за цим законом призначити йому покарання – 7 (сім) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Іванківського районного суду Київської області від 9 листопада 2006 року і остаточно ОСОБА_7 визначити покарання – 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 187 КК України і за цим законом призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України  – 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 187 КК України на підставі ст. 69 КК України – 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 визначити покарання – 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і за цим законом призначити йому покарання – 3  (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і за цим законом призначити йому покарання – 4  (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо вони протягом 2 (двох) років не вчинять нового злочину і виконають обов’язки, передбачені пунктами 2,3 і 4 ст. 76 КК України, зокрема, повідомлятимуть органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтимуться до зазначених органів для реєстрації, а також не виїдуть за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 залишити тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу його затримання – 28 січня 2008 року.

Запобіжний захід ОСОБА_8 і ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в СІЗО № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, яких взяти під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з часу їх затримання.

Речові докази по справі – системний блок комп’ютера „НР”, ЖК-монітор, клавіатуру „НР”, маніпулятор, принтер „Xerox WC-16”, системний блок комп’ютера „Целерон 326” залишити потерпілому ОСОБА_18, металеву трубу, яка зберігається у Вишгородському РВ ГУ МВС України в Київській області – знищити(т. 2 а.с. 133-134).

За проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 23 від 10 червня 2007 року стягнути солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 УДК Київської області МФО 821018 ЄДРПОУ 25574713) судові витрати в розмірі 141 грн. 23 коп. (т. 2 а.с. 156).

За проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 24 від 10 червня 2007 року стягнути солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 УДК Київської області МФО 821018 ЄДРПОУ 25574713) судові витрати в розмірі 141 грн. 23 коп. (т. 2 а.с. 156).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд, а засудженими в той же термін з дня вручення їм копії вироку.

Суддя: