Постанова № 62848094, 17.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 р. Справа № 816/791/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Кононенко З.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання - Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Тимохіна Л.С.,

відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. по справі № 816/791/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (надалі також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від області 29.04.2016 року №0001131406.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення було відмовлено у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «УПСК Діамент» у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37710195.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); розвідувальне буріння (43.13); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71) /том 1 а.с. 19/.

У період з 04.04.2016 по 08.04.2016 року фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УПСК Діамент» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «РУМ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39330368) за лютий-квітень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 квітня 2016 року №135/16-31-14-06-08/37710195 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пункт 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість /надалі також ПДВ/ загалом в розмірі 33397,00 грн /том 1 а.с. 97/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 29 квітня 2016 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0001131406, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 41746,00 грн (в т.ч., 33397,00 грн - основний платіж, 8349,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) /том 1 а.с. 114/.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законом України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 19 квітня 2016 року №135/16-31-14-06-08/37710195, підставами для висновку про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 33397 грн., став висновок податкового органу про те, що не було підтверджено здійснення фінансово-господарських операцій та не підтверджено введення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «РУМ-ПЛЮС».

Підставою для вказаного висновку, крім іншого, стала інформація облікової картки суб'єкта фіктивного підприємства, складеної ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно ТОВ «РУМ-ПЛЮС».

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та його контрагентом.

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" (орендар) та ТОВ «РУМ-ПЛЮС» (орендодавець) укладено договір оренди обладнання від 30 січня 2015 року № 49 /том 1 а.с. 128-134/, за умовами якого ТОВ «РУМ-ПЛЮС» (орендодавець) передає, а ТОВ «УПСК Діамент» (орендар) приймає в тимчасове оплатне користування обладнання - ємність для спец рідин, внутрішньо свердловинна компоновка для освоєння, чотирьохплашковий превентор, універсальний превентор, обв'язка насосного агрегату.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту:

- у березні 2015 року спірної суми ПДВ позивач надав, зокрема, копію податкової накладної від 31.03.2015 року №331089 /том 1 а.с. 139/,

- квітні 2015 року спірної суми ПДВ позивач надав, зокрема, копію податкової накладної від 30.04.2015 року №430077 /том 1 а.с. 149/.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції позивач надав копії актів приймання-передачі обладнання та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжне доручення про оплату оренди обладнання, технічне завдання щодо проведення робіт, документи на підтвердження наявності трудових ресурсів на підприємстві /том 1 а.с. 135-138, 145-148, 159/.

Тобто, факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначеного вище договору позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія судів зазначає, що види господарської діяльності, які визначені у дозволу № 079.12.53-11.20.0, зумовили ТОВ «УПСК Діамент» необхідність укладати з ТОВ «Рум Плюс» угоди оренди товарів, що були направлені на реальне здійснення фінансово-господарської діяльності товариств, відповідно до Статуту та направлена на отримання прибутку.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження суду першої інстанції, що орендоване у ТОВ «Рум Плюс» обладнання не було постановлено на облік, оскільки в матеріалах справи є в наявності оборотно-сальдові відомості про постановлення обладнання на позабалансовий облік на рахунок « 011» протягом березня-квітня 2015 року, тобто у період оренди.

Також з пояснень позивача вбачається, що з обладнанням позивачу передавалися технічні паспорти на обладнання. Після закінчення оренди та виконання умов договорів, обладнання та паспорти були повернуті орендодавцю, тобто ТОВ «Рум Плюс». А тому надання позивачем технічних паспортів на орендоване півтора роки тому обладнання, яке належить іншому підприємству, виходить за межі можливостей позивача.

Про отримання зазначеного орендованого обладнання у ТОВ «Рум Плюс» свідчать акти приймання-передачі обладнання у оренду, які є в наявності в матеріалах справи. Після використання орендованого обладнання у власній господарській діяльності, воно було передано власнику також у відповідності до актів приймання-передачі обладнання у оренду, які також містяться в матеріалах справи.

Також судом першої інстанції було помилково зауважено, що у актах приймання-передачі обладнання не визначено комплектність, технічні характеристики обладнання, що в свою чергу, унеможливило ідентифікацію орендованого обладнання, оскільки комплектність, кількість, технічні характеристики орендованого обладнання були зазначені у актах приймання-передачі обладнання, а інші особливості згідно п. 1.2. укладених договору № 49 від 30 січня 2015 року зазначаються в разі необхідності.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що надані документи не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій з надання в оренду виробничого обладнання. А тому суд безпідставно не визнав надані документи в якості належних та допустимих доказів у справі.

Крім того, з договору № 49 від 30 січня 2015 року (п. 3.5), вбачається, що транспортування (доставка) орендованого обладнання здійснювалася автомобільним транспортом орендодавця за власний рахунок. Такі умови доставки не передбачають обов'язкової наявності у ТОВ «УПСК Діамент» товарно- транспортних накладних. Обставини передання орендованого у ТОВ «Рум Плюс» обладнання зазначені у актах приймання-передачі.

Між тим, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт транспортування орендованого обладнання з бази позивача до відповідної свердловини, де й проводилися подальші роботи для замовників.

Також, на підтвердження подальшого використання орендованого обладнання у власній господарській діяльності позивачем надані договори з: ТОВ «Карпатигаз» як Оператор Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіз АБ за договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06. 2012 року - згідно договору № УПСК/КГ-ТР від 09 вересня 2014 року на свердловинах; СП «Полтавська газонафтова компанія» - згідно договору № 14.02.13 від 14 лютого 2013 року на свердловинах:ТОВ «Полтавська транспортна компанія» лютого 2014 року на свердловинах; ПАТ «Природні ресурси» - згідно договору № УПСК/ПР-СР від 21 лютого 2014 року на свердловині № 12 Луценківського ГКР; ТОВ «УКРІСТГАЗ» - згідно договору № УПСК/05-12/14 від 05 грудня 2014 року на свердловині № 10 Краснозаярського ГКР; ТОВ «Карпатигаз» як Оператор Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіз АБ за договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06. 2012 року - згідно договору № А76МАТ/АР-20-146 від 18 березня 2015 року на свердловині № 76 Матвіївського ГКР; ТОВ «Карпатигаз» як Оператор Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіз АБ за договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06. 2012 року - згідно договору № А59МАТ/АР-20-148 від 19 березня 2015 року на свердловині № 59 Матвіївського ГКР; ТОВ «Карпатигаз» як Оператор Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіз АБ за договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06. 2012 року - згідно договору № А14МАТ/АР-20-147 від 19 березня 2015 року на свердловині № 14 Матвіївського ГКР; ТОВ «Сахалінське» (32337278) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 26.12.2003 р. № 122 - згідно договору № УПСК/САХ-СР від 21 квітня 2015 року на свердловині № 7 Сахалінського НГКР.

Також, в матеріалах справи є в наявності плани робіт по освоєнню чи інтенсифікації свердловин, технічні завдання на проведення робіт, з яких вбачається, що саме орендоване у ТОВ «Рум Плюс» обладнання використовувалося у господарській діяльності ТОВ «УПСК Діамент» для виконання робіт для вказаних вище замовників. Посилання суду першої інстанції на те, що дані технічні завдання не були погоджені із замовниками є безпідставними, оскільки таке погодження не було передбачено умовами укладених із замовниками договорів, а окрім того, відповідні погодження мають місце у планах робіт з освоєння чи інтенсифікації тієї чи іншої свердловини.

Крім того, безпідставні висновки суду першої інстанції про нечітку та неясну адресу місця експлуатації орендованого обладнання, оскільки номер свердловини, її назва та належність до конкретного родовища і є указанням місця експлуатації орендованих товарно-матеріальних цінностей.

Тобто судом першої інстанції безпідставно не прийнято у якості належних доказів договори на виконання сервісних робіт на відповідних свердловинах з ТОВ «Карпатигаз», СП «Полтавська газонафтова компанія», ТОВ «Полтавська транспортна компанія», ПАТ «Природні ресурси», ТОВ «УКРІСТГАЗ», ТОВ «Сахалінське».

Крім того, на підтвердження наявності власних трудових ресурсів та технічних ресурсів для ведення господарської діяльності ТОВ "УПСК Діамент" надані належним чином завірені копії: наказів на прийняття на роботу; посвідчень про проходження навчання та свідоцтв про присвоєння робітничої кваліфікації; журналу з охорони праці та промислової безпеки; витяги з журналі охорони й технічної безпеки; наказів, які підтверджують виконання робіт для замовників.

Також судом першої інстанції безпідставно зазначено, що ТОВ «УПСК Діамент» не надано обґрунтованих розрахунків вартості оренди обладнання, оскільки наявність таких розрахунків не передбачена жодним нормативно-правовим документом. ТОВ «УПСК Діамент» здійснює свою господарську діяльність відповідно до Статуту, дана діяльність направлена на отримання прибутку. Підприємством самостійно визначаються напрями його діяльності, в межах Статуту та Законів України.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарської операції спірного правочину вмотивований посиланням на проведенні заходи податкового органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірному правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від області 29.04.2016 року №0001131406.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Разом з цим, щодо судового збору, колегія судів зазначає, що відповідно ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1, ч.3, ч.6 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

На аркуші справи - 3 т. 1 знаходиться оригінал квитанцій про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" судового збору у розмірі 1378 грн. за подання позовної заяви та на а.с. 63 т. 3 знаходиться оригінал квитанцій у розмірі 1515,80 грн. - за подання апеляційної скарги.

Оскільки постановою апеляційного суду від 17.11.2016 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" відповідно ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1378 грн. за подання позовної заяви та 1515,80 грн. - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2016р. по справі № 816/791/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 року №0001131406.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" (36020, м. Полтава, вул. Конституції, 13, код ЄДРПОУ 37710195) судові витрати у розмірі 2893,80 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Кононенко З.О. Зеленський В.В.

Повний текст постанови виготовлений 21.11.2016 р.