Ухвала суду № 62854491, 16.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/823/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2837/16Головуючий у 1-й інстанції Гаврилюк О. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Корнієнка В.І., Одринської Т.В.

при секретарі: Діхтяр Т.В.

за участю представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідача: ОСОБА_4 представника відповідача адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Лелюхівської сільської ради

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року

по справі за позовом Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року Лелюхівська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою орієнтовною площею 1, 12 га.

Мотивуючи тим, що ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Шкільна 50-н, с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області, не реагує на пропозицію щодо укладення договору оренди земельної ділянки, не сплачує плату за користування земельною ділянкою, але фактично її використовує, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 49931 грн. 65 коп.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, Лелюхівська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області оскаржилайого в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати оскаржуване нею судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що відповідно до рішення дев'ятої сесії п'ятого скликання Лелюхівської сільської ради від 30 січня 2008 року гр. ОСОБА_4 було надано в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 1 га під господарською будівлею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою вул. Шкільна 50-н, с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області. Даним рішенням гр. ОСОБА_4 було зобов'язано укласти договір оренди земельної ділянки. 30 січня 2009 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки на три роки. Рішенням шістнадцятої сесії п'ятого скликання Лелюхівської сільської ради від 30 січня 2009 року було продовжено термін дії оренди земельної ділянки. Даним рішенням гр. ОСОБА_4 також було зобов'язано укласти договір оренди земельної ділянки. Також судом встановлено, що відповідач являється власником об'єктів нерухомості, а саме виробничого приміщення їдальні, яке знаходиться за адресою адресою вул. Шкільна 50-н, с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області та виробничого при-міщення телятника, яке знаходиться за адресою вул. Шкільна 50-з, с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області. Цей факт підтверджується договором купівлі -продажу майнового паю, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та рішенням суду про визнання договору купівлі- продажу / а.с.9-11 /. 10 червня 2009 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки на сорок дев'ять років з метою виготовлення технічної документації. Рішенням вісімнадцятої сесії п'ятого скликання Лелюхівської сільської ради від 30 вересня 2009 року було продовжено термін дії оренди земельної ділянки. Даним рішенням ОСОБА_4 також було зобов'язано укласти договір оренди земельної ділянки, який так і не був укладений.

Рішенням дев'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Лелюхівської сільської ради від 08 грудня 2009 року відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою. Рішенням третьої сесії шостого скликання Лелюхівської сільської ради від 11 січня 2011 року № 22-3/11 було затверджено технічну документацію із землеустрою. Також було внесено зміни в рішення вісімнадцятої сесії п'ятого скликання від 30 вересня 2009 року «Про надання в оренду земельної ділянки під господарською будівлею для товарного сільськогосподарського виробництва» в зв'язку із збільшенням площі до 1,12 га згідно до схеми визначення меж та розмірів земельної ділянки. Цим рішенням було зобов'язано ОСОБА_4 укласти договір оренди земельної ділянки. Договір був підготовлений, але користувач відмовився від його укладення. Як вбачається з матеріалів справи, Лелюхівська сільська рада, зверталася до відповідача з проханням щодо приведення в належний стан документів. Окрім того, надсилався лист за № 503/04-08 від 16 вересня 2015 року до Новосанжарської районної прокуратури /а.с. 15, 16/.

В обгрунтування своїх позовних вимог Лелюхівська сільська рада вказувала, що пунктом 27 розділу І Закону України № 1166- VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року було змінено редакцію підпунктів 288.5.1 п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу, який установлював обмеження щодо мінімального розміру річної суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форм власності. Відповідно до Прикінцевих положень даного Закону зміни, передбачені розділом І, набрали чинності з 01 квітня 2014 року. Новою редакцією п. 288.5 ст. 288 ПК регламентовано, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Вимога, згідно якої мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути менше З відсотків нормативної грошової оцінки поширюється на всі категорії земель. Тобто, жодних пільгових знижок розміру орендної плати для окремих категорій земель Податковий кодекс не передбачає. До набрання чинності цих змін, ОСОБА_4 сплачував плату за користування земельною ділянкою в повному розмірі, на рівні трикратної ставки земельного податку, відповідно до рішення двадцять першої сесії шостого скликання Лелюхівської сільської ради № 32-21/12 від 06 грудня 2012 року. Станом на 01 січня 2016 року за 2014 - 2015 роки лічиться заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 49931 грн. 65 коп. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що зазначена земельна ділянка належить саме Лелюхівській сільській раді Новосанжарського району, зокрема відсутні правовстановлюючі документи на неї. Окрім того відсутній і акт прийому-передачі земельної ділянки та не надана технічна документація на зазначену земельну ділянку, що виключає можливість як укладення договору оренди земельної ділянки, так і сплати конкретної орендної плату за неї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Однією із істотних умов договору оренди землі (ст. 15 Закону України «Про оренду землі») є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до норми ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди. Встановивши відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а також що договір оренди земельної ділянки сторонами не укладався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючисьст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Лелюхівської сільської ради відхилити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підписи/ ОСОБА_6 ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.