Ухвала суду № 62848093, 14.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 р.Справа № 816/375/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретарів судового засідання Жданюк А.О., Дорошенко Д.О.

представника позивача - Бурі Я.В.

представника відповідача - Кінаш Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. по справі №816/375/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс"

до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс", звернувся до суду із адміністративним позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2015 року №0000702200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1222086,00 грн. та №0000692200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10306,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ від 09.10.2015 року №0000702200 та №0000692200.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської ОДПІ на користь ТОВ "Приват-Альянс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18485,89 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що оскільки виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання на підставі спірних податкових повідомлень-рішень є законним та правомірним.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Приват-Альянс" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Карлівській ОДПІ.

Співробітниками Карлівської ОДПІ у період з 08.08.2015 року по 03.09.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Приват-Альянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено Акт від 23.09.2015 року №37/22/33563737.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства:

- підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого ТОВ "Приват-Альянс" занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 875255,00 грн, у тому числі: за 2013 в сумі 443687 грн, за 2014 рік в сумі 431568,00 грн;

- пункту 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6871,00 грн, у тому числі: за січень 2013 року у сумі 2500,00 грн, квітень 2013 року у сумі 2026,00 грн, червень 2013 року у сумі 1458,00 грн, липень 2013 року у сумі 833,00 грн, вересень 2013 року у сумі 54,00 грн.

Не погоджуючись із виявленими порушеннями, позивач надав письмові заперечення на акт перевірки, за наслідком розгляду яких, листом від 07.10.2015 року №2358/10/16-12-22-18 Карлівською ОДПІ надано відповідь, якою відмовлено у їх задоволенні.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 09.10.2015 року Карлівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000692200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1222086,00 грн, з яких: за основним платежем - 814724,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 407362,00 грн.;

- №0000702200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10306,50 грн, з яких: за основним платежем - 6871,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3435,50 грн.

Не погодившись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач провір процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої, рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.12.2015 року №4520/10/16-31-10-04-11 та ДФС України від 29.02.2016 року №4408/6/94-99-10-0/0/25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в повному обсязі підтверджують факт отримання позивачем консультаційних послуг від ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Приват-Агроцентр" та повністю розкривають зміст та обсяг отриманих послуг, а тому формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6871,00 грн. є правомірним. Крім того, оскільки спрямування коштів в сумі 19979990,35 грн, отриманих ТОВ "Приват-Альянс" 28.02.2013 року відповідно до кредитного договору № П203Г/С від 22.12.2008 року на погашення відсотків за вказаним договором, є виконанням договірних зобов'язань позивача, то висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 141.1 статті 141, пункту 198.3 статті 198 ПК України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи. Таким чином, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1222086,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000692200 від 09.10.2015 року, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для збільшення ТОВ "Приват-Альянс" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 814724,00 грн., слугувало відображення позивачем у рядку звітної декларації відсотків за кредитним договором, укладеним з ПАТ КБ "ПриватБанк". Контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Приват-Альянс" неправомірно віднесено до складу витрат по рядку 06.4/06.3 Декларації "Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України" декларації з податку на прибуток суму нарахованих (сплачених) відсотків у розмірі 4732794,00 грн за кредитним договором 22.12.2008 року №П203Г/С, укладеному з ПАТ КБ "ПриватБанк", пов'язана особа, група "Приват", по фінансовому кредиту, який використаний не в господарській діяльності підприємства та не спрямований на отримання доходу (прибутку)". Такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на результати попередньої планової документальної перевірки, викладені в акті від 28.01.2014 року №6/22/33563737 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Приват-Альянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року". Крім того, перевіряючими вказано, що відповідно до умов договору №П203Г/С від 22.12.2008 року отримано кредитні кошти ТОВ "Приват-Альянс" 28.02.2013 року у розмірі 19979990,35 грн, які спрямовані на погашення відсотків за кредитним договором №П203Г/С від 22.12.2008 року, згідно з платіжним дорученням №991 від 28.02.2013 року, кошти якого в свою чергу не використовувались у господарській діяльності платника (акт документальної виїзної планової перевірки від 28.01.2014 року №6/22/33563737). Включення до складу витрат сум по нарахованих відсотках у розмірі 4732794,00 грн, в тому числі: за 2013 рік у розмірі 2335195,00 грн та за 2014 рік у розмірі 2397599,00 грн по отриманому фінансовому кредиту за договором від 22.12.2008 року №П203Г/С є неправомірним, так як не доведено спрямованість отриманих коштів на отримання доходу (прибутку) та пов'язаність з веденням фінансово-господарської діяльності платника ТОВ "Приват-Альянс".

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2008 року між TOB "Приват-Альянс" та ПАТ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № П 203Г/С про надання позичальнику кредиту в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 54500000,00 грн для поповнення обігових коштів. Згідно з пунктом А.7. Договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 14% річних.

Колегія суддів зазначає, що обставини використання ТОВ "Приват-Альянс" у господарській діяльності коштів у сумі 54500000,00 грн, отриманих відповідно до кредитного договору № П 203Г/С від 22.12.2008 року були предметом судового розгляду.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 року у справі №816/2604/14 встановлено, що отримані за кредитним договором від 22.12.2008 року № П 203 Г/С грошові кошти, які було розміщено на депозитному рахунку № 26157000816032 та в подальшому спрямовано TOB "Приват-Альянс" на погашення заборгованості за переліченими фінансовими кредитами, є нічим іншим, як виконання юридичною особою зобов'язань, що виникли з відповідних кредитних договорів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання податкового органу на порушення TOB "Приват-Альянс" пункту 141.1 статті 141 ПК України при включенні до складу відповідних витрат, які є витратами по нарахованим процентам за кредитним договором від 22.12.2008 року № П 203 Г/С.

Доказів скасування у касаційному порядку постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 року матеріали справи не містять та сторонами під час розгляду справи не надано.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, обставини використання ТОВ "Приват-Альянс" у господарській діяльності коштів у сумі 54500000,00 грн, отриманих відповідно до кредитного договору № П 203Г/С від 22.12.2008 року є доведеними та не підлягають додатковому доказуванню.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, серед іншого, із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Також, відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спрямування коштів в сумі 19979990,35 грн, отриманих ТОВ "Приват-Альянс" 28.02.2013 року відповідно до кредитного договору №П203Г/С від 22.12.2008 року на погашення відсотків за вказаним договором, є виконанням юридичною особою зобов'язань, що виникли з відповідних кредитних договорів.

Колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем на вимогу суду надано докази на підтвердження факту використання підприємством грошових коштів отриманих за кредитним договором № П203Г/С від 22.12.2008 року не лише для погашення відсотків за договором, а й у господарській діяльності підприємства. Дана обставина також не заперечувалась представником відповідача.

Також, як зазначив під час розгляду справи представник позивача, ТОВ "Приват-Альянс" є працюючим підприємством, яке належним чином провадить свою господарську діяльність, а необхідність укладання кредитного договору від 22.12.2008 року П 203 Г/С була обумовлена погашенням зобов'язань за іншими кредитними договорами (№ П 179 Д/С від 23.07.2008: № П 153 Д/С від 05.04.2007 року; № П 190 Д/С від 07.08.2008 року; № 174 Д/С від 12.08.2008 року, № 135 Д/С від 28.03.2007 року), згідно яких у позивача існували зобов'язання в доларах США, з метою мінімізації отримання збитків у зв'язку зі стрімким зростанням курсу долара США до національної валюти.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п.14 1 ст.14 ПК України).

Положеннями ПК України не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції, оскільки саме діяльність, як сукупність операцій, має бути направлена на отримання доходу. Конкретна операція може не мати всіх ознак господарської діяльності, її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Наведене узгоджується з положеннями ст. 134 та ст.135 ПК України.

Так за змістом п. 135.1 ст. 135 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у ст.136 Податкового кодексу України. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (п.135.4 ст.135).

З огляду на положення ст.134 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), законодавець передбачає розрахунок прибутку від господарської діяльності платника за певний період (тобто враховуючи сукупність операцій, з яких деякі могли і не бути прибутковими), а не з окремої операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 141.1 статті 141, пункту 198.3 статті 198 ПК України та як наслідок, неправомірності нарахування суми грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення №0000692200 від 09.10.2015 р.

Перевіряючи правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000702200 від 09.10.2015 року, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для збільшення ТОВ "Приват-Альянс" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6871,00 грн. слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем у перевіряємий період до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Приват-Агроцентр" та ПАТ КБ "ПриватБанк", в зв'язку з недоведеністю реальності здійснених господарських операцій з отримання консультаційних та інших послуг.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Приват-Альянс" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Приват-Агроцентр" та ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо надання консультаційних та інших послуг.

Перевіряючи наявність правових підстав для формування позивачем складу податкового кредиту на підставі вищевказаних господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011 між TOB "Приват-Альянс" (Замовник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (Виконавець) укладено договір №Г.26.0.0.0.1/15-140 по наданню послуг, згідно умов якого, Виконавець зобов'язався надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги, зазначені відповідно до Додатку №1, які використовуються Замовником в процесі здійснення господарської діяльності, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити послуги.

