Постанова № 62854559, 17.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/906/16-п Номер провадження 33/786/381/16Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.

Категорія: ч.3 ст. 41 КУпАП

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області Маліченко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка м. Кобеляки Полтавської області, жительки АДРЕСА_1, фізична особа-підприємець,

визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП , а саме в частині допуску 05.08.2016 року працівника до роботи продавцем без оформлення трудового договору (контракту) і на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. в дохід держави.

Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 по факту допуску працівника до роботи продавцем без оформлення трудового договору (контракту) в період часу з 06.08.2016 року по 22.08.2016 року закрито.

Стягнуто з ОСОБА_2 275 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно постанови судді станом на 05.08.2016 року ОСОБА_2 здійснюючи підприємницьку діяльність, допустила порушення законодавства про працю, а саме:

Порушила вимоги ст. 24 КЗпП України, в частині допущення працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, 05.08.2016 в магазині «30+», що знаходиться по АДРЕСА_2 та належить ФОП ОСОБА_2, в порушення трудового законодавства, без належного оформлення трудових відносин, працювала продавцем громадянка ОСОБА_3 Цими діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому вказує, що постанова не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.

Зокрема, зазначає, що відомості зазначені в акті перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного страхування від 15.09.2016 та в протоколі про адміністративне правопорушення від 16.09.2016 не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими.

Позапланова перевірки проводилася 16.09.2016, а вихід членів робочої групи на місце зайняття підприємницькою діяльністю був здійснений 05.08.2016. У акті та протоколі вказано, що 05.08.2016 р. відпуск товару здійснювала продавець ОСОБА_3, яка не надала документ, що засвідчує належне оформлення трудових відносин та відмовилася від письмових пояснень, однак акт відмови з незрозумілих причин складений 15.09.2016 року.

Офіційне працевлаштування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нею підтверджено документально.

Зазначає, що не існує виду контролю спостереження, а тому і його результати не мають правових наслідків.

Акт відмови складений 15.09.2016, а не відразу по факту виявлення тих обставин, про які в ньому йдеться, а тому він врахований суддею безпідставно.

Вважає недопустимим одночасне накладення адміністративного стягнення судом і закриття провадження за недоведеністю вчинення правопорушення за одне правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи захисника ОСОБА_5, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до положень статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог КУпАП не дотримався та прийшов до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Водночас факт допуску фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) 05.08.2016 року не підтверджений належними доказами.

Судом безпідставно взято до уваги, як доказ по справі, акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.09.2016 року та протокол про адміністративне правопорушення Управління держпраці у Полтавській області від 16.09.2016 року, оскільки в їх основу покладені відомості здобуті під час спостереження 05.08.2016 членами робочої групи, які не були уповноважені на проведення такого спостереження, а також не вказано на підставі якого нормативного акту проведено таку процесуальну дію.

Копії акту спостереження робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення за місцем здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності від 05 серпня 2016 року та акту відмови (без дати), які не мають юридичної сили, не можуть бути доказами вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Крім того, копії через низьку якість, не відтворюють повністю зміст вказаної в них інформації.

Отже, доводи апелянта щодо недопустимості доказів, на які послався ухвалюючи рішення суддя місцевого суду, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді, а тому апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене постанову судді необхідно скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст 247, 294 КУпАП суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року скасувати, а провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст. 41 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Маліченко В.В.