Рішення № 62851720, 14.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2016 р.

Справа № 916/2711/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ" (пр-т Перемоги 5-А, м. Київ, 01135)

до відповідача: Приватного підприємства „АКВАСЕРВІС УКРАЇНА” (вул. Ленінградське шосе, 2, кімната 12, м. Одеса, 65031)

про стягнення 40433,97 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 31442,64 грн. основного боргу, 2467,85 грн. пені, 6288,53 грн. штрафу та 234,95 грн. 3% річних.

Підставою даного позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем свого зобов’язання з оплати товару, поставленого позивачем за договором від 16.03.2015 № 132/15.

Ухвалою суду від 06.10.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 24.10.2016 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 24.10.2016 розгляд справи був відкладений на 14.11.2016 о 14 год. 00 хв. у зв’язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів.

Відповідач в судове засідання 14.11.2016 знову не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про поважність причин відсутності суд не повідомив, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справа згідно з ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 між сторонами був укладений договір поставки № 132/15 (далі – договір), за яким позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти алкогольні та безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових та товарно-транспортних накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що продається за договором, вказуються у додатковій угоді (додатку/специфікації) або можуть узгоджуватись сторонами при підписанні накладної і вказуються у ній. Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами після підписання повноважними представниками сторін накладної.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. договору продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній. Продукція поставляється на умовах DDP (Інкотермс 2000) – адреса торговельної точки відповідача.

Згідно з п.п. 2.7.-2.10. договору відповідач зобов’язався сплатити вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення грошових коштів у касу позивача. Підстава для оплати продукції, отриманої відповідачем за договором, є видаткова накладна або ТТН форма №1-ТН /алкогольні напої/, або цей договір. Грошові кошти, що надходять від відповідача в оплату за отриману за договором продукцію, зараховуються позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної. Відповідач зобов’язався оплатити кожну придбану партію продукції не пізніше 30 календарних днів з моменту її передачі. Моментом передачі партії продукції і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена відповідачем у підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки відповідача на примірнику видаткової накладної позивача про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата складання видаткової накладної.

Згідно з п. 4.1. договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів відповідач зобов’язався виплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до п. 7.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Термін дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення чергового терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

На виконання умов договору протягом періоду з 17.05.2016 по 07.06.2016 позивач поставив відповідачу товар вартістю 31442,64 грн., що підтверджується видатковими накладними: РН-45-006639 від 17.05.2016 на суму 4007,76 грн., РН-45-007012 від 24.05.2016 на суму 2305,68 грн., РН-45-007013 від 24.05.2016 на суму 3365,04 грн., РН-45-007014 від 24.05.2016 на суму 2115,78 грн., РН-45-007015 від 24.05.2016 на суму 3213,78 грн., РН-45-007310 від 30.05.2016 на суму 4684,32 грн., РН-45-007312 від 30.05.2016 на суму 2624,46 грн., РН-45-007311 від 31.05.2016 на суму 1022,94 грн., РН-45-007646 від 07.06.2016 на суму 2183,88 грн., РН-45-007647 від 07.06.2016 на суму 2772,84 грн., РН-45-007675 від 07.06.2016 на суму 3146,16 грн., товарно-транспортними накладними, зразками печаток/штампів від 16.03.2015, поясненнями позивача та жодним чином не спростовується відповідачем.

Проте відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв’язку з чим станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 31442,64 грн., що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст. 530, 629 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом відповідач за отриманий за договором товар з позивачем не розрахувався, у зв’язку з чим станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 31442,64 грн., а отже позов позивача в частині стягнення вказаної суми основного боргу підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 234,95 грн., нарахованих за загальний період з 15.06.2016 по 26.09.2016, суд встановив, що 3% річних розраховані позивачем вірно, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 234,95 грн. підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом у п. 4.1. договору сторони узгодили, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів відповідач зобов’язався виплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2467,85 грн., нарахованої за загальний період з 15.06.2016 по 26.09.2016, та штрафу у розмірі 6288,53 грн., суд встановив, що пеня та штраф розраховані позивачем вірно, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2467,85 грн. та штрафу у розмірі 6288,53 грн. також підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1378,00 грн. підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „АКВАСЕРВІС УКРАЇНА” (вул. Ленінградське шосе, 2, кімната 12, м. Одеса, 65031, код 35929103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ" (пр-т Перемоги 5-А, м. Київ, 01135, код 38679874) 31442 (тридцять одну тисячу чотириста сорок дві) грн. 64 коп. основного боргу, 6288 (шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 53 коп. штрафу, 2467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 85 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 95 коп. 3% річних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21 листопада 2016 р.

Суддя Д.О. Бездоля