Рішення № 62850088, 11.10.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1102/16

№ 2/183/1261/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника третьої особи-1 ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Дніпро», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив

визнати дійсним договір купівлі продажу 22/23 частин житлового будинку № 1 по вул. Крива в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровській області, укладений не нотаріально на Новомосковській товарній біржі 26 квітня 1999 року за реєстровим № 000150;

визнати за ОСОБА_4 право власності на 22/23 частин житлового будинку №1 по вул. Крива в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області;

визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1428 кв.м., яка знаходиться по вул. Крива 1, в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, укладений не нотаріально на Новомосковській товарній біржі 26 квітня 1999 року за реєстровим № 000151.

В обґрунтування позову послався на те, що 26 квітня 1999 року між ОСОБА_4 та відповідачем укладений договір купівлі-продажу 22/23 частин житлового будинку №1 по вул. Крива в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області. В той же день 26 квітня 1999 року між позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1428 кв.м,. яка знаходиться за тією ж адресою. Договори купівлі - продажу укладені не нотаріально, на Новомосковській товарній біржі. Всі умови договору позивачем були виконані в повному обсязі, позивач передав відповідачу грошові кошти, обумовлені договором, а відповідач передала позивачу житловий будинок та земельну ділянку. Після укладання договору купівлі- продажу житлового будинку, 26 квітня 1999 року право власності позивача було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 10. На земельну ділянку позивачем отриманий державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №13204. В 2015 році позивачу стало відомо, що договори купівлі-продажу нерухомого майна на підставі ст.657 Цивільного кодексу України повинні бути нотаріально засвідчені, а тому позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх прав. Вказує, що в теперішній час відповідач ігнорує прохання позивача про укладання договору в нотаріальній формі, не відповідає на телефоні дзвінки.

В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову, вказуючи про виконання позивачем всіх умов договору. Зазначили, що укладання договорів відбувалось у відповідності до чинних на час їх укладання норм законодавства. Вказали на наявність у товарної біржі права укладати договори. Надали на огляд суду оригінал договору купівлі продажу житлового будинку від 16 квітня 1999 року, копія якого долучена до справи. Відмовились від залучення до участі у справу в якості співвідповідача ОСОБА_7

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву, у відповідності до якої просила суд розглянути справу у її відсутність. Не заперечила проти задоволення позову. Вказала, що не ухилялася та не ухиляється від нотаріального засвідчення договорів, однак на прохання позивача договір було укладено на товарній біржі /а.с.49/.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на недійсність договорів через не засвідчення їх нотаріально, відсутність факту переходу права власності, не залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7, фіктивність договорів через їх реєстрацію юридичною особою, яка не існувала станом на день їх укладання, пропуск строку звернення до суду.

Третя особа-2 ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечив, вказуючи на недійсність договорів через не засвідчення їх нотаріально, відсутність факту переходу права власності, не залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7, пропуск строку звернення до суду. В судове засідання 11 жовтня 2016 року не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, а тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Третя особа-3 ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, а тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ст.ст. 58-59 ЦПК України докази мають бути належними та допустимими.

Згідно з ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

У відповідності до свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори від 09 жовтня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3311, посвідчено, що в спільному майні подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7, придбаному ними в період зареєстрованого шлюбу, право власності на 1/2 частку належить ОСОБА_7 Спільне майно подружжя, право власності на яке кожного з них посвідчується в згаданих частках складається з: житлового будинку А, глинобитного обкладеного цеглою, житловою площею 10,4 кв.м., будинок Б, цегляний, житловою площею 55,7 кв.м., з надвірними побудовами: сарай В, сарай Г, вбиральня Д, колодязь К, що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області по вул. Кривій, 1, розташованого на земельній ділянці площею 0,2855 га, належній ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДПН в № 005062 виданого 08 вересня 1997 р. Орлівщанською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення XYІІ сесії ХХІІ скликання від 23 грудня 1993 р.; належного ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 листопада 1993 р. зареєстрованого в БТІ за р.1671, що стверджується довідкою БТІ від 08 жовтня 1998 р. за р.226 /а.с.134/.

З наданої суду фотокопії договору вбачається, що 26 квітня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомості, у відповідності до якого ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1428 кв.м., розташовану на землі, що знаходиться в розпорядженні Орлівщанської сільської ради за адресою: с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області по вул. Кривій, 1, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства за ціну 60,00 грн., які ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 до підписання угоди. Договір зареєстровано на Товарній Біржі «Новомосковська» 26 квітня 1999 року за р.№ 000151 /а.с.4-5/. Договір містить підписи ОСОБА_5, ОСОБА_7 від імені продавця. Матеріали справи містять фотокопію, не завірену належним чином, реєстраційного посвідчення від 28 квітня 1999 року, відповідно до якого Новомосковське бюро технічно інвентаризації «Інвентаризатор» засвідчує, що земельна ділянка № 1 по вул. Кривій в с. Орлівщина площею 1428 кв.м. зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості від 26 квітня 1999 року за реєстровим № 125-1. Відмітку з печаткою про реєстрацію в сільській раді 07 травня 1999 року. При цьому, суду не відомо, чи відповідають ці фотокопії договору та реєстраційного посвідчення, які міститься в матеріалах справи, оригіналам.

Також, 26 квітня 1999 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомості, у відповідності до якого ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 22/23 частини домоволодіння, що складається з будинку Б, цегляного, житловою площею 55,7 кв.м., що знаходиться в с. Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області по вул. Кривій, 1. Об`єкт нерухомості проданий за 20827,00 грн., які Продавець одержала від Покупця до підписання угоди. Договір містить підписи ОСОБА_5, ОСОБА_7 від імені продавця. Договір зареєстровано на Товарній Біржі «Новомосковська» код ЄДРПОУ 30010264 26 квітня 1999 року за р. № 000150. Згідно з реєстраційним посвідченням від 28 квітня 1999 року, Новомосковське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» засвідчено, що 22/23 частини домоволодіння №1 по вул. Кривій в с. Орлівщина площею 1428 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_4 на праві приватної власності і записано в реєстрову книгу за реєстровим №10 /а.с.6-7/.

При цьому, ні позивач ні відповідач не заперечили факт укладання договорів, передачу майна за договорами від відповідача до позивача.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року (далі ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність" володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Тобто у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, оскільки згідно ст.ст. 224, 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст.15 Закону України "Про товарну біржу" по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Таким чином, договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.

Такої самої позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України, який у постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 року № 3 вказав, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (в тому числі при придбанні на біржових торгах), міни або дарування житлового будинку (квартири) чи його (її) частини.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Судом не встановлено, що у передбаченому законом порядку угоди купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом визнавалися недійсними. Позивачем у справі усі умови за договором виконані. Згідно з п. 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана відповідачем за кошти, які отримані продавцем від покупця до підписання угоди.

Доказів того, що сторони заперечували укладені договори, відповідач ухилялася чи продовжує ухилятися від нотаріального засвідчення договорів, відповідно до вимог ст.237 ЦК України, суду не надано, а тому суд вважає, що відсутні законні підстави для визнання у судовому порядку дійсними неоспорених договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Крім того, у відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, яким чином зазначений ним відповідач оспорює його право власності на вказаний об'єкт нерухомості. Навпаки, з заяви відповідача, поданої нею через канцелярію суду, про розгляд справи у її відсутність, вбачається, що вона фактично не оскаржує факт переходу права власності до позивача на нерухоме майно, вказуючи лише на відсутність її наміру ухилитися від нотаріального засвідчення договору, що не є фактом, що свідчить про невизнання права.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки правові підстави для задоволення позову про визнання дійсним договорів купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відсутні.

Більш того, судом, з урахуванням матеріалів справи, які свідчать, що продавцями за договором купівлі-продажу житлового будинку від 26 квітня 1999 року були ОСОБА_5 та ОСОБА_7, роз`яснено представникам позивача право на залучення в якості співвідповідача ОСОБА_7, як сторони правочину та наслідки вчинення або не вчинення означеної процесуальної дій. Водночас представниками позивача клопотання про заміну процесуального статусу ОСОБА_7 на співвідповідача не заявлено, що позбавляє суд можливості визначитися із наявністю чи відсутністю фактів порушення прав позивача іншою стороною у правочині.

Розглядаючи доводи третьої особи-1 та третьої особи-2 про пропуск строку позовної давності, суд не приймає їх до уваги з огляду на відсутність доказів на підтвердження порушення прав позивача у справі, внаслідок чого суд позбавлений можливості застосування положень позовної давності до правовідносин, що склалися.

Перевіряючи позицію представника третьої особи-1 щодо неможливості реєстрації договорів між сторонами Товарною біржею «Новомосковська» через те, що датою її державної реєстрації є 18 квітня 2003 року, в той час, як договори укладені 26 квітня 1999 року, суд виходить з того, що надані суду матеріали свідчать про укладання договору купівлі продажу юридичною особою Товарна біржа «Новомосковська», яка містить код ЄДРПОУ 30010264, в той час, як представником третьої особи надано відомості про реєстрацію підприємства Товарна біржа «Новомосковська», код ЄДРПОУ 32286683, внаслідок чого означену позицію суд не приймає до уваги, як не підтверджену належними доказами.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Дніпро», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі складено 13 жовтня 2016 року.

Суддя Д.О. Парфьонов