Постанова № 62848322, 14.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 678/25/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Коваль Ф.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

14 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 ОСОБА_2 звернувся до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом до Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив: визнати протиправними дії Летичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Хмельницької області №18-346 вх.16 від 06 липня 2016 року, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії починаючи з 15 липня 2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Хмельницької області №18-346 вих.16 від 06 липня 2016 року без обмеження максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, перерахувавши її на його особистий пенсійний рахунок.

Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду І інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 22 травня 2016 року перебуває на обліку в Летичівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми заробітної плати.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

15 липня 2016 року позивач звернувся до Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про перерахунок пенсії та надав довідку прокуратури Хмельницької області №18-346 вих.16 від 06 липня 2016 року.

Однак, листом Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №9/Л-10 від 21 липня 2016 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, з посиланням на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та деяких інших законів, в зв'язку з чим, пенсії, призначені у відповідності до Закону України "Про прокуратуру", не перераховуються.

Позивач, вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії позивачу у розмірі 90% від розміру зарплати, враховуючи довідку прокуратури Хмельницької області, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абзацу першого ч.2 ст.46-2, ст.47, частини першої ст.49, ч.5 ст.50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст.50-1, частини третьої ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст.2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст.13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Згідно ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

Крім того, на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Таким чином, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен керуватися ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ).

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, у спірних правовідносинах Пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ч.18 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої позивач просить здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В силу вимог частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити повністю.

Постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Летичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 листопада 2016 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.