Ухвала суду № 62829580, 15.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/13899/2016 головуючий у 1-й інстанції: Чех Н.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Даніель" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Даніель", третя особа: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ПономарьоваВікторія Юріївна, про визнання недійсним іпотечного договору, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт Плюс" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 1 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ КБ "Даніель" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Даніель" про визнання іпотечного договору недійсним. ОСОБА_1 також було подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка перебуває у її власності, посилаючись на те, що нею було отримано повідомлення від ТОВ "Фінансова компанія "Контракт Плюс" про намір оформити право власності на предмет іпотеки. Оскільки можливе подальше відчуження предмету іпотеки може утруднити виконання рішення суду у даній справі, просила задовольнити подану заяву.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 1 вересня 2016 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Контракт Плюс", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та передчасною, оскільки судом не з'ясовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також не здобуто доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Контракт Плюс" та - Гуменюк В.С. та представник ПАТ КБ "Даніель" - Холоденко Г.М. в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру передбачено законом і такий спосіб є співмірним заявленим вимогам, а його невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що квартира АДРЕСА_1 є предметом спору, а тому заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами і їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність заявником необхідності вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на адресу заявника була направлена заява приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурова С.С. з вимогою ТОВ "Фінансова компанія "Контракт Плюс" про погашення боргу за кредитним договором та іпотечним договором від 31 липня 2007 року, а також повідомлення про намір оформлення права власності та укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки у порядку ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи у вказаній вимозі ТОВ "Фінансова компанія "Контракт Плюс" безпосередньо попереджує позичальника про намір оформлення права власності та укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки, доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження зазначених намірів не ґрунтуються на матеріалах справи.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт Плюс"відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 1 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова