Ухвала суду № 62855231, 17.11.2016, Оболонський районний суд міста Києва

17.11.2016 Справа № 756/7270/16-к

№1-кп/756/555/16 №756/7270/16-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

17 листопада 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді Римара Є.П.,

секретар Яблуновська М.В.,

за участі прокурора СЕМЕРЕНКО Ю.Л., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, проводячи в приміщенні суду підготовче судове засідання по розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015101110000206 від 06.11.2015 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився у м. Кіровограді, громадянина України, не одруженого, такого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2

що обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 01 червня 2016 року.

Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений, його захисник не заперечували проти призначення провадження до судового розгляду.

Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступних підстав.

З обвинувального акту видно, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.

З реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту видно, що під час розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015101110000206 від 06.11.2015 р. пред'являлись підозри громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, накладався арешт на їх майно (а/с 9, 12, 18, 19, 22).

У той же час, в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_1, маючи на меті вчинення контрабанди особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, вступив у попередню злочинну змову із ОСОБА_3 та ОСОБА_6, однак реєстр матеріалів досудового розслідування конкретних відомостей щодо вказаних осіб не містить, зокрема відомостей про виділення в окреме провадження матеріалів конкретно щодо громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

З цього ж реєстру матеріалів досудового розслідування видно, що слідчі дії проводились щодо громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а/с 9, 10), однак кінцеві процесуальні рішення щодо цих осіб (закриття, розшук, виділення в окреме провадження тощо) у реєстрі відсутні.

При цьому суд вказує на те, що постанова про виділення матеріалів досудового розслідування винесена 12.06.2015 р. (а/с 22), однак на адресу ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 направлялися супровідні листи до постанови про зупинення досудового розслідування від 26.06.2015 р., а також супровідні листи від 31.07.2015 р., 15.10.2015 р. (а/с 11).

У відповідності до п.13. ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Дослідивши наданий прокурором обвинувальний акт, суд виявив невідповідність останнього вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України, зокрема в порушення п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, у відповідності до якого необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення».

Крім того, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку про неможливість логічного та зрозумілого роз'яснення пред'явленого обвинувачення виходячи з вище викладеного.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказані вище недоліки обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування порушують безспірне право ОСОБА_1 на захист від конкретного та зрозумілого обвинувачення.

Аналогічну позицію з даного приводу зайняв і Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у тексті п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австралії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Саєссі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австралії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п.п. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені «Пелісьє та Саєссі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт стосовно громадянина ОСОБА_1, підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Крім того, у судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, зокрема думку захисникаОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, які просили змінити запобіжний захід на більш м'який, суд встановив наступне.

Оскільки строк тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_1 спливає 04.12.2016 р., враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, за які, відповідно до ч. 2 ст. 305 КК України, передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, а також особу останнього, вік та стан його здоров'я, сімейний стан, відсутність місця роботи, майновий стан, відсутність постійного місця проживання в м. Києві, суд не вбачає достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу. Дані про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора в матеріалах кримінального провадження відсутні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого під вартою, зокрема в зв'язку з доведеністю прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись п. 3 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 314, 291 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.

Продовжити ОСОБА_1, строк тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області строком на 60 днів, тобто до 02.02.2017 р. включно.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення

Суддя Є.П. РИМАР