Відповідно до додатку №1 до Договору, консультаційні послуги полягають у здійсненні аналізу наданої замовником інформації та документів, проведення тендера конкуруючого відбору по заявці Замовника постачальника товарів, робіт, послуг, серед обраних Замовником претендентів шляхом оцінки їх пропозицій і виявлення претендента, який би відповідав вимогам Замовника; проведення тендеру - конкурентного відбору по заявці Замовника постачальників товарів, робіт, послуг, серед обраних Виконавцем кола претендентів шляхом оцінки їх пропозицій і виявлення переможця; проведення тендеру підвищеного рівня складності за заявкою Замовника постачальників, товарів, робіт та послуг, серед обраних Виконавцем кола претендентів шляхом оцінки їх пропозицій і виявлення переможця; підготовка до проведення тендеру, післятендерна робота: огляд предмету тендеру на території Замовника або території переможця тендера з наданням результатів огляду.

Позивачем на підтвердження факту реальності укладених із контрагентом договірних відносин надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові та податкові накладні. Оплата отриманих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Також, 01.04.2011 між TOB "Приват-Альянс" (Замовник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (Виконавець) укладено договір №Г.26.0.0.0.0/15-68 по наданню інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язався надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги, зазначені відповідно до Додатку №1, які використовуються Замовником в процесі здійснення господарської діяльності, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити послуги.

Відповідно до додатку №1 до Договору, консультаційні послуги полягають у моніторингу виконання затвердженого бюджету (у розрізі статей) фінансових потоків Замовника та моніторингу виконання бюджету по інвестиційним проектам, затвердженим Замовником.

На підтвердження отримання послуг позивачем надано копії відповідних первинних документів, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні. Оплата отриманих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Отримані від ПАТ КБ "ПриватБанк" послуги позивачем відображено у моніторингу виконання бюджету ТОВ "Приват-Альянс" за звітні періоди.

Також, між ТОВ "Приват-Альянс" (Замовник) та ТОВ "Приват-Агроцентр" (Виконавець) укладено договір від 01.01.2014 №5ИК14ІКП про надання консультаційних послуг № 5- ИК14, згідно умов якого, Виконавець зобов'язався виконати наступну роботу: надання консультацій щодо виробничої діяльності замовника, а також: консультаційні послуги стосовно виконання Замовником своїх зобов'язань за кредитними договорами, укладених з фінансовими та банківськими установами, додержанням останнім умов кредитних договорів, належним використанням кредитних матеріальних та фінансових ресурсів, правильним застосуванням виробничих технологій, пов'язаних із виробничою діяльністю Замовника, яка суттєво впливає на виконання останнім умов кредитних договорів, правильним рухом грошових коштів, джерелом яких є кредитні фінансові ресурси, або які є похідними з таких кредитних фінансових ресурсів, удосконаленням задовільного загального стану матеріально-технічної бази Замовника, яка є базовою та необхідною для виконання останніми своїх зобов'язань за кредитними договорами; надання консультацій щодо основних сторін виробничої діяльності Замовника, як-то: економічне планування, бухгалтерський облік, агрономічна служба, тваринництво, маркетингова політика, юридичні послуги та інші; надання послуг щодо зібрання, електронної обробки, узагальнення, систематизації та аналітичної обробки усіх виробничих показників виробничої діяльності Замовника; аналіз усієї комерційної, маркетингової та виробничої діяльності Замовника; пошук, систематизація та аналіз усієї зовнішньої наукової, комерційної маркетингової, технологічної, виробничої та будь-якої іншої інформації, яка співпадає з підприємницькими та виробничими інтересами Замовника та може бути якимось чином корисна Замовникові для його господарської діяльності.

На підтвердження отримання вказаних консультаційних послуг від ТОВ "Приват-Агроцентр" позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оплата отриманих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Відповідно до положень п.п. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем у спірний період від'ємного значення суми податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 2661256 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за декларацією переробного підприємства загалом в розмірі 386820 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на ненадання позивачем доказів необхідності укладання договірних відносин із вказаними контрагентами, колегія суддів вважає помилковими, оскільки надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання правомірності формування позивачем складу податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами в інший перевіряємий період вже було предметом судового розгляду по справі №816/2604/14, за наслідком чого, рішенням суду яке набрало законної сили, підтверджений факт їх використання у господарській діяльності підприємства.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України та як наслідок, неправомірності нарахування суми грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення №0000702200 від 09.10.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року по справі №816/375/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. по справі №816/375/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Альянс" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2016 р.