Ухвала суду № 62854548, 17.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/18239/14-к Номер провадження 11-кп/786/713/16Головуючий у 1-й інстанції Савченко А.Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія:ч.2 ст. 286 КК- Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Томилка В.П.

суддів Корсун О.М., Костенка В.Г.

з секретарем Пархоменко Ю.І.

з участю прокурора Реви В.С.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

цивільних позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

та захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження № 12014170010000166 за апеляційними скаргами прокурора відділу процесуального керівництва кримінальних проваджень слідчих регіональної прокуратури Полтавської області ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 14 червня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Даним вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової частини К-1410, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,-

виправдано за не доведенням, що інкриміноване правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, вчинене ним.

Заявлений по справі цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даним вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в зв»язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, зазначає, що суд першої інстанції визначаючи неправдивість поазань свідка ОСОБА_9 зсилався на висновок повторної комплексної комісійної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №109 від 05.11.2015, проте під час її проведення показання ОСОБА_9, надані ним під час судового розгляду , не досліджувалися, що і підтвердили експерти під час їх допиту у суді. Не надано належної оцінки судом і показанням матері загиблої, ОСОБА_5 Крім того не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_10, який особисто спілкувався з ОСОБА_6 після пригоди та возив його до Октябрського райвідділу міліції, де перебували родичі загиблої та свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які повідомили, що саме ОСОБА_6 керував автомобілем AUDI A6, керування якого нікому не передавав.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку висновку № 147-МК від 28.04.2014 медико-криміналістичної експертизи, відповідно до якого на одязі та взутті ОСОБА_9, яких- небудьмеханічних пошкоджень, окрім природного зносу, забруднення, характерних для водія не виявлено, а отже, вірогідніше всього, останній знаходився на місці пасажира.

При постановленні виправдувального вироку суд узяв до уваги висновки комплексних комісійних судово-медичних експертиз №96/496, №97/495, хоча при їх проведенні допущено ряд істотних порушень, таких як відсутність посилання на нормативні акти, методики, перелік літератури, опис процесу дослідження, обґрунтування наданих висновків та саме з метою їх усунення судом призначено повторну комплексну комісійну судово-медичну та транспортно-трасологічну експертизу. В звязку з вищевикладеним просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Прокурор ставить питання про дослідження ряду доказів, що доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.

Потерпілий ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку суду в звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що суд першої інстанції у вироку допустив помилку, а саме не вірно зазначив дату пригоди - 19 квітня 2014 року, хоча правильна дата 09 квітня 2014 року. Місцевим судом при ухваленні вироку не враховано покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які підтверджують, що водієм автомобіля AUDI A6 був саме ОСОБА_6 Також, місцевим судом не взято до уваги висновок судово-медичного експерти №507 від 14.05.2014 року де зазначено, що у ОСОБА_6 маються тілесні ушкодження, які могли виникнути від керма автомобіля. Дані тілесні ушкодження на тіл ОСОБА_6, взагалі не зазначені у висновку судово-медичного експерти №722 від 23.05.2016 року. Не зазначені вони і не взяті до уваги у вироку суду.

В звязку з вищевикладеним просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цивільний позов у справі задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку та винесення відносно ОСОБА_6 вироку за скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та встановити міру покарання у відповідності до закону. Зазначає, що в ході справи в якості спеціаліста був залучений ОСОБА_20, якому була надана можливість приймати участь в засіданні, допомагати потерпілій стороні формувати питання до експертів та надавати свої висновки в якості експерта. Проте з незрозумілих причин після надання пояснень по суті справи, ОСОБА_20 був позбавлений права на прийняття участі в справі в якості спеціаліста. Зазначає, що судом не надано оцінки всім доказам, які були добуті в ході досудового розслідування та досудового розгляду, в тому числі належним чином не взято до уваги недоліки, безпідставність висновків експертиз та порушення порядку їх проведення, а також не проаналізовано їх суперечливість. Також, не зрозуміло чому суд у вироку зазначає, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 змінювали свої первинні покази, але критично віднісся і не взяв до уваги тільки покази ОСОБА_9

