Ухвала суду № 62848407, 16.11.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"16" листопада 2016 р. Справа № 817/999/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача Чучаліна К.В., представників відповідача Козачок С.В., Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - компанія "Пульсар і Ко" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ - КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО", (далі - ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 001681401 від 21.06.2016 року та № 001691401 від 21.06.2016 року.

В обґрунтування позову, позивач заперечує висновки податкового органу, щодо заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №001681401 та №001691401 від 21.06.2016 року

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю-компанія "Пульсар і Ко" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 9 273, 12 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведена планова виїзна перевірка ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ - КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

За результатам перевірки було складено акт № 113/17-00-14-01/30712238 від 08.06.2016 року, яким встановлено порушення (відповідно до змісту позовних вимог):

- п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 211631,00 грн., в тому числі: за 2014 рік - на 145912,00 грн., за 2015 рік - на 65719,00 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 296079,00 грн., в т.ч. за червень 2015 року на суму 274538,00 грн., за листопад 2015 року на суму 21541,00 грн.

ГУ ДФС у Рівненській області на підставі вказаного акту перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 001681401 від 21.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на 248109,00 грн., у т.ч. 211631,00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 36478,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001691401 від 21.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість (далі - ПДВ) по вітчизняних товарах на 370098,75 грн., у т.ч. 296079,00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 74019,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" включено до витрат 31.12.2015 року, суму безнадійної дебіторської заборгованості контрагента-боржника ТОВ "Юнікобуд" в сумі 257400,00 грн., що підтверджується карткою рахунку № 3611 за 2015 рік по контрагенту ТОВ "Юнікобуд".

Як убачається з матеріалів справи ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" отримано постанову про закінчення виконавчого провадження Головного державного виконавця Козака Р.П. державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції у м.Києві про стягнення з ТОВ "Юнікобуд" на користь ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" боргу в сумі 278287,74 грн. Судом встановлено, що борг ТОВ "Юнікобуд" перед ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" не був погашений в сумі 257400,00 грн. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру вбачається, що 07.08.2015 року контрагента-боржника ТОВ "Юнікобуд" припинено, про що зроблено запис № 10701170017022397.

У п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за № 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - Положення № 16) передбачено, що до інших операційних витрат включається, зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

Згідно п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість"затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року за № 237, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018 (далі - Положення № 10), безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. При цьому, згідно п.4 Положення № 10, поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторська заборгованість, відповідно до п.4 Положення № 10, це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.609 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п.п.з) п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (чинного на момент включення позивачем безнадійної дебіторської заборгованості до складу витрат), безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

07.08.2015 року контрагента-боржника ТОВ "Юнікобуд" припинено як юридичну особу.

Отже, матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу про завищення ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" витрат за 2015 рік в сумі 257400,00 грн.,

Судом встановлено, що 03 листопада 2015 року між ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" (Замовник) та ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" (Виконавець) було укладено Договір № 20 про надання послуг. За даним Договором виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по ремонту системи управління пресом на дільниці по виготовленню скельного листа, виконуючи своїми силами чи при залученні стороньої організації. А Замовник зобов'язується своєчасно оплатити виконані роботи та матеріали (п.п.1.1. п. 1 Договору).

Вказані роботи були виконані виконавцем, що підтверджується актом № ОУ-141 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015 року на загальну суму 129243,65 грн. ( у т.ч. ПДВ - 21540,61 грн.); податковою накладною № 337 від 30.11.2015 року на загальну суму 129243,65 грн. ( у т.ч. ПДВ - 21540,61 грн.).

Згідно п.18 Положення № 16, до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби". затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року за № 92, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (далі - Положення № 7), витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Суд зазначає, що посилання податкового органу на те, що позивач не мав права включати до складу своїх витрат витрати на ремонт обладнання, через наявність Договору № 104/О-15 на оренду обладнання від 03.01.2015 року, яким передбачене зобов'язання орендаря (ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ") проводити поточні ремонти, є безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 03 листопада 2015 року між ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" (Замовник) та ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" (Виконавець) було укладено Договір № 20 про надання послуг. Вказаний Договір від 03.11.2015 року був укладений сторонами, у часі пізніше ніж Договір № 104/О-15 на оренду обладнання від 03.01.2015 року,

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи убачається, що сторони не лише письмово уклали Договір № 20 про надання послуг від 03.11.2015 року, але й виконали його. Судом встановлено, що вказаний Договір від 03.11.2015 року не є нікчемним та не визнавався недійсним у судовому порядку.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на норму Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 року за № 181, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року за № 487/4708 (далі - Положення № 14), якою вказано, що затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Як вже судом зазначалося вище, п.15 Положення № 7 передбачено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

У п.4 Положення № 7 зазначено, що капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Таким чином, законодавство України розрізняє поняття "Ремонт" та "поліпшення". При цьому, затрати на ремонт відносяться до складу витрат, а витрати на поліпшення включаються до складу капітальних інвестицій.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ", із залученням субпідрядника, було виконано ремонт системи управління пресом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не опорюється факт того, що ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" отримано від ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" послуги саме по ремонту обладнання, а не на здійснення капітальних інвестицій. За таких підстав, посилання податкового органу на норму Положення № 14 є необгрунтованими.

Отже, висновки податкового органу про завищення позивачем витрат у 2015 році на суму 107703,04 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2015 року на суму 21540,61 грн. є безпідставними.

Судом встановлено, що в травні 2012 року ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" отримано від контрагента-постачальника ТОВ "БУДІНВЕСТТЕХНОЛОГІЯ" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1647229,97 грн., у т.ч. ПДВ - 274538,34 грн., що підтверджується: Договором купівлі-продажу 2305-2 від 23.05.2011 року; видатковою накладною № РН-0000104 від 21.05.2012 року на загальну суму 260847,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43474,51 грн.); видатковою накладною № РН-0000106 від 24.05.2012 року на загальну суму 282159,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 47026,50 грн.); видатковою накладною № РН-0000105 від 24.05.2012 року на загальну суму 1104223,97 грн. (у т.ч. ПДВ - 184037,33 грн.); податковою накладною № 9 від 21.05.2012 року на загальну суму 260847,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43474,51 грн.); податковою накладною № 10 від 24.05.2012 року на загальну суму 282159,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 47026,50 грн.); податковою накладною № 11 від 24.05.2012 року на загальну суму 1104223,97 грн. (у т.ч. ПДВ - 184037,33 грн.); товарно-транспортною накладною від 21.05.2012 року; товарно-транспортною накладною від 24.05.2012 року; товарно-транспортною накладною від 24.05.2012 року.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у червні 2015 року позивач включив прострочену кредиторську заборгованість у сумі 1647230,05 грн. до складу доходів, що підтверджується карткою рахунку № 6311 по контрагенту ТОВ "БУДІНВЕСТТЕХНОЛОГІЯ". Разом із тим, відповідач вважає, що необхідно провести коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ, сформованому по вказаних господарських операціях у травні 2012 року. Суд уважає, що такі вимоги податкового органу не відповідають чинному законодавству України з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, суму простроченої кредиторської заборгованості ТОВ "БУДІНВЕСТТЕХНОЛОГІЯ" включено позивачем до доходів в червні 2015 року в розмірі 1647230,05 грн., про що зазначено в акті перевірки.

При цьому, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких платник ПДВ повинен нараховувати податкові зобов'язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною.

Договір купівлі-продажу 2305-2 від 23.05.2011 року є оплатним, отже, товари, отримані за ним, не відповідають визначенню "безоплатно наданих (отриманих)", відповідно до п.п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач безпідставно збільшує податкові зобов'язання з ПДВ позивачу за червень 2015 року на суму 274538,00 грн.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.12 Положення № 16, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

У п.11 Положення № 16 встановлене таке. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені

загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Судом встановлено, що 03 січня 2014 року між ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" (Замовник) та ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" (Виконавець) укладено Договір № 138/Д-14 про співпрацю та виготовлення продукції. За даним Договором виконавець зобов'язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов Договору роботу з обробки, збагачення, переробки давальницької сировини за завданням Замовника у готову продукцію (п.п.1.1 п. 1 Договору). Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію і оплатити проведену роботу (п.п.1.2 п.1 Договору).

На підставі Договору № 138/Д-14 про співпрацю та виготовлення продукції від 03.01.2014 року, позивач (Замовник) здійснює господарські операції із передавання на переробку давальницької сировини ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" (Виконавець) та продажу виготовленої продукції. Облік таких операцій здійснюється позивачем із застосуванням рахунку 281 "Товари", із використанням відповідних субрахунків, зокрема 10975 - "зворотні відходи". За Дт 281 субрахунок 10975 відображаются зворотні відходи, які повертаються виконавцем - ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" з переробки та не включаються до складу витрат. За бухгалтерським проведенням Кт 281 субрахунок 10975 відображається передача позивачем зворотніх відходів на переробку, тобто передача контрагенту ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ".

У 2014 році позивачем повернуто з переробки та не включено до складу витрат зворотніх відходів (прямі матеріальні витрати було зменшено на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва) на загальну суму 1084423,20 грн. у кількості 142444,33 кг, що підтверджується накладними на повернення: № ДВ-01 від 31.03.2014 року на загальну кількість 13322,002 кг; № ДВ-01/1 від 30.04.2014 року на загальну кількість 5871,500 кг; № ДВ-02/1 від 30.05.2014 року на загальну кількість 13300,026 кг; № ДВ-02/2 від 30.06.2014 року на загальну кількість 18262,198 кг; № ДВ-04/1 від 31.07.2014 року на загальну кількість 21784,406 кг; № ДВ-05/1 від 31.08.2014 року на загальну кількість 23675,291 кг; № ДВ-05/2 від 30.09.2014 року на загальну кількість 21907,471 кг; № ДВ-07/1 від 31.10.2014 року на загальну кількість 12215,402 кг; № ДВ-12 від 28.11.2014 року на загальну кількість 15484,967 кг; № ДВ-13 від 31.12.2014 року на загальну кількість 18405,473 кг; накладними на переміщення: № 43 від 31.03.2014 року на загальну суму 72188,37 грн. (без ПДВ) в кількості 13322,002 кг; № 54 від 30.04.2014 року на загальну суму 36872,50 грн. (без ПДВ) в кількості 5871,500 кг; № 98 від 30.05.2014 року на загальну суму 83523,00 грн. (без ПДВ) в кількості 13300,026 кг; № 131 від 30.06.2014 року на загальну суму 106190,55 грн. (без ПДВ) в кількості 18262,198 кг; № 171 від 31.07.2014 року на загальну суму 145784,12 грн. (без ПДВ) в кількості 21784,406 кг; № 209 від 31.08.2014 року на загальну суму 151740,74 грн. (без ПДВ) в кількості 23675,291 кг; № 256 від 30.09.2014 року на загальну суму 168865,73 грн. (без ПДВ) в кількості 21907,471 кг; № 304 від 31.10.2014 року на загальну суму 63337,41 грн. (без ПДВ) в кількості 12215,402 кг; № 341 від 28.11.2014 року на загальну суму 31164,05 грн. (без ПДВ) в кількості 15484,967 кг; № 379 від 31.12.2014 року на загальну суму 224756,73 грн. (без ПДВ) в кількості 18405,473 кг; аналізом оборотів між субконто "Товари" за березень-грудень 2014 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "Товари" за березень-грудень 2014 року.

