Постанова № 62839946, 15.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2016 р. №820/5094/16

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

суддів - Нуруллаєва І.С., Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Бєлової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Харкові, Національної поліції України Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Харкові, Національної поліції України Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р., яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. п. 1,2,3 ч. 4 ст. 7, ч.1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» п.п. 1,6 ч. 1, ч.2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.5 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- поновити ОСОБА_1, на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;

- стягнути на користь позивача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати середньомісячного заробітку - у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України з 04 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року, після чого був прийнятий на роботу в департамент патрульної поліції та 01.09.2016 р. був звільнений із служби в поліції на підставі наказу департамент патрульної поліції національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р. із посади поліцейського роти №3 батальйону №4, маючи спеціальне звання капрал поліції. Позивач зазначив, що матеріали викладені у наказі №2411 від 22.08.2016 не є достовірними, оскільки як вбачається з вищезазначеного наказу в той день на місці події ОСОБА_1 знаходився разом з командиром роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП капітаном поліції ОСОБА_5, заступником командира роти №4 батальйону №4 Управління ДПП у м. Харкові молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_6, який на той час виконував обов'язки командира роти №3 батальйону №4, які на місці подій на запитання позивача, про необхідність писати докладний рапорт по обставинам, повідомили ОСОБА_1, що такої необхідності не має, оскільки ОСОБА_6 який є безпосереднім керівником ОСОБА_1 повідомив, що самостійно складе рапорт і детально повідомить керівництво про подію. У зв'язку з цими вказівками безпосереднього керівництва ОСОБА_1 він не писав детальний рапорт та додатково не повідомляв керівництво, оскільки вважав, що це було зроблено його керівником, який весь час перебував на місці подій. Посилання в наказі про надання недостовірних обставин не відповідає дійсності, оскільки зображення з нагрудних камер поліцейського і дійсного відображення обставин події які бачив безпосередньо позивач можуть відрізнятися. Позивач посилається на необґрунтованість та надмірну тяжкість застосованого у відношенні нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. За таких обставин, позивач вважає, що при його звільненні відповідачем 2 не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП України та положень Дисциплінарного статут, а тому накази № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р. є протиправними та підлягаю скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідачів, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що ознайомившись з поясненнями капітана поліції ОСОБА_5, лейтенанта поліції ОСОБА_7, лейтенанта поліції ОСОБА_8, лейтенанта поліції ОСОБА_9, молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_6, капрала поліції ОСОБА_1 та капрала поліції ОСОБА_10, та ретельно дослідивши зміст відеозаписів з нагрудних камер патрульних, що перебували на місці події, комісія, призначена для проведення службового розслідування, дійшла висновку, що всі вищезазначені поліцейські допустили грубі порушення вимог чинного Законодавства. А саме, ОСОБА_1 в своїх поясненнях виклав недостовірну інформацію, що суперечить змісту відеозаписів з нагрудних камер, що є порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 7, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимоги п.п. 1, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», поліцейського роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП капрала поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції. Враховуючи вищевикладене, представник відповідачів вважає, що підстави для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України та поновлення на роботі відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 04 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року, після чого був прийнятий на роботу в департамент патрульної поліції та 01.09.2016 р. був звільнений із служби в поліції на підставі наказу департамент патрульної поліції національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р. із посади поліцейського роти №3 батальйону №4, маючи спеціальне звання капрал поліції.

До моменту звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та органів внутрішніх справ у нього не було діючих дисциплінарних стягнень.

01 вересня 2016 року, на підставі наказів № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р., його було звільнено зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Вимоги до кандидатів на службу у поліції викладені у ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою (частина 1). Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч. 2 ст. 61 цього Закону, а також особи, які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільненні або мають бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади» (частина 3).

Вимоги ч. 3 ст. 49 та ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» містять вичерпний перелік підстав для відмови особі у прийнятті на службу до Національної поліції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію» службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Враховуючи те, що відносно ОСОБА_1 не існувало жодної підстави (ч. 3 ст. 49 та ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію») для відмови його у прийнятті на службу до складу Національної поліції, 07 листопада 2015 року, на підставі наказу департаменту патрульної поліції національної поліції України, ОСОБА_1 було призначено на посаду поліцейського роти №3 батальйону №4, у званні капрал поліції.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 вступив на службу до Національної поліції, і з дня видання наказу про призначення його на посаду, є поліцейським.

Як вбачається із Постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 року у справі № 21-13а14:

У конкретних справах мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена і за підпунктом «д» пункту 64 Положення (через службову невідповідність).

Суди встановили, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на працівника органів внутрішніх справ обов'язки.

Окрім того, суди встановили, що ще до вчинення проступку під час відрядження до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання службових обов'язків.

Однак, відносно ОСОБА_1 перебуваючи на службі у поліції, з 07.11.2015 року по дату його звільнення 01.09.2016 року, дисциплінарні стягнення не накладалися, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу застосовано за відсутності правових підстав, оскільки дисциплінарне правопорушення вчинене позивачем вперше. Свої службові обов'язки виконував сумлінно і добросовісно. Процедуру звільнення проведено без дотримання вимог трудового законодавства, а тому за таких обставин, звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, є безпідставним.

