Рішення № 62847108, 15.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016р.Справа № 917/1400/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 15917447 (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот сімнадцять тисяч чотириста сорок сім) доларів 81 центів США

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 02-36/3195 від 18.12.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 01.07.2016р., ОСОБА_3, дов. № 9 від 01.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.09.2016р. порушено провадження у справі № 917/1400/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 15917447,81доларів США та призначено розгляд справи на 04.10.2016р. на 10-30.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.10.2016р. № 187 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/1400/16.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 28.10.2016р. справу № 917/1400/16 перерозподілено судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 01.11.16 р. призначено справу до розгляду в судове засідання на 15.11.16р.

Розглядається позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013р. в розмірі 15917447 доларів 81 центів США.

В судовому засіданні 15.11.16р. розглянуто заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ухвали від 15.11.16р. відмовлено в забезпеченні позову.

15.11.2016р. від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1. Юридичну особу за законодавством Кіпру ОСОБА_4 (САЙПРУС) ЛІМІТЕД (ALMIRA HOLDINGS(CYPRUS) LIMITED); 2. Sun Light Industries Limited (ОСОБА_5 Індастріс Лімітед), Гонконг, Китайська Народна Республіка.

Крім цього, відповідач надав суду письмове клопотання Sun Light Industries Limited (Гонконг, Китайська Народна Республіка) № 2 від 01.11.2016р. із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову. Згідно вказаного клопотання Sun Light Industries Limited просить залучити його "у якості третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог, на боці однієї зі сторін у справі № 917/1400/16".

В обґрунтування вказаних клопотань відповідач посилається на те, що ТОВ "Гадячсир" були укладені договори поруки з поручителями:

- юридичною особою за законодавством Кіпру ОСОБА_4 (САЙПРУС) ЛІМІТЕД (ALMIRA HOLDINGS(CYPRUS) LIMITED) (договір поруки від 16.04.2013р.);

- Sun Light Industries Limited (договір поруки від 19.11.2013р.).

За вказаними договорами поруки поручитель поручився перед кредитором (ПАТ "Укрсоцбанк") за виконання зобов'язань Боржника за кредитним договором № 06.1-20/124 від 02.04.2013р.

Sun Light Industries Limited у клопотанні зазначає, що судове рішення по справі № 917/1400/16 може впливати на їхні майнові права та обов'язки як Поручителя за зобов'язаннями Боржника перед Кредитором за Основним договором.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти залучення до участі у справі третіх осіб.

Клопотання відповідача та Sun Light Industries Limited про залучення третіх осіб до участі у справі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 27 ГПК України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено наступне: Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. У заявах про залучення третіх осіб і заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

З огляду на наведені у клопотаннях обставини, предмет даного позову, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб.

15.11.2016р. від відповідача надійшло клопотання № 774 від 14.11.2016р. про витребування доказів у справі та відкладення розгляду справи. Зокрема, відповідач просить витребувати у позивача оригінал договору про участь у спільному фінансуванні від 05.04.2013р., укладений між ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "Креди агріколь банк", ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ КБ "Правекс-банк", який підтверджує факт укладення кредитного договору № 06.1-20/124 від 02.04.2013р. у рамках консорціумної угоди. На думку позивача, умови договору про участь у спільному фінансуванні від 05.04.2013р. можуть виявитись принципово важливими для встановлення обставин у справі, допоможуть розкрити зміст консорціумної угоди та вплинути на подальший хід розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання (пп. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно із ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У клопотанні відповідача зазначається про неможливість самостійно надати докази, проте відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості самостійно надати ці докази, відсутнє документальне підтвердження звернення позивача до позивача з метою надання цих доказів та відсутня відмова у наданні відповідачу відповідних доказів. Крім цього, відповідач у клопотанні про витребування доказів не вказав, які саме обставини по справі може підтвердити договір про участь у спільному фінансуванні від 05.04.2013р.

За даних обставин, клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи також не підлягає задоволенню за відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 77 ГПК України.

Відповідач відзив на позов не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів впродовж розгляду справи в господарському суді.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює відсутність відзиву на позов як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав за обґрунтуванням, наведеним у позові, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову усно заперечував та просив суд відмовити у позові.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

02 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК (надалі - Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАДЯЧСИР (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 06.1-20/124 (надалі - Кредитний договір).

Пунктом 1.1. Кредитного договору сторони визначили, що Позивач надає Відповідачу кредит з загальною сумою 16 000 000 доларів США з можливістю отримувати кредит в доларах США та гривні, терміном до 30 листопада 2013 року.

Кредит надавався з метою: 1) рефінансування заборгованості Позичальника перед AT УкрСибБанк у розмірі 7 300 000 доларів США; 2) фінансування обігових коштів Позичальника в сумі, що не перевищує 8 700 000 доларів США.

В пункті 5.2. Договору Сторони погодили наступну процентну ставку: процентна ставка часток в гривні є фіксовано і складає 17 % річних; процента ставка для часток в доларах США є змінюваною і складається з: (і) маржі 7,75 % річних та (іі) ставки LIBOR. При цьому, максимальний розмір збільшення процентної ставки для часток в доларах складає 20 % річних.

За несплату платежів у визначені строки в Кредитному договорі передбачено нарахування неустойки у розмірі, що складається з (і) подвійної облікової ставки НБУ та (іі) 15 відсотків річних. У п. 6.5. Сторони також погодили, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність, строком у три роки.

До Кредитного договору неодноразово вносились зміни, зокрема на підставі договорів про внесення змін і доповнень № 1 від 03 квітня 2013 року, № 2 від 14 листопада 2013 року, № 2-1 від 14 листопада 2013 року, № 3 від 26 лютого 2014 року, № 4 від 12 березня 2014 року, № 5 від 16 квітня 2014 року, додаткових угод № 6 від 02 вересня 2014 року, № 7 від 28 листопада 2014 року, № 7-1 від 28 листопада 2014 року, № 7/2 від 28 листопада 2014 року, № 8 від 10 грудня 2014 року, № 9 від 19 грудня 2014 року, № 10 від 26 лютого 2015 року, №11 від 28 липня 2015 року, №12 від 29 грудня 2015 року.

Додатковою угодою до Кредитного договору №12 від 29 грудня 2015 року, сторони змінили термін повернення кредиту з 30 листопада 2016 року на 31 березня 2016 року.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач стверджує, що відповідач, всупереч наведеному, не повернув отримані кошти у визначений Кредитним договором строк (до 31 березня 2016 року), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту перед Позивачем у розмірі 15 917 447 доларів США 81 цент. Вказана сума не включає в себе проценти, пені, штрафи, комісію чи інші платежі, які мали сплачуватись Відповідачем за Кредитним договором.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

На виконання вимог ухвали від 01.11.16 р. щодо підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 917 447,81 дол. США, позивачем надані копії меморіальних валютних ордерів:

- № 478496895 від 18.04.2013р. на суму 8 700 000,00 дол. США;

- № 479305687 від 19.04.2013р. на суму 7 217 447,81 дол. США.

Докази погашення відповідачем кредиту відповідачем не надані.

Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту на суму 15 917 447 доларів США 81 цент.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту прав і інтересів особи як присудження до виконання обов'язку в натурі.

Невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань щодо повернення позивачу коштів є порушенням прав останнього на своєчасне і повне отримання наданих сум кредиту. Відтак, позивач в порядку захисту своїх порушених прав відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України вправі вимагати від Відповідача примусового виконання ним своїх зобов'язань в натурі шляхом стягнення з нього боргу у вигляді суми неповернутого кредиту в розмірі 15 917 447 доларів США 81 цент.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями ч. З ст. 533 та ст. 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність, кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу

Отже, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Чинне законодавство України дозволяє як видавати кредити в іноземній валюті, так і приймати відповідні рішення щодо стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій.

В силу положень ст.ст. 192, 533 ЦК України, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті (лист Верховного Суду України від 01.03.2015).

Враховуючи той факт, що у Позивача наявна ліцензія на здійснення операцій в іноземній валюті, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківської ліцензії № 5 від 29.12.2001р. та дозволу № 5-2 від 29.07.2003р. з додатком, позивач правомірно просить стягнути борг у тій самій валюті, в якій його було видано.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів в спростування позовних вимог суду не надав.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи з вищевикладеного, позов обґрунтований та підтверджені належними доказами, відповідачем не спростований, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (ідентифікаційний код 33460268, 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (ідентифікаційний код 00039019, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) 15 917 447 доларів 81 центів США заборгованості по кредиту, 206700 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

Суддя Киричук О.А