Вирок № 6120495, 20.10.2008, Вишгородський районний суд Київської області

1-188/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1, при секретарі ОСОБА_2, за участю прокурора

захисників-адвокатів

потерпілих

та їх представників ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

ОСОБА_6 і ОСОБА_7,

ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого охоронцем у ПП „ОСОБА_11Ю.”,

несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

2 листопада 2007 року близько 16 год. ОСОБА_10 керував автомобілем НОМЕР_1 і рухався зі швидкістю 90 км/г по автодорозі „Київ-Овруч” в напрямку м. Овруч, де на 33 км + 300 м поблизу с. Лютіж Вишгородського району невірно оцінив дорожні умови та дорожню обстановку (мокре дорожнє покриття), що позбавило його змоги постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, під час виконання маневру обгону попутного транспортного засобу не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив п.п.  1.3, 1.5, 10.1, 11.2, 12.1, 12.3 і 13.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував потерпілий ОСОБА_12, що рухався в зустрічному напрямку до м. Києва.

Зіткнення транспортних засобів призвело до заподіяння потерпілому ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння у виді закритої травми грудей і живота з множинними пошкодженнями кісток тазу, селезінки, печінки, кишечнику та розвитком шоку, які спричинили його смерть.

Зазначені наслідки знаходяться в прямому причинному зв’язку з порушенням ОСОБА_13 правил безпеки дорожнього руху й зіткненням, що сталося внаслідок цього.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікуючі ознаки даного діяння не заперечував.

Разом з тим показав, що в той день тривалий час керував автомобілем „Деу Ланос”, на якому рухався разом з пасажиром ОСОБА_14 автодорогою Київ-Овруч, де збільшуючи швидкість з 90 км/г, розпочав обгін автомобіля „Мазда”, який рухався попереду з тією ж швидкістю ближче до правого краю проїжджої частини. Видимість на дорозі була обмеженою, а дорожнє покриття мокрим.

Під час обгону виїхав на смугу зустрічного руху, де йому назустріч виїхав автобус ЛАЗ, який також перетнув суцільну лінію. Уникаючи зіткнення, застосував екстрене гальмування, не вижимаючи зчеплення й прийняв вправо, внаслідок чого двигун автомобіля стих, він утратив керування ним, а тому повторно виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем „ВАЗ 2104”.

Внаслідок зіткнення вдарився головою в лобове скло й після пригоди звертався за медичною допомогою.

Хоча підсудний за пред’явленим обвинуваченням вину визнав, деякі його обставини не підтвердив та їх заперечив. Зокрема, наполягав на порушенні правил дорожнього руху водієм автобуса ЛАЗ, який виїхав на його смугу руху, чим змусив вживати екстрених заходів для уникнення небезпеки, що й призвело до неконтрольованого виїзду на смугу зустрічного руху й зіткнення з автомобілем потерпілого.

З такими твердженнями підсудного суд не може погодитися і зазначає наступне.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (донька і дружина загиблого), ствердили, що очевидцями пригоди не були, а приїхали на місце події після ДТП, коли водіїв обох автомобілів (потерпілого та підсудного) госпіталізовано до лікарні.

ОСОБА_7 зазначила, що її чоловік близько 28 років керує транспортними засобами, з яких 15 років керував тролейбусом, швидко ніколи не їздив.

Потерпілі зазначили й те, що після ДТП й поховання загиблого, підсудний допомогу не надавав й шкоду не відшкодовував. ОСОБА_15 на час розгляду справи пропонував частково відшкодувати заподіяну шкоду, від чого вони відмовилися до вирішення справи.

Свідок ОСОБА_15 ствердив, що 2 листопада 2007 року на автобусі „ЛАЗ 699” д.н.з. 01-91 КХУ виконував рейс з м. Чорнобиля до м. Києва та їхав автодорогою „Київ-Овруч”. За населеним пунктом ОСОБА_9 їхав зі швидкістю 70-75 км/г і на повороті виконував випередження автомобіля „Камаз” з причепом, що рухався зі швидкістю 30-40 км/г на правому узбіччі, залишивши достатньо місця для такого маневру. Даний маневр він завершив не перетинаючи суцільну лінію дорожньої розмітки і не виїжджаючи на смугу зустрічного руху. Далі виїхав на пряму ділянки дороги. На зустріч рухалася колона з легкових автомобілів (близько 12), з якої приблизно за 50 м перед ним виїхав автомобіль „Деу Ланос” зеленого кольору, що розпочав обгін інших автомобілів й збільшував швидкість. З метою запобігання зіткнення, змушений був звільнити більшу частину своєї смуги руху, прийнявши вправо. Після чого продовжив рух і зіткнення не бачив.

Ці ж обставини свідок детально показав у ході відтворення обстановки та обставин події, які узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи (т. 1 а.с. 94-98).

З оголошених показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 убачається, що вони їхали автобусом ЛАЗ з м. Чорнобиля на передньому пасажирському сидінні, праворуч від водія, і бачили як на широкому повороті їхній автобус, не виїжджаючи на смугу зустрічного руху, випередив вантажний автомобіль з причепом, що повільно рухався по правому узбіччю дороги. Після чого автобус продовжив рух по прямій дорозі, коли із-за підйому на їхню смугу руху приблизно за 60 м перед ними виїхав легковий автомобіль іноземного виробництва оливкового кольору, який на швидкості наближався до автобусу, в зв’язку з чим водій ОСОБА_15 прийняв правіше, виїхавши на узбіччя дороги, а тому розминувся з даним автомобілем і продовжив рух. Зіткнення дані свідки не бачили.

Оголосивши показання свідка ОСОБА_18, суд з’ясував, що той також їхав в автобусі ЛАЗ і за дорожньою обстановкою не слідкував, а коли почув крик жінок, які сиділи на передньому пасажирському сидінні, відразу звернув увагу на дорогу і побачив, як на зустріч автобусу їде легковий автомобіль зеленого кольору, який обганяв попутний транспорт смугою руху автобусу, а тому останній виїхав на узбіччя щоб уникнути зіткнення.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні ствердив, що на момент ДТП знаходився в автомобілі „ВАЗ-2104”, яким керував загиблий. Біля с. Лютіж вони рухалися автодорогою у напрямку м. Києва зі швидкістю 60 км/г, де минули правий поворот дороги й продовжили рух по її прямій частині, коли за 30 м. попереду автомобіль „Деу Ланос” зеленого кольору розпочав обгін трьох автомобілів, що рухались на зустріч.

Даний автомобіль виїхав на їхню смугу руху несподівано зі швидкістю близько 100-110 км/г. Виявивши небезпеку для руху, ОСОБА_7 прийняв вправо, однак зіткнення уникнути не зміг. Після чого автомобіль „ВАЗ-2104” відкинуло на праве узбіччя, а автомобіль „Деу Ланос” на іншу сторону дороги.

Свідок ствердив, що має водійський стаж 30 років і зазначив, що автодорога перед місцем ДТП має небезпечний поворот. Пригода сталася в світлий час доби, при невеликих опадах (мряка), на дорозі з мокрим покриттям.

Показав свідок і те, що на момент зіткнення транспорт у поточному напрямку рухався перед ними на дуже великий відстані. Внаслідок ДТП йому заподіяно легкі тілесні ушкодження. На місці пригоди підсудний їм допомогу не надавав.

Свідок ОСОБА_20 ствердив, що 2 листопада 2007 року їхав згаданою автодорогою в напрямку м. Києва й керував автомобілем НОМЕР_3. За 100 м перед ним рухався автобус ЛАЗ, який на повороті без перешкод і без виїзду на суму зустрічного руху випередив вантажний автомобіль. Дані транспортні засоби з поля зору зникли. Коли він проїжджав той же поворот, його випередив автомобіль „Фольксваген”. Перед ними їхав автомобіль „ВАЗ-2104”, який тримався ближче до правого краю проїжджої частини. Побачив як автомобілі почали зупинятися і приймати вправо. В той момент сталося зіткнення автомобіля „Деу Ланос” з автомобілем „ВАЗ-2104”, який відкинуло назад і він зіткнувся з автомобілем „Фольксваген”, а той від поштовху зіткнувся з його транспортним засобом.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_21 їхали автомобілем „Фольксваген Т4” д.н.з. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_13. Обидва свідки ствердили, що рухалися зі швидкістю близько 50-60 км/г в напрямку м. Києва за автомобілем „ВАЗ 2104”, а на зустріч рухався автомобіль „Мазда”, до якого швидко (близько 120 км/г) наближався автомобіль підсудного, який раптово розпочав обгін автомобіля „Мазда”, миттєво виїхавши на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення з автомобілем „ВАЗ-2104”, а після цього і з їхнім автомобілем. Після ДТП вони надавали допомогу постраждалим.

При цьому свідок ОСОБА_21 ствердив, що бачив як автобус ЛАЗ випередив вантажний автомобіль на повороті, не виїжджаючи на зустрічну смугу руху, до якого відстань складала близько 300 м, і на той час автомобіль „Деу Ланос” на дорозі був відсутній.