На апеляційні скарги надійшли заперечення від захисника ОСОБА_7 в яких зазначено, що в апеляційних скаргах не знайшли свого відображення судово-імунологічна експертиза № 17/15 від 07 серпня 2015 року та судово-імунологічна експертиза № 20-492 від 29 липня 2014 року в яких достовірно стверджується, що ОСОБА_6 на момент ДТП знаходився на місці пасажира.

Захисник зазначає, що усі доводи апеляційних скарг спростовуються тим, що волосся ОСОБА_6 виявлене на лобовому склі над сидінням пасажира, сліди крові ОСОБА_9 на лобовому склі над кермом, покази свідка про механізм вчинення йому тілесних ушкоджень неспроможні з судово-медичної та технічної точки зору.

В звязку з вищевикладеним просить апеляційні скарги прокурора, потерпілого та адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок без зміни.

Згідно вироку суду органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 09 квітня 2014 року, приблизно о 20 год. 08 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного спяніння, в умовах недостатньої освітленості внаслідок темної пори доби та вологого стану дорожнього покриття, при наявності незначних опадів у вигляді дощу, рухався в м. Полтаві по вул. Фрунзе в напрямку вул. Київське Шосе від вул. Петровського.

Рухаючись по вул. Фрунзе в м. Полтаві, обвинувачений в порушення вимог п. п. 10.1, 12.2 та 12.3 Правил перед перестроюванням та виїздом на крайню ліву смугу проїзної частини, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав швидкість руху з врахуванням можливості зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, при виникненні небезпеки та перешкоди у вигляді пішохода, яку він обєктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, із-за чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_21 навпроти будинку № 255 по вул. Фрунзе, яка переходила проїжджу частину дороги перед автомобілем по ходу руху останнього.

Внаслідок наїзду автомобіля пішохід ОСОБА_21 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 416 від 14 травня 2014 року смерть потерпілої ОСОБА_21 настала внаслідок черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку.

Відповідно до висновку експертизи № 1289 при токсикологічному дослідженні крові обвинуваченого ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,0 проміле.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 25 від 21 листопада 2014 року обвинувачений порушив вимоги п. п. 2.9, 12.2 та 12.3 Правил.

Суд пославшись на те, що жоден із досліджених в суді доказів, наданих стороною обвинувачення, крім показань свідка ОСОБА_9, які судом не прийняті до уваги, беззаперечно не вказує на те, що саме ОСОБА_6 знаходився за кермом автомобіля в момент виникнення пригоди, визнав обвинуваченого ОСОБА_6 не винним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши доводи прокурора, потерпілого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, цивільних позивачів, які підтримали апеляційні скарги прокурора, потерпілого та його представника, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий судовий розгляд у суді першої інстанції , якщо судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.375 КПК України у разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.

Згідно ч.1 ст.376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Виходячи з даних норм чинного кримінального процесуального закону колегія суддів вважає, що судовий розгляд кримінального провадження закінчується ухваленням судового рішення, яке повинно бути підписане суддею чи судом, який проводив судовий розгляд.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення, яке не підписане суддею чи судом, винесене незаконним складом суду, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до не ухвалення судового рішення, у звязку з чим рішення підлягає скасуванню з направлення провадження на новий розгляд в суд першої інстанції.

В ході нового судового розгляду суду необхідно дати оцінку всім наявним та іншим доказам, а також перевірити та дати оцінку тим обставини на які вказують в своїх апеляційних скаргах прокурор, потерпілий та його представник.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376,404, 405, 407, 415 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Реви В.С.,потерпілого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 14 червня 2016 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати та кримінальне провадження направити до Октябрського районного суду м. Полтава на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_1. ОСОБА_22. ОСОБА_23.