Рішення № 62846411, 20.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.2016 Справа № 904/8529/15За позовом Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6"

до Комунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації

про стягнення матеріальної шкоди

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Манько Г.В.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 16.12.2014 року, представник;

від третьої соби-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 227450,04грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 травня 2012 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Комунальним закладом «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради укладено договір № 142-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста. Відповідно до п. 5.11. якого відповідач мав протягом 5 днів з дати укладення договору укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон). 11 травня 2012 року Позивачем відповідачу було надано договір № 142/1 від 01.03.2012 р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю на вивіз сміття, на оплату водопостачання і водовідведення, оплату електроенергії на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві. Однак з боку відповідача договір про відшкодування витрат Балансоутримувача не був підписаний. Внаслідок несплати відповідачем комунальних платежів, позивачу спричинено шкоду в розмірі 227 450,04 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що підстав для відшкодування шкоди немає, оскільки витрати понесені позивачем не з вини відповідача, а на виконання умов договорів, укладених між позивачем та постачальником комунальних послуг та не є збитками. Також відповідачем заявлено про пропуск позовної давності.

Третя особа 1 надала письмові пояснення по суті позовних вимог, з яких вбачається, що позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати без участі представника.

Третя особа 2 надала письмові пояснення по справі, справу просить розглядати без участі представника.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2016 року по справі призначено експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи було поставлено питання: Яка дійсна вартість послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення і послуг з електропостачання, що були спожиті Комунальним закладом "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4"Дніпропетровської обласної ради за період з березня 2012 року по грудень 2012 року включно в орендованому нежитловому приміщенні загальною площею 2086,66 кв.м., розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31?

Цією ж ухвалою провадження по справі було зупинено.

У зв'язку з надходженням висновку експерта, ухвалою господарського суду від 27.10.2016 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2016 року справу вирішено розглядати колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2016 року справу прийнято до провадження колегію у складі: головуючий колегії ОСОБА_1, суддя - Манько Г.В., суддя - Фещенко Ю.В.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.11.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2012 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (Орендодавець) та Комунальним закладом «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради (Орендар) укладено договір № 142-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Згідно п. 1.1 Договору оренди з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 р. № 41/11 із змінами та доповненнями передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення (надалі об'єкт оренди) - загальною площею 2089,66 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Ближня, 31: на першому поверсі будівлі -347,33 кв. м, третьому поверсі - 334,19 кв. м, четвертому поверсі - 598,43 кв. м та п'ятому поверсі 809,71 кв.м. 5- поверхової будівлі, що перебуває на балансі КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6", для використання під розміщення кабінетів Комунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до п. 2.2 Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписання балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем (п. 2 Договору оренди).

На виконання умов Договору оренди Орендодавець передав Орендарю нежитлове приміщення загальною площею 2089,66 кв. м, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця Ближня, 31 , що підтверджується Актом приймання-передачі від 11.05.2012 р.

Пунктом 5.11. договору № 142-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста передбачено, що орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати укладення договору укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон).

11 травня 2012 року позивач комунальний заклад «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» (далі «Балансоутримувач) надав Комунальному закладу «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради (Орендар) договір № 142/1 від 01.03.2012 р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю на вивіз сміття, на оплату водопостачання і водовідведення, оплату електроенергії на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві (далі - Договір на відшкодування витрат).

Проте з боку відповідача договір про відшкодування витрат Балансоутримувача не був підписаний.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем розраховано заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 144 517,80 грн., за послуги водопостачання в розмірі 21 449,01 грн. та за послуги електропостачання в розмірі 61 483,23 грн., які за відсутності договорів, розраховані позивачем за наступним принципом:

- споживання питної води та водовідведення - на одного працюючого Користуються Інструкцією з розроблення норм та нормативів водоспоживання і водовідведення з урахуванням якості спожитої та відведеної води на підприємствах міністерств місцевої промисловості УРСР або використовують норми споживання затверджені органами місцевого самоврядування

- споживання електроенергії - показник розраховують на підставі даних про кількість та час роботи електроприладів.

- вивіз побутових відходів - пропорційно до орендованої площі

- обслуговування ліфта - пропорційно до займаної площі з урахуванням поверху, де розташоване орендоване приміщення

- опалення приміщення - пропорційно до орендованої площі

- експлуатаційні витрати, а саме: заробітна плата двірника, прибиральниці, вахтера, слюсаря. Нарахування на заробітну плату - для бюджетних установ ставка єдиного соціального внеску складає 36,2%.

- вартість матеріалів, що будуть витрачені на утримання орендованого приміщення - визначають виходячи із фактичних витрат та пропорційно до працюючих у відповідача.

Таким чином, внаслідок не підписання договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю на вивіз сміття, на оплату водопостачання і водовідведення, оплату електроенергії на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві, а відповідно, несплати платежів, на думку позивача спричинило йому збитки в загальному розмірі 227450,04 грн. стягнення яких і є причиною спору.

Колегія суддів вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під збитками розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність вин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають вчення для правильного вирішення господарського спору. При цьому такі дані встановлюються, рема, такими засобами, як письмові і речові докази, висновки судових експертів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона мається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними і доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухилення відповідача від підписання договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю на вивіз сміття, на оплату водопостачання і водовідведення, оплату електроенергії на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві за умови його надання позивачем для підпису, свідчить про наявність вини відповідача та причинного зв'язку між протиправною дією та заподіяними збитками, а також про протиправність дій відповідача в частині порушення вимог п. 5.11. договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від №142-ДКП/12 від 11.05.2012 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.32 ЗУ "Про житлово -комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Оплата за спожиті послуги здійснюється відповідно до ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" виключно згідно показників лічильника. За відсутності у відповідача лічильників постачання холодної та гарячої води і водовідведення, електропостачання неможливо встановити розмір понесених позивачем збитків.

Слід зазначити, що за результатами проведеної експертизи, експертом також зазначено, про неможливість визначення вартості послуг, що були спожити відповідачем з березня 2012 року по грудень 2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами розміру збитків за послуги водопостачання, водовідведення та електропостачання.

В той же час, колегія суддів погоджується з нарахуванням позивачем 144 517,80 грн. за послуги з теплопостачання, оскільки вони обґрунтовано враховані виходячи із займаної відповідачем площі.

Відповідачем заявлено суду про застосування позовної давності до позовних вимог.

Позивачем заявлено збитки понесені на оплату послуг теплопостачання за лютий-грудень 2012 року. Позивач звернувся до господарського суду із позовом 24.12.2015 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 103 739,62 грн. за послуги теплопостачання за лютий, березень, квітень 2012 року у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в розмірі 40 788,18 грн. витрат на оплату теплопостачання за листопад, грудень 2012 року, в решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 4000грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Проаналізувавши надану угоду про надання юридичної допомоги, укладеного між адвокатом ОСОБА_3 та позивачем, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт та квитанцію. про оплату послуг, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем сплачено за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а відтак колегія суддів вважає за можливе витрати за послуги адвоката задовольнити частково.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що ухвалою господарського суду 27.10.2016 року було призначено експертизу, оплату за проведення якої було покладено на позивача, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, витрати за проведення судової експертизи підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради (49102, м. Дніпро, вул. Ближня, 31, код ЄДРПОУ 01280527) на користь Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" (49102, м. Дніпро, вул. Ближня, 31, код ЄДРПОУ 37899736) шкоди в розмірі 40778,18 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 611,67 грн., витрат за оплату експертизи в розмірі 997,92 грн. та витрат за послуги адвоката в розмірі 720 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.11.2016

Головуючий колегії ОСОБА_1 Суддя Г.В.Манько

Суддя Ю.В.Фещенко