Згідно витягу з наказу №2411 від 22.08.2016 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 23.06.2016 р. №1463 проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку співробітників Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП, що мало місце 07.06.2016 року, в ході якого було встановлено, що поліцейський роти №3 батальйону №4 ОСОБА_1 був свідком протиправного поводження з гр. ОСОБА_11, однак керівництво чи орган досудового розслідування, уповноважений розслідувати відповідні злочини, про даний факт не повідомив, чим порушив вимоги п.1,2,3 ч. 4 ст.7 Закону України «Про національну поліцію» та ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та виклали у своїх поясненнях недостовірну інформацію, що є порушенням п.6 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Однак, судом встановлено, що в той день на місці події ОСОБА_1 знаходився разом з командиром роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП капітаном поліції ОСОБА_5, заступником командира роти №4 батальйону №4 Управління ДПП у м. Харкові молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_6, який на той час виконував обов'язки командира роти №3 батальйону №4, які на місці подій на запитання позивача, про необхідність писати докладний рапорт по обставинам, повідомили ОСОБА_1, що такої необхідності не має, оскільки ОСОБА_6 який є безпосереднім керівником ОСОБА_1 повідомив, що самостійно складе рапорт і детально повідомить керівництво про подію. У зв'язку з цими вказівками безпосереднього керівництва ОСОБА_1 він не писав детальний рапорт та додатково не повідомляв керівництво, оскільки вважав, що це було зроблено його керівником, який весь час перебував на місці подій. Посилання в наказі про надання недостовірних обставин не відповідає дійсності, оскільки зображення з нагрудних камер поліцейського і дійсного відображення обставин події які бачив безпосередньо позивач можуть відрізнятися.

Згідно статті 3 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. У разі спільного виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням. У разі тимчасового виконання обов'язків, якщо про це оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою, передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Згідно статті 5 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Відповідальність осіб рядового і начальницького складу, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Згідно ст. 14 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, про порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Згідно наказу Департаменту патрульної поліції №1463 службове розслідування було призначено 23.06.2016 р., а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №2411 винесений лише 22.08.2016 р., що складає два місяці замість одного, як це вказано в статуті.

Крім того, 23.06.2016 р. ОСОБА_12 був відсторонений від виконання службових обов'язків, до закінчення проведення службового розслідування, але з наказом він був ознайомлений лише 29.06.2016 р. і до цього дня він продовжував виконувати свої службові обов'язки.

Статтею 17 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України передбачено відсторонення від виконання службових обов'язків: Особи рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок. Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу. Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Але ОСОБА_12 був фактично відсторонений від виконання службових обов'язків з 29.06.2016 р., коли його ознайомили з наказом і до 01 вересня 2016 року, коли його ознайомили з наказом про його звільнення, що також є порушенням закону.

Визнаючи важливість права на працю як основи життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46) і встановлює, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті92).

Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Це право забезпечується обов'язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 Кодексу законів про працю України).

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців встановлено Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993року№3723-XII(з наступними змінами та доповненнями).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апарату щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України 17 жовтня 2000 року №1138/2000(далі - Положення № 1138) Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням (п. 2 Положення № 1138).

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень встановлено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців від 13.06.2000р. № 950 (далі - Порядок № 950, в редакції від 18.07.2007р., яка діяла в момент призначення та проведення службового розслідування стосовно позивача).

Відповідно до п. 2 Порядку № 950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа, керівником підрозділу з питань запобігання та протидії корупції відповідного органу.

За наслідками проведення службового розслідування стосовно дій позивача під час проведення перевірки встановлено: що позивач був свідком протиправного поводження з гр. ОСОБА_11, у зв'язку з чим до позивача звільнено з поліції за п. п. 1,2,3 ч. 4 ст. 7, ч.1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» п.п. 1,6 ч. 1, ч.2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.5 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації (ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Враховуючи, що на позивача розповсюджується саме дисциплінарний, а не атестаційний порядок звільнення, відповідачу 2 належить врахувати, що звільненню позивача повинні передувати інші більш м'які види дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість та надмірну тяжкість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при його звільненні відповідачем 2 не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП України та положень Дисциплінарного статут, а тому накази № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р. є протиправними та підлягаю скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Протиправність наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р. та №220 о/с від 01.09.2016 р. прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01.09.2016 року.

Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Також, оскільки судовим розглядом справи доведено протиправність звільнення позивача, що спричинило вимушений прогул, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями частини 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Харкові, Національної поліції України Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 2411 від 22.08.2016 р., та наказу №220 о/с від 01.09.2016 р., яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 7, ч.1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» п.п. 1, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.5 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 01.09.2016 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21.11.2016 року.

Головуючий суддя Полях Н.А.

Нуруллаєв І.С.

суддів Мар`єнко Л.М.