Постанова № 62847379, 16.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року Справа № 904/4872/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 року у справі № 904/4872/16

за позовом ПАТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: ТОВ "Приват-Фінансист", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бережани Тернопільська область

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування у розмірі 102 171,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2016р. справу № 904/4872/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 16.11.2016р. даною колегією суддів справу № 904/4872/16 прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.16р. у справі № 904/4872/16 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму 21 174, 65 грн. заборгованості за кредитом, 30 761, 69 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 50 234, 99 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" суму 766, 29 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" суму 766, 28 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю вимог позивача. Доказів сплати суми по кредиту, відсоткам та пені відповідачем не надано.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач-2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що :

- суд невірно визначив період, за який нараховувалася пеня;

- суд не зменшив розмір пені відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України;

- суд не взяв до уваги те, що Договором поруки № 80206ТЕН0О274 від 11.08.2015 року забезпечено виконання вже порушеного кредитного зобов'язання, що суперечить вимогам ст..553 Цивільного кодексу України;

- суд неправомірно не взяв до уваги факт спливу позовної давності;

- судом порушено ст.ст. 77 та 87 ГПК України.

Відповідач-2 у судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні зазначили, що пеня на суму заборгованості за кредитом та відсотками розрахована правильно, відповідно до умов договору. Оскільки відсотки нараховуються щодня то загальний строк нарахування неустойки на заборгованість за відсотками перевищує три роки.

Господарський суд правильно не зменшив розмір пені, оскільки суд не зобов'язаний, а має право у виняткових випадках зменшувати розмір пені за наявності відповідних обставин. Позовна давність не застосовувалася суд так як відповідач про її застосування не заявляв. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

06.02.2008 року ПАТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК", та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №ТЕ0КТ5М/02 про надання овердрафт-мікро кредит, згідно умов якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується здійснити овердрафтове обслуговування клієнта, яке полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта НОМЕР_1, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого згідно з п. 1.3 Договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому на поточному рахунку клієнта утворюється дебетове сальдо. "Овердрафт-мікро" кредит надається на поповнення обігових коштів для здійснення поточних платежів клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та винагороди в обумовлені Договором строки (п. 1.2 ).

Згідно п.1.3 Договору станом на час підписання Договору ліміт становить 21 200, 00 грн.

Здійснення платежів клієнта в порядку, встановленому Договором, здійснюється банком в строк до 06.02.2009 року. Період безперервного користування кредитом - не більше 30 днів (п.п. 1.4, 1.5Договору ).

Згідно п. 3.1 Договору, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Розмір ставки встановлений у Додатку №1 до Договору.

В п. 3.2 Договору встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.5, 2.3.4 Договору клієнт зобов'язаний сплатити кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі 44% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в межах ліміту овердрафту.

В порушення умов договору, відповідач своєчасно та в повному обсязі не повернув кредит та не сплатив відсотків.

Заборгованість, що утворилась у відповідача перед позивачем складається з:

- заборгованість за кредитом за період з 27.10.08р. по 31.03.16р. у розмірі 21 174, 65 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 11.10.08р. по 31.03.16р. у розмірі 30 761, 69 грн.

11.08.2015р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" (поручитель) укладено договір поруки №80206ТЕН0О274, за яким поручитель поручився перед банком, за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором №ТЕ0КТ5М/02 про надання овердрафт-мікро кредиту від 06.02.08р. ( п.1 Договору).

Згідно п.4 Договору, у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник (відповідач-2) та поручитель (відповідач-1) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники.

Відповідно до п.7 договору, у випадку невиконання відповідачем -2 будь - якого обов'язку, передбаченого договором банківського обслуговування, позивач направляє на адресу відповідача -1 письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов'язків. Відповідач -1 зобов'язаний виконати обов'язки, зазначені в письмовій вимозі, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги.

Повідомленням від 14.04.2016 року відповідача-1 сповіщено про наявність заборгованості за кредитом, зі сплати відсотків та пені.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач-2) на свою користь заборгованості за Договором №ТЕ0КТ5М/02 про надання овердрафт-мікрокредиту від 06.02.2008р., в розмірі 102 171, 33 грн., з яких: 21 174, 65 грн. - заборгованість за кредитом, 30 761, 59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 50 234, 99 грн. - пеня, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 532, 57 грн.

Відповідно до ст..553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідноч.ч.1, 2 ст..554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином позивач обґрунтовано пред'явив позов до боржника і поручителя.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1052 ЦК України встановлено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за кредитом та нарахованими процентами підтверджується матеріалами справи. Доказів повернення кредиту та сплати процентів відповідачами не надано.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частино 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 Договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.6, 3.4 Договору, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення обов'язків, передбачених п.п.4.1, 4.2, 4.3 Договору здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконано клієнтом (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.4.7 Договору строк позовної давності з вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагородження, неустойки - пені, штрафів за Договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем з 27.10.2008р. порушено зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків.

Відповідач нарахував пеню на заборгованість по кредиту за період з 27.10.2008р. по 27.10.2011р., а по процентам за період з 27.10.2008р. по 31.03.2016р., тобто без дотримання встановленого договором трьохрічного строку нарахування на всю суму процентів нарахованих зо дня порушення зобов'язання і по 31.03.2016р.

Господарський суд, приймаючи рішення, не звернув на це уваги.

Колегією суддів було запропоновано позивачу надати розрахунок пені по процентам з урахуванням строку нарахування, передбаченого договором.

Позивач такий розрахунок не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої на проценти підлягають задоволенню в межах трирічного строку, тобто по 27.10.2011р.

Згідно наданого колегії суддів розрахунку, загальний розмір пені по кредиту та процентам станом на 27.10.2011р. складає 20 743,06 грн. Дана сума й підлягає стягненню.

З наведених підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Що стосується не застосування судом строку позовної давності та не застосування п.3 ч.1 ст.83 ГПК України. то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заява про застосування строків позовної давності суду першої інстанції не заявлялася.

Апеляційний господарський суд не приймає заяву про застосування строків позовної давності, оскільки заявник не обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції такої заяви з причин, що не залежали від його волі.

Зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду. При цьому суд повинен враховувати обставини, зазначені у ч.3 ст.551 ЦК України та ст..233 ГК України.

Що стосується розгляду справи без участі представникі відповідачів то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Як вбачається з матеріалів справи ухвали, направлені на адресу ФОП ОСОБА_1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, поверталися до суду у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

У зв'язку із наведеним та закінченням строку вирішення спору, встановленного статтею 69 ГПК України господарський правильно розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Витрати з судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.49, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 року у справі № 904/4872/16 скасувати частково. Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму 21 174, 65 грн. заборгованості за кредитом, 30 761, 69 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 20 743,06 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" суму 544,06 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" суму 544,06 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму 657,47 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 18.11.2016р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Г.К.Дмитренко