Разом із тим, позивачем передано до переробки зворотні відходи, які раніше не включалися до витрат на загальну суму 810621,95 грн., кількістю 129781,592 кг., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "Товари": за березень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 5374,16 грн. в кількості 956,412 кг; за травень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 68127,83 грн. в кількості 13191,998 кг; за червень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 89016,36 грн. в кількості 14495,954 кг; за липень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 112233,89 грн. в кількості 17980,114 кг; за серпень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 125055,31 грн. в кількості 19228,533 кг; за вересень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 140275,33 грн. в кількості 21591,256 кг; за жовтень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 104149,78 грн. в кількості 19275,339 кг; за грудень 2014 року на загальну суму (без ПДВ) 166389,29 грн. в кількості 23061,986 кг.

Крім того, в якості прикладу позивачем долучено до матеріалів справи аналіз оборотів за субконто (субрахунком) 10975 "зворотні відходи" рахунку 281 "Товари" за серпень 2014 року. Як вбачається з вказаного аналізу, ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" в серпні 2014 року було повернуто з переробки зворотніх відходів на загальну суму 151740,74 грн. (без ПДВ) в кількості 23675,291 кг, а вартість списаних у новому циклі переробки зворотніх відходів розподілена поміж різними видами продукції на загальну суму (без ПДВ) 125055,31 грн. в кількості 19228,533 кг.

Питанням, яке слід вирішити у даному спорі є встановлення факту: чи було включено позивачем до складу витрат двічі вартість зворотніх відходів. Судом встановлено і підтверджено належними доказами, переліченими вище, що ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" здійснювало коригування зворотніх відходів, які поверталися з переробки, зворотні відходи двічі не включалися до складу витрат.

Суд відхиляє твердження відповідача, що позивач повинен був коригувати на вартість зворотніх відходів безпосередньо рахунок 90 "Собівартість реалізації", з огляду на таке.

В Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за № 291, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 (далі - Інструкція № 291) вказане, що рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати". За дебетом цього рахунку підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, відображають створення (формування) забезпечення призового фонду (резерву виплат) і резерву, що покриває суму джек-поту, не забезпечену сплатою участі у лотереї.

Таким чином, рахунок 90 "Собівартість реалізації" відображає розмір витрат, понесених для створення товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), які реалізуються. При цьому, рахунок 90 "Собівартість реалізації" формується підприємством саме в момент отримання доходу від такої реалізації, а не в момент створення нових ТМЦ.

На рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. На субрахунках 281-284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення. На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Основним видом діяльності ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" за кодом КВЕД є - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Для здійснення такого виду діяльності позивачем було укладено Договір № 138/Д-14 про співпрацю та виготовлення продукції від 03.01.2014 року, за яким контрагент-виконавець здійснює переробку ТМЦ для виготовлення нових видів ТМЦ. Отже, ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" правомірно включала вартість повернутих з переробки зворотніх відходів за Дебетом відповідного субрахунку рахунку 281, тоді як передача таких відходів на переробку відображалася за Кредитом відповідного субрахунку. Таким чином, витрати, здійсненні для переробки сировини та створення ТМЦ коригувалися позивачем на суму вартості зворотніх відходів на етапі знаходження таких відходів на переробці. Законодавством України (чинним на момент здійснення оспорюваної господарської операції) не було передбачено зменшення собівартості продукції, яка реалізується, на вартість зворотніх відходів у момент її реалізації. Таке зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних відходів, повинно відбуватися саме в процесі виробництва. Це вбачається з того, що Інструкцією № 291 не передбачене здійснення проведення Дт 281 Кт 90, як того вимагає відповідач.

Отже, дії ТОВ КОМПАНІЯ "ПУЛЬСАР І КО" цілком узгоджуються із приписами п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Таким чином, наявними первинними та обліковими документами спростовуються висновки відповідача про подвійне включення позивачем зворотніх відходів до складу витрат та про завищення витрат за 2014 рік на суму 810621,95 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що оспорювані податкові повідомлення-рішення порушуют право позивача на володіння майном (додаткове податкове навантаження, не передбачене законодавством, є втручанням у мирне володіння майном), захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 001681401 від 21.06.2016 року та № 001691401 від 21.06.2016 року.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 2012, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" листопада 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю - компанія "Пульсар і Ко" вул.Фабрична,2,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,