Постанова № 62847375, 15.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року Справа № 904/5108/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №2045 від 25.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №140/81 від 05.05.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/5108/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення 88 038, 36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/5108/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії ОСОБА_3 залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця 88 038, 36 грн. плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, 1 378,00грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що наданими позивачем до матеріалів справи актами загальної форми ГУ-23, актами про затримку вагонів форми ГУ23а, наказами №804 від 17.12.2015 року та №853 від 29.12.2015 року підтверджується факт затримки вагонів, прийнятих залізницею до перевезення на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача.

Розмір проведеного позивачем нарахування плати за користування вагонами та розмір збору за зберігання вантажу суд вважав обґрунтованим, проведеним правильно.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, їх неналежну оцінку, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що вагони були затримані не з вини відповідача. Залізниця мала можливість подати затримані за спірними наказами вагони на вільні колії відповідно до п.16.6 розділу 16 Правил технічної експлуатації залізниць України, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідач стверджує, що в порушення п.8 Договору про експлуатацію позивач не надав можливість відповідачу забрати раніше затримані вагони на свою підїзну колію.

Також апелянт надав власний розрахунок плати за користування вагонами і вважає нараховані позивачем суми завищеними.

Просить оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати частково, задовольнити вимоги позивача частково, в розмірі 452,76 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "ОСОБА_3 залізниця" (далі залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, відповідач), 21.09.2012 року був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції ОСОБА_3 і Рядова ДП "ОСОБА_3 залізниця" № ПР/М-12-2/14-1438НЮдч (надалі - договір) (том 1 а.с.177-183).

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується підїзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг ОСОБА_3 залізниці :

Терни стрілками №№ 2,4,6 до колій №6 та №8 станції ОСОБА_3;

Рядова стрілкою №8 до колії №6 станції Рядова;

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Згідно п.4 договору рух поїздів на підїздній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, Інструкції про порядок обслуговування та організацію руху на підїздній колії Власника.

Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій ОСОБА_3, Рядова здійснюється:

- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 година;

- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;

- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;

- інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Залізниці приймоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Згідно п.6 договору сторонами визначено наступне:

- вагони. що прибули на станцію ОСОБА_3 залізниці для ПрАТ "Північний ГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 1 ,2,3,4,5,6,7,8,13 станції ОСОБА_3, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова ОСОБА_3 залізниці для ПрАТ «Північний ГЗК» подаються локомотивом залізниці одну з колій №№ 3А,3Б, I,II,4,5,VI,7,8,9,10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні.

Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Пунктом 8 договору сторони передбачили, що про готовність вагонів до збирання Власник колії повідомляє Залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього траснпорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання Залізниці, не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113.

Згідно ст. 71 Статуту, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

Статтею 76 Статуту залізниць України встановлено, що час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії. Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії із станцією примикання.

Як вбачається із матеріалів справи, за накладною № 40510869 власні порожні вагони були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Північний ГЗК", але на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458, дані вагони були затримані по наказам № 804 від 17.12.2015 року та № 853 від 29.12.2015 року через зайнятість колій на підходах до станції призначення ОСОБА_3, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ПрАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію.

Станцією затримки Кривий Ріг Західний складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 108 від 17.12.2015 року, № 89 від 29.12.2015 року, акти загальної форми ГУ-23, які станцією призначення ОСОБА_3 вчасно вручено представникам відповідача.

Пунктом 4 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно статті 46 Статуту одержувач зобовязаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін сплачується плата, встановлена тарифом.

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1 Порожні приватні власні вагони (саме про такі вагони йдеться в позовній заяві), які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу, які залізниця зобовязана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обовязки, передбачені Статутом, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обовязок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обовязки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Отже, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. До того ж, пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів.

Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці.

У відповідності з пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України (далі - Статут), Правилами користування вагонами за користування вагонами (парку залізниць України, парку залізниць інших держав, які належать підприємствам, орендованими) вноситься плата. Пункт 13 зазначених Правил передбачає плату за користування і у разі затримки вагонів під час перевезення, крім тих випадків, які залежать від залізниці.

Як зазначено вище, у відповідності до вказаних вимог, станціями затримки Кривий Ріг Західний та призначення ОСОБА_3 були оформлені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розрахована плата за користування спірними вагонами по відомості плати форми ГУ-46 №№ 01019003, 01019002, 02019002 та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 13019001на загальну суму 88 038, 36 грн.

Суд вірно зазначив, що згідно п.3 Правил складання актів, п.8 Правил користування вагонами, саме акт загальної форми ГУ-23 є документом для матеріальної відповідальності, оскільки, містить інформацію про час початку та кінця затримки. Вказані акти складені без порушень, отже, плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу на вказану позивачем суму нараховані правомірно.

Доводи апелянта не можуть бути прийняті колегією суддів з огляду на наступне:

Зайнятість прийомо-відправних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальнийкомбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України (лист №0701-11/96/715/14 від 12.06.2014 року) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Відсутність письмових звернень відповідача до керівництва залізниці щодо вчинення дій з цими вагонами, а саме з проханням доставити на його адресу в першу чергу саме затримані по наказам вагони та будь-яких інших доказів з боку відповідача доводять безпідставність його твердження, що він був готовий прийняти затримані вагони.

Всі прямі докази вини відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів - це акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф.ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46, та накладні оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових документів: п.п.4,6,8,9,10,12 Правил користування вагонами, ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, умовам Договору сторін.

Суд вірно застосував нормативні акти, положення діючого законодавства, що регулює правовідносини сторін, правильно визначив правові підстави для задоволення вимог позивача.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідач стверджує, що залізницею завищена сума позову по платі за користування вагонами, так як нарахована не тільки за час затримки вагонів по наказам, а з урахуванням затримки на станції призначення.

Таке твердження не вірне в силу наступного:

Залізницею спірна плата за користування вагонами нарахована у відповідності до вимог п.п.3,4,6,9,10,12,15 Правил користування вагонами за загальний час, який включає час затримки вагонів з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому його розпорядженні. При цьому, усі завантажені вагони, а також порожні, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Розрахунок суми позову залізницею виконаний правильно у відповідності до діючих нормативно - правових вимог.

Правилами користування вагонами не передбачена відповідальність по платі за користування вагонами окремо за затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника і за затримку вагонів на коліях станції призначення, а тільки за загальний час (п.12 Правил користування вагонами).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобовязання доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів в підтвердження повідомлення залізниці щодо готовності забрати на свою підїзну колію вагони зі станції призначення. Докази на підтвердження вжиття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на підїзну колію вантажовласника відповідачем також не надано до суду.

Дії позивача щодо повідомлення відповідача про прибуття вантажу вчинено у відповідності до ст.42 Статуту залізниць.

В обґрунтування правової позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої підїзні колії відповідач зазначає на наявність вільних колій. Але навіть за умов наявності вільних підїзних колій на станції ОСОБА_3 та Рядова, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних підїзних колій.

Отже, вина відповідача в затримці вагонів підтверджена позивачем належними доказами. Скаржником вказані судом акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ 23а, накази не спростовано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПрАТ Північний ГЗК, у звязку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПрАТ Північний ГЗК і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог та правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами і збір за зберігання вантажу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд в оскаржуваному рішенні надав належну правову оцінку дійсним обставинам справи, доказам сторін та правомірно задовольнив позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/5108/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови складено 18.11.2016 року.