Ухвала суду № 62847609, 15.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2016 рокусправа № 804/7287/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7287/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 №10314-15, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10314-15 від 23.06.2014 року Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 7890грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб, які зроблені в Акті перевірки, що призвело до прийняття необґрунтованого податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб. Так, позивач наполягає на тому, що для зміни розміру орендної плати за землю сторони повинні ініціювати та укласти зміни у договір оренди земельної ділянки, а до часу внесення таких змін сторони керуються положенням договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову. Заявник апеляційної скарги з посиланням на постанову Верховного Суду України від 11.06.2013 року наполягає на тому, що при сплаті орендної він правомірно керувався розміром, визначеним Договорами оренди, а податковий орган не наділений повноваженнями втручатися у відносини сторін договору оренди землі. Позивач вважає, що збільшення розміру орендної плати можливе лише у випадку внесення відповідних змін до договорів оренди, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що 23.06.2014 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 ПК України ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб у розмірі 7890,34грн. з граничним терміном сплати 29.08.2014р., про що винесене податкове повідомлення-рішення №10314-15.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржене податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 № 10314-15 (форми "Ф") прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 20.08.2003 між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладені договори оренди земельних ділянок, за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд:

- площею 0,0200 га (нормативна оцінка 16270,53 грн.), зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63327019, оренда плата за користування якою встановлена у розмірі 73,30 грн.;

- площею 0,0749 га (нормативна оцінка 61724,48грн.), зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63327020, орендна плата за користування 277,80 грн.

Підставою для передачі земельних ділянок в оренду стало рішення Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 № 450/2 (про що зазначено у п. 1.2. означених договорів від 20.08.2003).

Земельні ділянки передані до 19.06.2017 ( п. 2.1. означених договорів).

Протягом дії вказаних договорів зміни щодо розміру орендної плати до них не вносилися.

Спір між сторонами виник щодо застосування норм чинного законодавства при визначенні розміру орендної плати, який підлягає сплаті.

На думку позивача, сплаті підлягає орендна плата у розмірі, визначеному Договорами оренди.

Натомість, позиція відповідача полягає в тому, що розмір орендної плати не може бути меншим ніж встановлений п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про обґрунтованість доводів податкового органу щодо обов'язку позивача сплачувати орендну плату у більшому розмірі, ніж визначений Договорами оренди, оскільки з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Вказана правова позиція щодо застосування пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України неодноразово висловлена Верховним Судом України у постановах у постановах від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа № 21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа № 21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа № 131а15), висновки якого, відповідно до ст.244-2 КАС України, є обов'язковими для врахування усіма судами України.

Таким чином, посилання заявника апеляційної скарги на те, що при сплаті орендної плати позивач правомірно керувався розміром, визначеним Договорами оренди, а не нормами Податкового кодексу, є безпідставними.

Безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на постанову Верховного Суду України від 11.06.2013 року як на таку, що в межах розгляду даної справи, підлягає обов'язковому застосуванню, оскільки вказаною постановою Верховний Суд України вирішував правовідносини, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та усував розбіжності у застосуванні частини четвертої статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі». В даному ж випадку, спірні правовідносини виникли в період дії Податкового кодексу України, яким і регулюється спір, який виник між сторонами, а тому, в межах розгляду даної справи, обов'язковими для врахування судом є висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа № 21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа № 21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа № 131а15).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №804/7287/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211-212 КАС України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова