Ухвала суду № 62829280, 15.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7630/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.

Провадження № 22-ц/783/5857/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.

з участю відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

У вересні 2015 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2та ОСОБА_5про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог покликався на те, що ОСОБА_4 не виконує належним чином свої зобов»язання за кредитним договором від 23.06.2008 року, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 503955 грн. 38 коп., яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2та ОСОБА_5М, які є поручителями позичальника.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ПАТ «Дельта Банк», вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково обчислив шестимісячний строк припинення поруки з дня здійснення останнього платежу позичальником (22.10.2014 року), оскільки ПАТ «Дельта Банк» пред»явив вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у формі позову в серпні 2015 року, таким чином не порушив вимоги ч.4 ст. 559 ЦК України та не пропустив шестимісячний строк.

Що стосується наявності рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.06.2016 року, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, звертає увагу на те, що право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя, при цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту, а звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне.

Задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобовязанням, у звязку з відсутністю домовленості сторін про його заміну забезпечувальним зобовязанням.

Відтак, вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, передчасним, оскільки кредитний договір не припинив свою дію та кредитор має право заявляти декілька вимог до боржників одночасно.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3, а також третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 250,256), в судове засідання апеляційної інстанції 15.11.2016 року повторно не прибув, не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, а також третьої особи на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов»язання за договором повинна бути пред»явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов»язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зважаючи на те, що в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами щомісяця відповідно до графіка погашення кредиту, суд виходив з того, що початок перебігу строку, протягом якого кредитор може пред»явити вимогу до поручителя, починається з дня, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його.

Також при вирішенні позову суд взяв до уваги, що рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.06.2016 року, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 1304/0608/88-015 від 23.06.2008 року шляхом визнання права власності позивача на майно, що є предметом іпотеки, вартість якого складає 538484 грн., що в силу ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, в той же час, загальний розмір заборгованості становить 503955 грн. 38 коп.

Таким чином, отримавши право власності на майно, що є предметом іпотеки, банк одержав задоволення своїх вимог в повному обсязі за рахунок предмета іпотеки, а отже, зобов»язання за кредитним договором № 1304/0608/88-015 від 23.06.2008 року є виконаним.

Той факт, що позивач не зареєстрував своє право власності в передбаченому законом порядку, не впливає на обовязок позичальника, оскільки така реєстрація залежить виключно від волі позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1304/0608/88-015, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 25000 доларів США з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних від суми заборгованості, а позичальник зобов»язався повернути кредит частинами щомісяця згідно графіку погашення кредиту з кінцевим строком виплати кредиту до 22.06.2018 року (а.с. 4-6).

З метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 23.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», позичальником ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1304/0608/88-015-Р-2, на підставі якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов»язання відповідати перед банком разом з позичальником як солідарні боржники (а.с. 10).

23.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», позичальником ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 1304/0608/88-015-Р-1, на підставі якого ОСОБА_5 взяла на себе зобов»язання відповідати перед банком разом з позичальником як солідарні боржники (а.с. 9).

20.04.2009 року за згодою сторін внесено зміни в кредитний договір, а саме: кінцевий термін повернення кредиту змінено з 22.06.2018 року на 22.06.2023 року, змінено графік погашення кредиту (а.с. 76-92).

Аналогічні зміни було внесено в договори поруки № 1304/0608/88-015-Р-1 та №1304/0608/88-015-Р-2 (а.с. 93-94).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Прийняті на себе зобов'язання по вказаному договору Банк виконав у повному обсязі, що сторонами не оспорюється.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язання, щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати дострокове повернення всієї суми кредиту.

Згідно розрахунку сума боргу за кредитним договором № 1304/0608/88-01 станом на 28.07.2015 року дорівнювала 22842.4 долари, в тому числі по тілу кредиту 19583.85 долари та по відсотках 3258.55 долари, що еквівалентно 503955.38 гривні, з яких по тілу кредиту 432064.34 гривні та відсотки 71891.04 гривні.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, іпотечним договором б/н від 23.06.2008 року на забезпечення зобов'язання ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок № 1 по вул. Лісній у с. Міженець Старосамбірського району з господарськими будівлями, земельну ділянку площею 0.2500 га для обслуговування цього житлового будинку (а.с. 10-11).

Вартість предмету іпотеки була погоджена сторонами і становила по житловому будинку - 955611 грн. та по земельній ділянці - 84714 грн. (п. 3 договору).

Згідно зст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі договорів від 25.05.2012 року та 14.08.2013 року позивач ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги за кредитним договором № 1304/0608/88-015 від 23.06.2008 року (а.с. 15-18, 53-58).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч. 1ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання.

Пунктом 12.3.1. Іпотечного договору встановлено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. Сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

На замовлення ПАТ «Дельта Банк», ТзОВ «Експертна компанія «Професіонал» підготовлено Звіт про оцінку житлового будинку та земельної ділянки, за яким вартість предметів іпотеки визначена станом на 19.05.2016 року у сумі 538484 гривні: 156508 гривень - земельна ділянка та 381976 гривень житловий будинок.

Як розяснено у п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другоїстатті 16 ЦК Українимає право вимагати застосування його судом.

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 455/1004/15-ц встановлено, що рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.06.2016 року, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 1304/0608/88-015 від 23.06.2008 року шляхом визнання права власності позивача на майно, що є предметом іпотеки.

Між тим, в рішенні суд звернув увагу на те, що загальна вартість майна, що є предметом іпотеки, складає 538484 грн., а загальний розмір заборгованості становить тільки 503955 грн. 38 коп.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, отримавши право власності на майно, що є предметом іпотеки, банк одержав задоволення своїх вимог в повному обсязі за рахунок предмета іпотеки, тому зобов»язання за кредитним договором № 1304/0608/88-015 від 23.06.2008 року є виконаним, що свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості з поручителів.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

ОСОБА_6