Рішення № 62847011, 14.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016р. Справа№ 914/2190/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ, м.Новий Розділ Львівської області

про стягнення 16 400 342,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 представник (довіреність №14-167 від 11.06.2014);

від відповідача ОСОБА_4 представник (довіреність вих.№4942 від 31.12.2015р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ про стягнення 16 400 342,63 грн., з яких 5 555 445,05 грн. пеня, 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 31.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2016р.

Ухвалою суду від 12.09.2016р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

В судовому засіданні від 03.10.2016р. судом оголошено перерву до 24.10.2016р. до 11:40 год.

Ухвалою суду від 24.10.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 09.11.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Судове засідання призначене на 10:00 год. 09.11.2016р. не відбулось у звязку із повідомленням про замінування приміщення суду, евакуацією працівників суду, сторін та його обстеженням відповідними службами, про що складено Акт перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів №670/16 від 09.11.2016 року.

Ухвалою суду від 10.11.2016р. призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.11.2016р.

04.11.2016р. відповідачем до канцелярії суду було подано доповнення до відзиву за вих.№6701 від 04.11.2016р. (вх.№43946/16 від 04.11.2016р.), в якому вказано, що розраховуючи розмір пені та 3% річних позивачем не взято до уваги, що відповідно до п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором відповідно до ст. 625 ЦК України. Однак позивачем розрахунок пені та 3% річних здійснено без урахування платежів за куплений природний газ у цей же день.Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, позивачем, при здійсненні розрахунку не враховано, що 14 червня 2014 року - субота, а перший робо чий день - 16.06.2014р.

Також, до вищенаведеного доповнення, відповідачем долучено контррозрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого сума нарахувань пені має бути меншою на загальну суму 70 473,87 грн. та сума нарахувань 3% річних має бути меншою на загальну суму 6 680,89 грн.

Як стверджує відповідач, у вищенаведеному доповненні до відзиву в частині розрахунку інфляційних втрат за зобов'язаннями лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, грудень 2014 року позивачем ПАТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано індекс інфляції не лише на суму основного боргу, а й на інфляційні нарахування за попередній період. Однак згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосу вання законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013р. №14 на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти. Вказаної позиції Вищий господарський суд України також дотримується у своїх постановах від 04.02.2015р. у справі №920/1073/14 та від 24.03.2015р. у справі №922/4355/14.

Також, у доповненні до відзиву відповідач зазначає, що за змістом ст.625 ЦК України, листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р, постанов Вищого господарського суду України від 21.10.2008р. у справі №8/797/07, від 01.06.2010р. у справі №6/457/08-26/221/09 не допускається нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку кредитором вже було нараховано індекс інфляції.

На думку відповідача розрахунок інфляційних, позивачем також проведено з порушенням вищевказаних норм законодавства. До вищенаведеного доповнення, відповідачем долучено контррозрахунок, відповідно до якого інфляційні нарахування мають бути меншими на загальну суму 521 191,07 грн.

У доповненні до відзиву відповідач просить суд врахувати наступне:

- станом на 27.04.2015р. розрахунок проведено в повному обсязі і на час звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» із позовними вимогами товариство не мало заборгованості за спожитий природний газ по договору № 1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р.;

- відповідачем заборгованість була погашена в добровільному порядку, що свідчить про відсутність умислу з боку товариства щодо невиконання умов договору, оскільки невиконання зобовязань з боку відповідача виникло з об'єктивних причин, пов'язаних з важким фінансовим становищем товариства ТзОВ «Енергія-Новий Розділ»;

- на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби знаходяться судові накази Миколаївського районного суду про стягнення з фізичних осіб - жителів міста Новий Розділ заборгованості за надані комунальні послуги на суму понад 1,5 млн. грн. Склалася критична ситуація щодо стану погашення заборгованості перед ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили і на теперішній час залишаються невиконаними та знаходяться на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби;

- несвоєчасність розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вплинула наявність заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання надані населенню ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», а також наявність заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання і водовідведення надані населенню ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

Також відповідач стверджує, що відповідно до наданого розрахунку обсяг заборгованості з різниці в тарифах за теплопостачання за 11 місяців 2014 року становив 1 253 257,00 грн. Сума заборгованості була погашена згідно договорів № 1008/30 від 04.12.2014р. та № 1621/30 від 26.12.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014р., відповідно на суму 842 793,00 грн. та на суму 410 464,00 грн. (842793,00 грн. + 410464,00 грн. = 1 253 257,00 грн.).

- додаткові збитки для товариства призведуть до суттєвого фінансового навантаження на товариство, що в свою чергу негативно вплине на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема, а товариство надає послуги не тільки населенню, а й релігійним організаціям, закладам культури та охорони здоров'я, дитячим садкам та іншим бюджетним підприємствам й установам;

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", "Правил користування тепловою енергією", які затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., на теплопостачальні організації покладено обовязок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку із неплатоспроможністю більшості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, товариство буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів, своєчасного та якісного надавати комунальні послуг споживачам міста Новий Розділ.

Відповідач просить суд врахувати вищевикладені обставини, взяти до уваги фінансовий стан товариства та звільнити повністю ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за куплений в 2014 році природний газ.

Крім того, до вищенаведеного доповнення, відповідачем долучено наступні документи: контррозрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань; копію розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання надані населенню ТзОВ Енергія-Новий Розділ; копію розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання, водовідведення надані населенню ТзОВ Енергія-Новий Розділ.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, та просив їх задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Крім того, враховуючи вимогу ухвали суду щодо надання належним чином проведеного розрахунку позовних вимог з врахуванням того, що день фактичної оплати не включається у суму боргу (з врахуванням позиції п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, положень п.5 ст.254 ЦК України щодо визначення першого дня прострочки при нарахуванні штрафних санкцій, 3% та інфляційних втрат) позивач пояснив, що наведений ним розрахунок позовних вимог, в якому для розрахунку суми боргу наступного періоду використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця є правильним і відповідає підходам, встановленим Верховним судом України та Державною службою статистики України.

В судовому засіданні 09.11.2016р. представником відповідача подано клопотання за вих.№6739 від 08.11.2016р., яким він просить суд звільнити повністю ТзОВ Енергія-Новий Розділ від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за куплений в 2014 році природний газ або в іншому випадку зменшити розмір неустойки (пені) на 90%.

Також, в судовому засіданні 09.11.2016р. представником відповідача подано клопотання за вих.№6738 від 08.11.2016р., яким він просить відстрочити виконання рішення господарського суду в справі №914/2190/16 на три роки.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача подано супровідний лист за вих.№6782 від 14.11.2016р., яким просить долучити до матеріалів справи наступні документи: ухвалу господарського суду Львівської області від 10.11.2015р. та рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2015р. по справі №914/2796/15; постанову ВГСУ від 29.03.2016р. по справі №914/2796/15; постанову ВГСУ від 24.03.201р. по справі №922/4355/14; копії постанов ДВС про відкриття виконавчих проваджень за судовими наказами Миколаївського районного суду Львівської області про стягнення заборгованості з фізичних осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов (вх.№42242/16 від 24.10.2016р.) та доповненні до відзиву (вх.№43946/16 від 04.11.2016р.), та просить суд звільнити відповідача від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунку з позивачем за куплений в 2014р. природній газ.

Також, представник відповідача підтримав попередньо подане клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) на 90% та попередньо подане клопотання про відстрочку виконання рішення на три роки.

Представник позивача проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) на 90% та клопотання про відстрочку виконання рішення на три роки заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд, -

встановив:

27.11.2013р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ (покупець) було укладено договір №1099/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі договір), згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 99300,0 тис. куб. м (девяносто девять мільйонів триста тисяч), у тому числі по місяцях кварталів:

- у I кварталі - 28800 тис. куб. м;

- у II кварталі 23000 тис. куб. м;

- у III кварталі - 21100 тис. куб. м;

- у IV кварталі - 26400 тис. куб. м.

Згідно п.3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примирника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

31.01.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., відповідно до п.1 якої сторони домовилися з 01.01.2014р. викласти зокрема п.5.2. ст.5 Ціна газу викласти у наступній редакції: «п.5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн. (одна тисяча триста девять грн. 20 коп.)».

30.04.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., відповідно до п.1 якої сторони домовилися викласти п.1.2. ст.1 Предмет договору викласти у наступній редакції: «п.1.2. Газ, що подається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням».

На виконання умов договору ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України поставило протягом січня-грудня 2014р., а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 80 379 737,50 грн., згідно актів приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014р. на суму 10 861 175,57 грн.;

- від 28.02.2014р. на суму 9 915 471,02 грн.;

- від 31.03.2014р. на суму 9 768 772,55 грн.;

- від 30.04.2014р. на суму 7 160 655,00 грн.;

- від 31.05.2014р. на суму 6 809 497,46 грн.;

- від 30.06.2014р. на суму 3 969 565,09 грн.;

- від 31.07.2014р. на суму 134 115,75 грн.;

- від 31.08.2014р. на суму 1 129 789,86 грн.;

- від 30.09.2014р. на суму 6 108 574,03 грн.;

- від 31.10.2014р. на суму 7 179 689,46 грн.;

- від 30.11.2014р. на суму 7 261 206,79 грн.;

- від 31.12.2014р. на суму 10 081 224,92 грн.

Як зазначає у позовній заяві позивач відповідач 27.04.2015р. провів повну оплату за спожитий природній газ на загальну суму 80 379 737,50 грн., однак платежі здійснювались не своєчасно, з порушеннями умов п.1.1. та п.6.1. договору.

Позивач керуючись умовами п.7.2. договору, у звязку із порушенням покупцем умов п.6.1. цього договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку складає 5 555 445,05 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних та інфляційні нарахування, які згідно поданого ним розрахунку позовних вимог становлять 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 16 400 342,63 грн., з яких 5 555 445,05 грн. пеня, 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Факт поставки відповідачу газу на загальну суму загальну суму 80 379 737,50 грн., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014р. на суму 10 861 175,57 грн.; від 28.02.2014р. на суму 9 915 471,02 грн.; від 31.03.2014р. на суму 9 768 772,55 грн.; від 30.04.2014р. на суму 7 160 655,00 грн.; від 31.05.2014р. на суму 6 809 497,46 грн.; від 30.06.2014р. на суму 3 969 565,09 грн.; від 31.07.2014р. на суму 134 115,75 грн.; від 31.08.2014р. на суму 1 129 789,86 грн.; від 30.09.2014р. на суму 6 108 574,03 грн.; від 31.10.2014р. на суму 7 179 689,46 грн.; від 30.11.2014р. на суму 7 261 206,79 грн.; від 31.12.2014р. на суму 10 081 224,92 грн. та не заперечується сторонами.

Факт повної сплати відповідачем 27.04.2015р. заборгованості по договору №1099/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013р. на загальну суму 80 379 737,50 грн., сторони підтверджують та не заперечують.

У відповідності із ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобовязання за договором №1099/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013р., до повної сплати боргу (27.04.2015р.) періодично прострочував оплату за поставлений у 2014р. природний газ.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку наведеного у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд врахував положення про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Крім того, при перевірці нарахованих позивачем інфляційних втрат судом враховано також, що за зобов'язаннями лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, грудень 2014 року позивачем ПАТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано індекс інфляції не лише на суму основного боргу, а й на інфляційні нарахування за попередній період. Однак згідно п.п.3.3 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосу вання законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013р. №14 на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти. Вказаної позиції Вищий господарський суд України також дотримується у своїх постановах від 04.02.2015р. у справі №920/1073/14 та від 24.03.2015р. у справі №922/4355/14.

За змістом ст.625 ЦК України, листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р, постанов Вищого господарського суду України від 21.10.2008р. у справі №8/797/07, від 01.06.2010р. у справі №6/457/08-26/221/09 не допускається нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку кредитором вже було нараховано індекс інфляції.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 9 747 168,39 грн. інфляційних втрат та 569 857,23 грн. 3% річних (у зв"язку з перерахунком їх судом, який збігається із контррозрахунком відповідача).

Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення 5 555 445,05 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши заявлений до стягнення розрахунок пені суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 5 484 971,18 грн.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач порушив свої зобовязання за договором №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., відтак повинен нести відповідальність у виді сплати пені.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (створено в результаті реорганізації ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» і є правонаступником щодо всіх прав та обовязків ЗАТ «Енергія-Новий Розділ») відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради за №367 з 01 серпня 2006 року ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення в місті Новий Розділ. Діяльність ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" спрямована на повне та якісне задоволення потреб населення тепловою енергією, а заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" утворилась через наявність великої дебіторської заборгованості населення перед боржником (довідка за вих.№6149 від 14.10.2016р. про дебіторську заборгованість населення за послуги теплопостачання).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", "Правил користування тепловою енергією", які затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., на теплопостачальні організації покладено обовязок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку із неплатоспроможністю більшості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, товариство буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів, своєчасного та якісного надавати комунальні послуг споживачам міста Новий Розділ.

Право суду на зменшення штрафних санкцій передбачене нормами ст.ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як випливає з аналізу ч.1 ст.233 ГК України при зменшенні штрафних санкцій, суд повинен врахувати ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п.3.17.4. п. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що розмір пені становить надмірно велику суму, те, що відповідачем добровільно виконано зобовязання за договором №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., допущено незначну прострочку, зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобовязання, зважаючи на обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру штрафних санкцій, докази долучені на їх підтвердження, враховуючи також і майновий стан позивача, використовуючи своє право, надане ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50%, тобто до 2 742 485,59 грн.

Зменшення штрафних санкцій на 50% не завдасть збитків позивачу, водночас сприятиме відповідачу у виконанні його зобов"язання по сплаті заборгованості по рішенню суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 2 742 485,59 грн. пені, 9 747 168,39 грн. інфляційних нарахувань та 569 857,23 грн 3% річних, всього 13 059 511,21 грн.

Щодо поданого клопотання відповідача за вих.№6738 від 08.11.2016р., про відстрочку виконання рішення господарського суду в справі №914/2190/16 на три роки, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні.

При цьому суд виходить з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження покращення його фінансового становища та можливість сплати стягнутої рішенням суду суми через 3 роки. Водночас, відстрочка виконання рішення суду на такий тривалий строк впливатиме на фінансове становище позивача.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості в порядку ст.121 ГПК України звернутись із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду на стадії виконання рішення, за умови надання належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він буде обгрунтовувати свою заяву.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №4006036 від 02.08.2016р. на суму 206 700,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної суми позову, з врахуванням того, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст. 193, 230-232, 233 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п.3 ч.1. ст. 83, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ (81052, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, буд.37; код ЄДРПОУ 33525073) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) 2 742 485,59 грн. пені, 569 857,23 грн. три проценти річних, 9 747 168,39 грн. інфляційних нарахувань та 206 700,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 21.11.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.