Ухвала суду № 62849010, 17.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за її позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

4 жовтня 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року.

Цією ухвалою Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня і 1 червня 2016 року повернув заявнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 та частини третьої статті 214 КАС у зв'язку із неусуненням її недоліків.

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 11 жовтня 2016 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви до 11 листопада 2016 року.

На виконання цієї ухвали 3 листопада 2016 року до Верховного Суду України надійшла уточнююча заява із необхідними документами.

За змістом заяви ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2016 року № 6-3308ск16, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування норм процесуального права, оскільки прийняття різних процесуальних рішень зумовлено різними фактичними обставинами, з яких виходили суди при вирішенні питання щодо сплати судового збору.

Так, оскаржуваною ухвалою Вищий адміністративний суд України повернув касаційну скаргу заявнику, оскільки за її подання не сплачено судовий збір. Суд виходив із того, що клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі Закону № 1023-XII не може бути задоволено в зв'язку із тим, що цей Закон не підлягає застосуванню в даному спорі, оскільки заявлено позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто в публічно-правових відносинах, а не в спорі про захист порушеного права споживача.

Водночас у наданому для порівняння рішенні Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирішуючи питання відкриття касаційного провадження в цивільній справі за позовом особи до банку про стягнення коштів, вказав, що заявник звільнений від сплати судового збору, оскільки відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, зазначені ухвали не містять різного застосування норм права, як про це йдеться у заяві, оскільки вони постановлені щодо різних правовідносин, для вирішення спору в яких законом встановлена різна юрисдикція, і, відповідно, питання сплати судового збору в кожній конкретній справі вирішувалося на підставі різного правового регулювання.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко