Ухвала суду № 62848015, 15.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 р. Справа № 876/7048/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 23.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області про визнання рішення протиправним та не чинним та зобов'язання врахувати період роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до УПФ України в Берегівському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення УПФ України у Берегівському районі Закарпатської області від 08.06.2016 року про відмову в призначені пенсії за вислугу років за відсутності необхідного спеціального стажу 26 років та зобов'язати УПФ України в Берегівському районі при призначенні пенсії за вислугу років зарахувати період її роботи на посаді медсестри в профілакторії колгоспу «Путь к Комунізму» та період роботи на посаді медсестри і завхоза в дитячий садок с. В. Бийгань.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що після завершення навчання в Берегівському медичному училищі 1982 року вона отримала диплом по спеціальності «медична сестра» та 26.01.1984 року була прийнята на посаду медсестри в профілакторії колгоспу «Путь к Комунізму», де працювала до 11.11.1991 року. З 12.11.1991 р. по 26.04.1994 р. працювала тимчасово на посаді медсестри та завгоспа в дитячому садку с.В.Бийгань. У період з 26.04.1994 р. по 15.03.1999 р. займала крім посади медсестри та завгоспа, посаду вихователя дитячого садка у с. Велика Бийгань. З 15.03.1999 року була переведена на посаду музкерівника того ж дитячого садка, а з 23.09.1999 року працювала музвихователем та вихователя дитячого садка у с. Велика Бийгань, а з 01.11.2001 року працювала лише вихователем дитячого садка у с. Велика Бийгань по день звільнення 01.06.2016 року.

Оскільки стаж роботи позивача по спеціальності та на посадах середнього медичного персоналу та працівника освіти, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дає їй право на призначення пенсії за вислугою років, вона звернулась до відповідача з заявою та відповідними документами щодо призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням комісії по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення при управлінні Пенсійного фонду України у Берегівському районі від 08.06.2016 р., відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років за відсутності необхідного спеціального стажу 26 років, зокрема, до вислуги років не зараховано період роботи позивача в колгоспному профілакторії та медсестри та завгоспа в дитячому садку у с.Велика Бийгань.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 серпня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управлінні Пенсійного фонду України у Берегівському районі від 08.06.2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за відсутності необхідного спеціального стажу 26 років.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді медичної сестри в профілакторії при колгоспі «Путь к Комунізму» в період з 26.01.1984 р. по 11.11.1991 р. та на посаді медичної сестри та завгоспа в дитячому садку в с. Велика Бийгань в період з 12.11.1991 року по 20.04.1994 року, до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 закінчила Берегівське медичне училище та має диплом НОМЕР_1 від 01.07.1982 за спеціальністю медична сестра (а.с.12).

Відповідно до записів трудової книжки (а.с. 8-11) 26.01.1984 року позивачку було прийнято на роботу на посаду медсестри в профілакторії колгоспу «Путь к Комунізму», де вона працювала до 11.11.1991р.; з 12.11.1991р. по 26.04.1994р. працювала на посаді медсестри та тимчасово завгоспа в дитячому садку с. В. Бийгань; з 26.04.1994року по 15.03.1999рік додатково виконувала обовязки вихователя дитячого садка у с. Велика Бийгань; а з 15.03.1999р. по 15.03.1999року виконувала обов'язки музкерівника того ж дитячого садка, з 23.09.1999р. працювала медсестрою, музвихователем та вихователя дитячого садка у с. Велика Бийгань; а з 01.11.2001р. по 01.06.2016р. працювала лише вихователем дитячого садка у с. Велика Бийгань.

02.06.2016р. ОСОБА_1 звернулась до УПФ України в Берегівському районі з заявою та відповідними документами щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з рішенням комісії по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії при УПФ України у Берегівському районі № 21 від 08.06.2016року, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років за відсутності необхідного спеціального стажу 26 років, оскільки до вислуги років не зараховано період роботи позивачки в колгоспному профілакторії «Путь к Комунізму», в період роботи з 26.01.1984р. по 11.11.1991р. та на посаді медсестри і завгоспа в дитячому садку у с. Велика Бийгань, в період роботи з 12.11.1991року по 20.04.1994рік.

При прийнятті зазначеного рішення апелянт послався на перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, який дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993року за №909, де зазначено, що правом виходу на пенсію користуються лише медичні працівники санаторіїв- профілакторіїв, оскільки медсестри профілакторіїв таким правом не користуються, відтак встановив, що спеціальний стаж ОСОБА_1 фактично становить 22 роки 1 місяць 12 днів, а тому позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Датою набрання чинності нормативно-правовим актом є дата, з якої його виконання є обов'язковим для суб'єктів правовідносин, діяльність яких він регулює, а відносини, що змінюються цим нормативно-правовим актом, змінюються із зазначеної в ньому дати.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права, відтак на думку суду, дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385, яким затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ним чинності, зокрема, при визначенні права позивача на пенсію за вислугою років у період з 01.03.1986р. по 28.08.1995р., а тому прийняття рішення апелянтом на підставі нормативно-правового акта, який не був чинним у період існування спірних правовідносин вважається таким, що прийнятий з порушенням закону.

Відносно можливості зарахування до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років період перебування позивачки на посаді медсестри профілакторію при колгоспі «Путь к Комунізму» в період з 26.01.1984 по 11.11.1991 та на посаді медсестри і завгоспа в дитячому садку у с. Велика Бийгань в період з 12.11.1991 по 20.04.1994, слід вказати наступне.

Відповідно до ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2016 року - не менше 26 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Згідно пункту 2 зазначеного Переліку до закладів охорони здоров'я, які дають право на пенсію за вислугу років віднесені лікарняні заклади, лікувально - профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно - поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно - епідеміологічні заклади, діагностичні центри. До посад, які передбачені зазначеним Переліком, віднесено середній медичний персонал (незалежно від найменування посад). Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 жовтня 1991 року № 146 «Про атестацію середніх медичних працівників», до середнього медичного персоналу належать посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця наявності спеціальної медичної освіти (відповідний перелік визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1992 року № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю»). Посада медичної сестри належить до посад, віднесених до середнього медичного персоналу, оскільки вимагає від фахівця наявності спеціальної медичної освіти. Пунктом 2 примітки до Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Згідно з п. 3 примітки вищевказаного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років та виплати грошової допомоги.

Згідно додатку №1 до наказу по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959року №135, Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, в розділі II «Лікарі та інші медичні працівники», пункті 1) «Лікувально - профілактичні установи, установи охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичні установи», визначено перелік лікарняних установ, серед яких, зокрема, визначено, амбулаторно - поліклінічні установи всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, заклади швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, медичні лабораторії та інші). До посад, які передбачені зазначеним Переліком, віднесено усіх медичних сестер незалежно від найменувань посади. Пунктом 2 примітки до Переліку передбачено, що робот аза спеціальністю в установах, організаціях і посадах, передбачених даним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності установ і організацій.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме трудової книжки з 26.01.1984р. по 11.11.1991р. трудова діяльність позивача була пов'язана з наданням медичної допомоги та виконанням функцій медичної сестри профілакторію колгоспу «Путь к Комунізму», а в період з 12.11.1991року по 20.04.1994 року, така була пов'язана з наданням медичної допомоги та виконанням функцій медичної сестри і завгоспа в дитячому садку с.Велика Бийгань, що і дає позивачці право на пенсію за вислугу років.

Стосовно посилань апелянта на те, що позивачем не надано документів які б підтверджували, що медичний профілакторій створювався в складі лікарняної установи закладу охорони здоров'я, слід зазначити наступне.

Згідно пунктів 2 приміток до Переліків закладів, установ, організацій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, як затвердженого наказом по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959року №135, так і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що покликання апелянта на те, що в переліку закладів охорони здоров'я передбачені лише санаторії-профілакторії, а не профілакторії не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 фактично працювала в профілакторії медичною сестрою. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, на підставі яких створювався профілакторій при колгоспі «Путь к Комунізму», у суду не було можливості чітко встановити до якої категорії лікувальних чи оздоровчих закладів належав профілакторій, однак за своєю суттю профілакторій є оздоровчим закладом, а тому входить до переліку установ, організацій чи закладів, робота в яких дає право на пенсію.

Отже, вищезазначені обставини підтверджують те, що період роботи ОСОБА_1 з 26.01.1984р. по 11.11.1991р. в профілакторії при колгоспі «Путь к Комунізму» з 12.11.1991р. по 20.04.1994р. на посаді медичної сестри та завгоспа в дитячому садку в с. Велика Бийгань слід враховувати при визначенні спеціального стажу ОСОБА_1 для призначення їй пенсії за вислугу років.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.1 ст. 41, ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 серпня 2016 року у справі №297/1902/16-а - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 21.11.2016 року