Рішення № 62846254, 15.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2016 р. Справа № 902/897/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №36 від 21.04.2016, паспорт серії АА №920986, виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.02.1999р.;

ОСОБА_2, довіреність №45 від 23.11.2015, паспорт серії АВ №562195, виданий Крижопільським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.12.2003р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 28.10.2016, паспорт серії АТ №047873, виданий Тульчинським РС УДМС України у Вінницькій області 15.08.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (вул. Полковника Ганжі, 16, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

до: товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" (вул. Леніна, 157, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

про стягнення 1201004 грн 59 коп.,

В С Т А Н О В И В :

товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" заявлено позов до товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" про стягнення 1201004 грн 59 коп.

Разом з позовною заявою вх. №965/16 від 21.10.2016р. позивачем направлено до суду заяву від 20.10.2016р. (вх. №06-73/43/16 від 21.10.2016р.) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у розмірі ціни позову 1201004 грн 59 коп. та судового збору.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.10.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/897/16 з призначенням її до розгляду. Крім того, ухвалою від цієї ж дати призначено до розгляду заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову

Відповідно до ухвали суду від 15.11.2016р. відхилено заяву позивача від 20.10.2016р. (вх. №06-73/43/16 від 21.10.2016р.) про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні (15.11.2016р.) представники позивача позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому та надані суду докази.

Водночас представник відповідача заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що надав до суду відзив на позовну заяву від 15.11.2016р. з доданим до нього актом звірки взаємних рахунків від 14.11.2016р., в якому останній підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 1201004 грн 59 коп.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України приймає визнання відповідачем позову про стягнення 1201004 грн 59 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (позикодавець, позивач) та товариством з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" (позичальник, відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №0112/14-6 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених договором позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі, визначеному у п. 2.1. договору (фінансова допомога), а позичальник зобовязується повернути фінансову допомогу у визначений договором строк.

Згідно із п.п. 2.1., 3.1.-3.2. Договору розмір фінансової допомоги становить 5000000 грн. Позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику строком до 31.12.2015р. Фінансова допомога надається в безготівковій формі, платіжним дорученнями, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. Договору період (строк) користування фінансовою допомогою розпочинається з моменту набрання чинності договором і закінчується 31.12.2015р. Строк, визначений у п. 4.1. договору, може бути продовжений за домовленістю сторін.

Згідно із п. 5.1. Договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. договору, позичальник зобовязується протягом трьох банківських днів повернути позикодавцеві фінансову допомогу.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту надання фінансової допомоги позичальникові. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та діє до повного виконання зобовязань сторін (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, надавши відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 1437835 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6578 від 18.12.2014р.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги виконав частково, отримані кошти повернув в сумі 236830 грн 41 коп. (166830 грн 41 коп. згідно платіжного доручення №1290 від 26.01.2015р. + 70000 грн згідно платіжного доручення №1304 від 27.02.2015р.= 236830 грн 41 коп.), відтак у нього виникла заборгованість перед позивачем щодо повернення коштів наданих згідно вищевказаного договору в сумі 1201004 грн 59 коп., розмір якої також підтверджується обопільно підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків за період вересня 2014р. вересня 2015р. та за період 01.11.2014р. 14.11.2016р.

Вказаними двосторонніми актами звіряння взаєморозрахунків, підписаними уповноваженими представниками сторін, останні підтвердили наявну заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1201004 грн 59 коп., що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем факту існування заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Не повернення відповідачем коштів згідно умов договору про поворотну фінансову допомогу в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними на себе зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як встановлено судом, пунктами 4.1., 5.1. Договору сторонами обумовлено, що період (строк) користування фінансовою допомогою розпочинається з моменту набрання чинності договором і закінчується 31.12.2015р. Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. договору, позичальник зобовязується протягом трьох банківських днів повернути позикодавцеві фінансову допомогу.

Отже, з урахуванням приписів вищевказаного законодавства та положень п.п. 4.1., 5.1. Договору, останній був зобовязаний повернути позивачеві отриманні кошти до 06.01.2016р. включно, чого ним зроблено не було.

А відтак, виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1201004 грн 59 коп. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем в зазначеній сумі, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, предявлений позов визнав в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" (вул. Леніна, 157, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, код ЄДРПОУ 00424786) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (вул. Полковника Ганжі, 16, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 35438742) 1201004 грн 59 коп. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги та 18015 грн 07 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 листопада 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи