Ухвала суду № 62853825, 22.11.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7653/15-к

У Х В А Л А

21 листопада 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді Линника В.Я.,

за участю секретаря Балинської О.С.,

прокурора Плиски Т.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42015110000000292 від 09.06.2015 р. по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду з прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 09.06.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015110000000292 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила про відповідність обвинувального акту вимогам закону та у зв'язку із цим про можливість призначення його до слухання.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні висловив клопотання про повернення прокурору обвинувального акту у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. В мотивування свого клопотання вказував, що обвинувальний акт не містить конкретного належним чином сформульованого обвинувачення, не зрозуміло у вчиненні якого злочину обвинувачується його підзахисний, чи вміняють йому отримання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням чи без такого.

Також в описі обставин, що встановлені досудовим розслідуванням, вказано, що обвинувачений очікував гроші за вирішення питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, в той час, як ОСОБА_2 обвинувачується у отриманні неправомірної вигоди за підготовку документів, необхідних для розгляду спеціальною лікарською комісією питання щодо подальшого звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за хворобою.

Крім того, вказував, що новий обвинувальний акт складено прокурором раніше, ніж ухвала суду про повернення обвинувального акту надійшла до прокурора.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Тобто вказані обставини повинні бути зазначені в обвинувальному акті, оскільки згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Вивчивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 09.06.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015110000000292, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить у собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення і містить суперечності.

Так, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення прокурором зазначено, що засуджений ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_2 запропонував йому за 10 000 доларів США за вирішення питання про його дострокове звільнення від відбування покарання у зв'язку із тяжкими хворобами. Також повідомив, що лікар очікує від нього сплати грошових коштів.

Однак, при цьому не зазначено які саме дії по звільненню засудженого за винагороду обіцяв вчинити ОСОБА_2 та про якого лікаря йдеться мова, чи це є обвинувачений по справі.

В подальшому вказано, що ОСОБА_2 29.07.2015 р. повідомив ОСОБА_4, що необхідно сплатити йому грошові кошти з метою вирішення питання підготовки документів для дострокового звільнення за хворобою ОСОБА_3, але не зазначено які саме документи обіцяв підготувати ОСОБА_2 - документи для направлення засудженого на засідання спеціальної лікарської комісії чи документи на підставі висновку такої комісії для подачі до суду з метою вирішення питання про звільнення від покарання за хворобою. Не зазначено які саме документи в кожному з випадків обіцяв виготовити ОСОБА_2

Крім того, не зрозуміло для чого він обіцяв підготувати документи: для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (як це передбачено ст. 81 КК України) чи для звільнення від покарання за хворобою (як це передбачено ст. 84 КК України). Натомість обвинувачення містить термін «дострокове звільнення за хворобою», що є некоректним симбіозом двох понять.

Обвинувальний акт також не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення із посиланням на положення закону і статті закону про кримінальну відповідальність. Натомість після виділення жирним шрифтом подібних слів, одразу починається виклад обвинувачення.

Якщо ж слова: «ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України…» вважати як визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення, тоді саме формулювання обвинувачення не містить вказівки у вчиненні якого злочину обвинувачується ОСОБА_2, оскільки зазначення лише того, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є не конкретним, оскільки дана частина статті містить декілька кваліфікацій злочину.

В тому числі зазначена норма ч. 3 ст. 368 КК України містить диспозицію: «одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди».

Однак, в обвинуваченні не зазначено чи обвинувачується ОСОБА_2 в отриманні неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням, як зазначено у кваліфікації дій при визначенні прокурором обставин, що встановлені досудовим розслідуванням, чи без такого. Якщо так, то де, коли, за яких обставин було вчинено вимагання.

До того ж, в обставинах, встановлених на досудовому слідстві визначено, що обвинувачений вимагав і отримав неправомірну винагороду за вирішення питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, в той час, як він обвинувачується у отриманні неправомірної вигоди за підготовку документів, необхідних для розгляду спеціальною лікарською комісією.

Таким чином обвинувальний акт містить суперечності та неконкретизованість обвинувачення, які необхідно усунути, оскільки це позбавляє обвинуваченого можливості знати від якого обвинувачення йому необхідно захищатись.

Отже, у зв'язку із наведеним обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Суд вважає безпідставним посилання захисника на те, що обвинувальний акт складено раніше ніж обвинувальний акт із суду повернувся прокурору, оскільки такий обвинувальний акт складено після постановлення відповідної ухвали суду про повернення обвинувального акту.

Також в судовому засіданні захисник просив скасувати запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді застави або замінити на більш м'який у виді особистого зобов'язання, або зменшити розмір застави, оскільки застава не виконує своїх завдань відповідно до положень КПК України, відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого, звільнення його з посади, відсутність постійного заробітку, наявність у нього на утриманні дружини та неповнолітніх дітей.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор заперечувала проти заміни виду запобіжного заходу, тому що для цього немає підстав.

Суд не знаходить підстав для скасування чи зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2015 р. щодо ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 304 500,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Отже, оскільки за обвинуваченого було внесено заставу, відносно ОСОБА_2 на даний час діє запобіжний захід у виді застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно залишити без змін запобіжний захід у виді застави, оскільки підстави, які були враховані при обранні йому такого запобіжного заходу, не змінились, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого на утриманні дружини та неповнолітніх дітей, оскільки такі обставини були предметом дослідження суду і були враховані при обранні запобіжного заходу та визначенні розміру застави.

Посилання на майновий стан обвинуваченого, звільнення його з посади, відсутність постійного заробітку є недоречним, оскільки на даний час суд не вирішує питання про обрання запобіжного заходу у виді застави і визначення її розміру. До того ж, на момент розгляду даного клопотання його поновлено на роботі.

Крім того, захисник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії слідчого, з проханням визнати неправомірною бездіяльність слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області Тельцова Владислава Васильовича, пов'язану з ненаданням йому та підозрюваному ОСОБА_2 доступу до магнітних носіїв: № 1662цт від 05.03.2014 р., на який записано відомості, що містяться у протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контролю особи від 31.07.2015 р., № 1413т від 05.03.2014 р., на який записано відомості, що містяться у протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контролю особи від 30.07.2015 р., № 1413т від 05.03.2014 р., на який записано відомості, що містяться у протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контролю особи від 04.08.2015р.

Обвинувачений підтримав скаргу свого захисника.

Прокурор залишила вирішення даної скарги на розсуд суду.

Відповідно до п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Скарга повертається, в тому числі якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Захисником пропущено строк для звернення із скаргою на бездіяльність слідчого. Під час проведення підготовчого судового засідання 24.11.2015 р. захисником не заявлялась зазначена вище скарга, в даному підготовчому судовому засіданні він не просив поновити пропущений строк, а суд не знаходить підстав для його поновлення, отже така скарга підлягає поверненню.

Крім того, прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки на даний час він перебуває на посаді начальника багатопрофільної лікарні при Бучанській ВК № 85, що сприяло йому у вчиненні злочину, у скоєнні якого він обвинувачується. До того ж, під його керівництвом знаходяться свідки по справі, тому є ризик того, що він зможе на них впливати.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання, оскільки воно заявлено безпідставно, міститься посилання на вчинення ОСОБА_2 злочину, у якому він не обвинувачується, та є вказівка на перешкоджання досудовому розслідуванню.

Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Суд враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який він вчинив, перебуваючи на посаді начальника багатопрофільної лікарні при Бучанській ВК № 85. Зазначений вище злочин є тяжким злочином.

На даний час ОСОБА_2 працює на посаді начальника багатопрофільної лікарні при Бучанській ВК № 85 і під його керівництвом та підпорядкуванням перебувають лікарі цієї лікарні, які є свідками по даному кримінальному провадженню.

Зазначена обставина дає підстави суду вважати, що існують ризики того, що, перебуваючи на посаді начальника багатопрофільної лікарні при Бучанській ВК № 85, ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на свідків, які є лікарями цієї лікарні. Тому є підстави для задоволення клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого від посади.

Суд не приймає до уваги заперечення захисника та обвинуваченого, оскільки вони не спростовують наявність підстав для застосування такого забезпечення кримінального провадження як відсторонення обвинуваченого від посади.

Та обставина, що обвинувачений на даний час не входить до складу СЛК чи ЛКК суд не бере до уваги, оскільки такі обставини не зменшують можливості обвинуваченого впливати на своїх підлеглих лікарів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту.

Повернути прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному 09.06.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015110000000292 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом місяця.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 щодо зміни виду запобіжного заходу та зменшення розміру застави.

Вважати продовженим запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді застави.

Повернути скаргу захисника ОСОБА_1 на дії слідчого.

Відсторонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади начальника багатопрофільної лікарні при Бучанській ВК № 85 УДпТС України в м. Києві та Київській області на два місяці.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали буде складено у строк до п'яти днів і проголошено 25.11.2016 р. о 08год00хв.

Суддя: В. Я. Линник