Ухвала суду № 62848468, 16.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2609/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна О.О.,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И Л А :

31.05.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 06.02.2016р. № 500040001/2016/410004/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № 500040001/2016/00009, посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування заниження ціни), та мають розбіжності. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, проте, декларант додаткові документи не надав. Відповідач зазначив, що, оскільки декларантом не було подано в установлений строк необхідних документів, митний орган визначив митну вартість товару самостійно за резервним методом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016р. позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у позові у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

05.01.2015р. між позивачем (покупець) та компанією Fuji Industries Limited (Китай) (продавець) укладений контракт № 05/01-USGC, відповідно до п.2 якого продавець зобов'язувався поставити товар на умовах, що обумовлені у проформах-інвойсах згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010. Додатковою угодою № 6 від 05.12.2015р. до вказаного контракту визначені умови поставки - СІF - Іллічівськ, Україна (а.с.16-26, 29).

На виконання вимог зазначеного контракту на ім'я ТОВ "УПЗК" надійшов товар: полотна трикотажні, із синтетичних волокон, пофарбовані, виробник Fuji Industries Limited (Китай).

З метою декларування вказаного товару 06.02.2016р. позивач подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію за № 500040001/2016/000750.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного товару позивачем подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 05/01-USGC від 05.01.2015 року та доповнення до нього від 12.10.2015 року та від 05.12.2015 року (Специфікація № 6, коносамент № NBLG155194 від 22.12.2015 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.12.2015 року № 15ННD690, рахунок-фактуру (інвойс) № 15ННD690 від 16.12.2015 року, пакувальний лист № GЕSU5035961 від 16.02.2016 року, сертифікат про походження товару № 15С3301М7039/00148 від 16.12.2015 року, МД країни відправлення № 310120150522347451 від 15.12.2015 року та інші документи, перелічені в графі 44 МД.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: дата МД країни відправлення передує датам інвойсу та пакувального листа в сертифікаті про проходження; вага брутто у пакувальному листі, сертифікаті про походження товару та МД країни відправлення відрізняється від ваги брутто у коносаменті; у п. 2 угоди не відображено, які саме складові входять у вартість товару зазначену продавцем, у той же час, у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація щодо таких складових вартості передбачених умовами поставки СІF як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Однак, декларант повідомив відповідача про неможливість надати витребувані документи.

В зв'язку з неподанням позивачем додаткових документів, витребуваних відповідачем на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її за резервним методом: товар № 1 з 2,8709 дол. США за кг. до 3,4 дол. США за кг., товар № 2 з 2,696090 дол. США за кг. до 3,76 дол. США за кг., товар № 3 з 0,726667 дол. США за м2 до 0,8851 дол. США за м2, проте не менш як 3,32 дол. США за кг., про що прийнято відповідне рішення № 500040001/2016/410004/2 року.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00009 від 06.02.2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з не наведення у рішеннях про коригуванні митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товари, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, в зв'язку з чим застосування митницею іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів є безпідставним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ст. 53 МК вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це, також, відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товарів, були надані відповідачу, до яких в нього не було зауважень.

Відповідач витребував додаткові документи, посилаючись в електронних повідомленнях митниці на те, що:

- дата МД країни відправлення передує датам інвойсу та пакувального листа;

- вага брутто у пакувальному листі, сертифікаті про походження товару та МД країни відправлення відрізняється від ваги брутто у коносаменті;

- у п. 2 контракту не відображено, які саме складові входять у вартість товару зазначену продавцем, у той же час, як у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація щодо таких складових вартості передбачених умовами поставки СІF як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення.

Проте, вказані обставини жодним чином не свідчать про не підтвердження позивачем митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що доводи митного органу про те, що дата МД країни відправлення передує датам інвойсу та пакувального листа в сертифікату про проходження, спростовуються змістом цих документів, наявних в матеріалах справи.

Так, з дослідженої судом копії МД країни відправлення № 310120150522347451 вбачається, що датою її складання є 15.12.2015р., разом з тим датою експорту зазначено 17.12.2015 року (а.с.33-34).

Пакувальний лист № GЕSU5035961, інвойс № 15ННD690, сертифікат про походження № 15С3301М7039/00148, що пред'являлись позивачем до митного оформлення, датовані 16.12.2015 року, тобто раніше ніж дата експорту цього товару (а.с.31-32).

Крім того, судом встановлено, що кількість та вартість заявленого Позивачем до декларування товару ним зі своїм контрагентом була визначена 05.12.2015 року шляхом укладення додаткової угоди (специфікації) № 6 до контракту № 05/01-USGC від 05.01.2015 року, тобто, як до дати складання МД країни відправлення, так і до дати експорту (а.с.29).

За змістом укладеного контракту № 05/01-USGC від 05.01.2015 року найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлюються сторонами в проформах-інвойсах або в інвойсах.

В п.4 вказаного контракту чітко визначено, що разом з товаром продавець передає наступні документи: коносамент; інвойс або проформа інвойс, пакувальний лист.

Наведений перелік документів, що визначений контрактом, був пред'явлений позивачем до митного оформлення.

При цьому, з наданих позивачем до митного оформлення документів, які наявні в матеріалах справи, судом вірно встановлено, що ціна поставляємого позивачем товару, визначена ним в поданих МД: товари №№ 1, 2 - 0,89 дол. США за м2; товар № 3 - 1,09 дол. США за м2, цілком відповідає ціні цього товару, що визначена у комерційному інвойсі, а також відповідає даним митної декларації іноземної країни, що була представлена до митного оформлення.

Крім того, за умовами поставки CIF усі витрати, що пов'язані із доставкою товару (навантаження, розвантаження, фрахт, страхування вантажу та інше), покладені на продавця та вказані витрати не входять до складу митної вартості товару.

Враховуючи, що жодних зауважень щодо вказаних документів у митного органу не виникло, доводи митниці щодо відсутності документів, що підтверджують складові митної вартості товару є безпідставними.

Що стосується посилань митного органу на невідповідність ваги брутто у пакувальному листі, сертифікаті про походження товару, МД країни відправлення (25590 кг) від ваги брутто у коносаменті (24334кг), судова колегія зазначає наступне.

До митного оформлення був представлений товар вагою 25 590 кг, що відповідає пакувальному листу, сертифікату про походження товару, МД країни відправлення, та дає можливість ідентифікувати товар.

Представник позивача зазначив, що розбіжності у вазі можуть мати місце, як помилки при зважуванні з урахуванням людинного фактору.

При цьому судова колегія враховує, що розмір оплати за поставлений товар відбувається не за одиницею виміру "кг", а за одиницею виміру "метр". Про наявність розбіжності в одиниці виміру "м" митний орган не зазначає.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно, наслідки від ненадання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів можуть бути застосовані, якщо вимога про надання додаткових документів дійсно мала під собою підстави.

Проте, жодної з підстав, встановленої ч.3 ст.53 МК України, в ході судового розгляду справи не встановлено.

Стосовно доводів скаржника про те, що причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало також спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, колегія суддів зазначає наступне.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, як обов'язкової умови, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Враховуючи незаконність вимог митного органу про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, тобто відсутність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, незаконними є і наслідки від неповного надання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.

Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим рішення від 06.02.2016р. № 500040001/2016/410004/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2016/00009 є протиправними та правильно скасовані судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя О.В.Джабурія

Суддя А.В.Крусян