Свідок ОСОБА_22 зазначив, що їхав пасажиром у автомобілі підсудного, коли той обганяв попутний транспорт, а побачивши автобус, застосував екстрене гальмування і повернув праворуч, від чого автомобіль понесло і вони виїхали на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем „ВАЗ 2104”.

Разом з тим, твердження свідка про те, що автобус ЛАЗ створив небезпеку для руху, виїхавши на смугу їхнього руху, є суб’єктивними та іншим матеріалам справи не відповідають, а тому суд їх до уваги не приймає.

У даних протоколу огляду місця події від 2 листопада 2007 року зі схемою та фототаблицею до нього йдеться про виявлення на 33 км + 300 м автодороги „Київ-Овруч” пошкоджених автомобілів НОМЕР_2, НОМЕР_1, „Фольксваген Т4” д.н.з. НОМЕР_4 та „ВАЗ-21214” д.н.з. НОМЕР_5.

Як убачається з протоколу, автомобіль „ВАЗ-2104” після ДТП залишився на узбіччі, що прилягає до смуги руху в напрямку м. Києва, а автомобіль „Деу” виявлено за 19,5 м. від місця зіткнення на смузі руху в напрямку м. Овруч і частково на узбіччі.

На відстані 1 м. від суцільної лінії, що розділяє транспортні потоки, на смузі руху автомобіля „ВАЗ 2104” виявлено осип скла, уламки транспортних засобів та розливи мастила, що утворилися в місці зіткнення транспортних засобів.

На смузі руху в напрямку м. Овруч розташований слід юзу довжиною 11 м., один край якого знаходиться на відстані 1 м. від осьової лінії, а іншій на цій лінії.

Дорожнє покриття мокре, видимість не обмежена (т. 1 а.с. 7-16).

Дані обставини збігаються з показаннями свідків та відповідають висновками судової транспортно-трасологічної експертизи № 388 від 18 лютого 2008 року, згідно яких в момент первинного контакту продовжні вісі автомобілів „ВАЗ 2104” та „Деу Ланос” утворювали кут 120…130°, коли зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля „ВАЗ 2104”.

З матеріалів справи: даних протоколу огляду місця події та інших оглядів транспортних засобів убачається, що переднє ліве колесо автомобіля „Деу Ланос” розгерметизовано і є спущеним, нарівні з лівим переднім колесом автомобіля „ВАЗ 2104”, у якого також пошкоджено й колісний диск, що викликано зіткненням цих автомобілів (т. 1 а.с. 7, 15, 124, 127, 138, 142-145).

При цьому суд зважає й на те, що ліве переднє крило автомобіля „Деу Ланос” деформовано зі зміщенням передньої частини в напрямку спереду назад та дещо зверху вниз, разом з крилом деформована передня частина бризьковика, а на поверхні передньої бокової частини крила розташовані зони слідів тертя з нашаруваннями речовини темного кольору, траси яких орієнтовані спереду назад (т. 1 а.с. 137-147).

Крім того, згідно висновків судово-автотехнічної експертизи № 1001 від 24 березня 2008 року несправностей в рульовому керуванні, системі робочого гальма та ходовій частині автомобіля „Деу Ланос”, яким керував підсудний, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на курсову стійкість транспортного засобу перед подією не виявлено (т. 1 а.с. 124-125).

Враховує суд і те, що показання підсудного про втрату ним керування автомобілем унаслідок спускання лівого переднього колесу в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_10 як на досудовому так і судовому слідстві про такі несправності не стверджував та не контрольованість транспортного засобу пов’язував виключно з екстреним гальмуванням й негайним об’їздом небезпеки, що застосовано без вижимання зчеплення і викликало зупинку двигуна та виїзд на смугу зустрічного руху.

З цих підстав припущення про те, що ОСОБА_13, який згідно пп. „а” п. 2.3 Правил дорожнього руху України повинен перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу та його комплектність, міг втратити керування автомобілем унаслідок несправності його шин, суд до уваги не приймає, як таке, що на матеріалах справи не ґрунтується і зібраним у справі доказам не відповідає.

В ході досудового слідства, під час відтворення обстановки та обставин події підсудний ОСОБА_10 показав, що автобус ЛАЗ виїхав на його смугу руху за 11, 4 м. від його автомобіля, знаходячись за 2,7 м. від правого узбіччя, коли його автомобіль знаходився на відстані 2, 75 м. від того ж узбіччя (т. 1 а.с. 99-105).

Відповідно до висновків судово-автотехнічної експертизи № 1042 від 24 березня 2008 року в заданій дорожньо-транспортній ситуації показання ОСОБА_10 в частині виїзду автобуса ЛАЗ на його смугу руху технічно не спроможні, і такий висновок узгоджується з іншими матеріалами справи.

В ситуації, яка досліджувалася ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 11.2, 12.1 та 10.1 Правил дорожнього руху України, тобто рухатися якнайближче до правого краю проїжджої частини, обрати безпечну швидкість руху, врахувавши дорожню обстановку, щоб постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, а змінюючи напрямок руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а тому він мав технічну можливість попередити зіткнення при виконанні зазначених вимог, на що у нього технічних перешкод не було.

У той же час, потерпілий ОСОБА_7 такої можливості не мав (т. 1 а.с. 154-155).

Згідно з висновками судово-медчиної експертизи № 33/д-2008/ № 267тр-2007 від 13 березня 2008 року потерпілому ОСОБА_12 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у виді закритої травми грудної клітки, забоїв серця та лівої легені, закритої травми животу, розриву селезінки, травм кишечнику, черевних гематом, перелому кісток тазу зі зміщенням, перелому лівого стегна в верхній його треті (уламковий) зі зміщенням, внутрішньочеревної крововтрати, струсу тіла та розвитком шоку, що спричинили його смерть (т. 1 а.с. 108-109).

Дані тілесні ушкодження могли бути заподіяні за встановлених у справі обставин, при зіткненні автомобілів, коли потерпілий перебував у його салоні.

Аналізуючи матеріали справи, суд доходить висновку, що підсудний не дотримався вимог п.п.  1.3, 1.5, 10.1, 11.2, 12.1, 12.3 і 13.3 Правил дорожнього руху України, зокрема розпочав маневр обгону транспортних засобів не переконавшись, що це буде безпечним, без урахування стану дорожнього покриття та дорожньої обстановки, безпечну швидкість руху не обрав, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши вузьку суцільну лінію, чим створив небезпеку для його учасників й своєчасно заходів до запобігання зіткнення не вжив, утратив керування автомобілем, що призвело до ДТП і смерті потерпілого.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_13 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та кваліфікує його злочинні дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні підсудному покарання, суд ураховує конкретні обставини справи та вчинення ним необережного тяжкого злочину, дані про його особу, який несудимий, має позитивну характеристику, а також його молодий вік.

Разом з тим, суд звертає увагу на характер допущених підсудним порушень безпеки дорожнього руху, який здійснював небезпечні маневри і втратив керування автомобілем, що призвело до тяжких наслідків, пошкодження автомобілів й загибелі потерпілого, а також те, що потерпілі та їх представники висловилися про призначення підсудному суворого покарання.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, слід визнати його щире каяття.

З огляду на зазначене суд вважає необхідним призначити підсудному покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи заявлений потерпілими цивільний позов про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд виходить з письмових доказів про завдані збитки, з яких також убачається, що володільцем пошкодженого „ВАЗ 2104” д.н.з. НОМЕР_6 є позивачка ОСОБА_6, яка згідно письмових документів понесла й інші матеріальні витрати, а тому розмір відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в заявленій сумі на її користь.

Що стосується грошового розміру заподіяної моральної шкоди то, з огляду на перенесену потерпілими глибину душевних страждань, що пов’язані зі смертю близької людини, їх невідворотні негативні наслідки, вимушені зміни в життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, враховуючи ступінь вини підсудного, суд визнає доведеним його частково від заявленої суми.

При цьому, як установлено по справі, транспортним засобом, яким заподіяно шкоду, і власником якого є ОСОБА_23, керував і володів підсудний ОСОБА_10, згідно довіреності від 27 вересня 2007 року, що є підставою покладення на нього зазначеної цивільної відповідальності згідно вимог статей 1167 і 1187 ЦК України (т. 1 а.с. 23).

Підстави цивільної відповідальності ОСОБА_23, як солідарного відповідача, в цій справі не вбачаються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

засудив:

визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і за цим законом призначити йому покарання – 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Цивільний позов ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 21 905 грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди по 25 000 грн. кожній.

В задоволенні цивільного позову в частині вимог пред’явлених до ОСОБА_23 відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в СІЗО № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, якого затримати в залі судового засідання.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_10

Речові докази – автомобіль НОМЕР_7 залишити потерпілій ОСОБА_6, автомобіль НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_23, диск з відеозаписом огляду місця ДТП залишити в матеріалах справи.

За проведення судово-автотехнічних та транспортно-трасологічної експертиз стягнути з ОСОБА_10 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 УДК у Київській області МФО 821018 код 25574713) судові витрати в розмірі 633 грн. 42 коп., 1 622 грн. 59 коп. і 633 грн. 42 коп., а всього 2 889 грн. 43 коп. (т. 1 а.с. 123, 136, 153).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя: