Ухвала суду № 62830814, 18.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/24183/16-ц

Провадження № 2/127/7080/16

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 листопада 2016 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гриневич В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради та ОСОБА_2, з викликом представника третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про визнання права власності на прибудову «А1» та гараж, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вінницької міської ради та ОСОБА_2, з викликом представника третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, в якій просив:

- ухвалити рішення, яким визнати відмову ОСОБА_2 в не наданні дозволу на прийняття в експлуатацію прибудови «А1» та гаражу необґрунтованою;

- визнати за позивачем право власності на прибудову «А1», в якій розташовані кухня площею 7,3 кв.м., кімната площею 9,10 кв.м., коридор площею 4,0 кв.м., та гараж літ. «Б» розміром 5,10 кв.м. на 4,26 кв.м., які розташовані по 2-му пров. Омеляна Грабця, 17, в м. Вінниці.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на таке.

Статтею 119 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту позовних заяв, зокрема відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як вбачається з позовної заяви позивачем при зверненні до суду заявлено дві позовних вимоги, одна з яких вимога немайнового характеру (визнати відмову ОСОБА_2 в не наданні дозволу на прийняття в експлуатацію прибудови «А1» та гаражу необґрунтованою) та інша вимога майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Як уже зазначалося, в позовній заяві позивачем, в тому числі, заявлено вимогу про визнання права власності на прибудову та гараж.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

В той же час, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

В позовній заяві позивачем зазначено ціну позову 103928,00 грн., проте ні з позовної заяви, ні з доданих документів не вбачається з чого саме позивач виходив зазначаючи таку ціну позову та чим вона підтверджується.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснено судам, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» N2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених

процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. (ч. 2 Закону N2658-III).

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обовязкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище постанови оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (далі - оподаткування), є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Також, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, оцінка обєкта для цілей оподаткування здійснюється субєктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» хоча б за однією із спеціалізації у межах напряму 1 Оцінка обєктів у матеріальній формі і напряму 2 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на обєкти інтелектуальної власності.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України звіт про оцінку майна є чинним протягом шести місяців.

Звертаючись до суду позивачем сплачено, згідно квитанції від 27.09.2016р., судовий збір в розмірі 1039,28 грн.

Однак, оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається з чого виходив позивач зазначаючи ціну позову, зазначена вище квитанція про сплату судового збору не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.

Крім того, суд звертає увагу, що усуваючи недоліки позовної заяви позивачу слід визначити ціну позову та сплатити судовий збір у таких розмірах:

- 551,20 грн. з вимоги про визнання відмови ОСОБА_2 в не наданні дозволу на прийняття в експлуатацію прибудови «А1» та гаражу необґрунтованою;

- 1% ціни позову з вимоги про визнання права власності на прибудову та гараж, при цьому ціна позову має бути визначена виходячи зі звіту про оцінку майна, який відповідатиме вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Статтею 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Виходячи з наведеного вище, позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької міської ради та ОСОБА_2, з викликом представника третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про визнання права власності на прибудову «А1» та гараж, підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 119, 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 до Вінницької міської ради та ОСОБА_2, з викликом представника третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про визнання права власності на прибудову «А1» та гараж, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати 5 (пяти) днів з дня отримання позивачем даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: