Ухвала суду № 62828572, 14.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3512/14-к Номер провадження 11-кп/775/848/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м.Бахмут

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді: Поварніцина С.І.

суддів : Гусєва В.В.,Савкової С.В.

при секретарі: Долі С.В.

за участю прокурора Харика Ю.С.

захисника ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бахмут кримінальне провадження

за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Донецької області ОСОБА_4

на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік та один місяць, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України строком на один рік.

ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 за епізодом відносно ОСОБА_5 та за ч.1 ст. 258-3 КК України та виправдано.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину: ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, не працює, раніше не судимий, зареєстрованийта проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік та один місяць, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України строком на один рік.

ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України та виправдано.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_2, який перебував на посаді інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, згідно наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області №138 о\с від 18.04.2014р., та обвинувачений ОСОБА_3, який перебував на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, згідно вищевказаного наказу начальника, маючи звання капітанів міліції, є працівниками правоохоронного органу, представниками влади та посадовими особами.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку.

ОСОБА_6 ч.2 ст. 10 цього Закону працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

ОСОБА_6 ч.1 ст. 11 цього Закону міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції.

ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991р., працівник органів внутрішніх справ України зобовязаний мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоровя, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

28 травня 2014 року близько 16 години, знаходячись на перехресті вулиць Леніна та Радченко м.Дружківки Донецької області, під час несення служби, виконуючи службові обовязки по дорожньому патрулюванню м.Дружківка, діючи в межах своїх службових повноважень, обвинувачені ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, після виявлення порушення водієм транспортного засобу ПДР України, зупинили транспортний засіб ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 В ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, між водієм ОСОБА_7 та обнуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 і особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, виник словесний конфлікт на ґрунті невизнання ОСОБА_7 своєї вини в скоєнні адміністративного правопорушення. В цей час біля них зупинився автомобіль «Ніссан» червоного кольору з якого вийшли двоє озброєних осіб, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України. В ході спілкування, між ОСОБА_7 та двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, виник словесний конфлікт, який згодом переріс в бійку між ними, в ході якої вищевказаними двома озброєними особами, потерпілому ОСОБА_7 невстановленим металевим предметом були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: забиту рану голови та садна плечових та правого ліктевого суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні 21 день).

Спостерігаючи за конфліктом між двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, та ОСОБА_7, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, діючи необережно, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обовязків, в порушення вимог ст.ст.2, 10, 11 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, не вжили жодних заходів щодо запобігання та припинення протиправних дій двох озброєних осіб, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_7, не забезпечили його особисту безпеку, та не захистили його права і свободи, законні інтереси, хоча мали реальну можливість виконати ці обовязки в даній обстановці.

Невиконання обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, своїх службових обовязків спричинили наслідки у вигляді тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_7 двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, та знаходяться у причинному звязку з наслідками, що настали.

Крім того, в цей же день приблизно о 16 годині 30 хвилин на місце події, на автомобілі «ГАЗель» марки «СОБОЛЬ» приїхали не встановлені слідством особи, у кількості 5 чоловік, одягнуті у камуфляжну форму, троє з яких були озброєні вогнепальною зброєю. Потерпілий ОСОБА_7 в цей час перебував в салоні свого автомобіля. Невстановлені слідством озброєні особи стали вимагати від ОСОБА_7 вийти з автомобілю, на що останній відповів відмовою. Після цього, один з озброєних осіб, за допомогою зброї, розбив переднє пасажирське вікно з метою відчинити двері. Потерпілий ОСОБА_7 дістав ніж та став чинити опір, після чого, озброєна невстановлена особа зробила один постріл з невстановленої вогнепальної зброї в ліву руку ОСОБА_7, заподіявши йому наскрізне вогнепальне поранення лівої кисті, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні 21 день). В подальшому, на вимогу озброєних осіб, потерпілий ОСОБА_7 вийшов з автомобілю, та намагався втекти. Однак невстановлена озброєна особа з невстановленої вогнепальної зброї зробила два постріли в бік потерпілого ОСОБА_7, заподіявши йому одне наскрізне вогнепальне поранення правого стегна з осколковим переломом діафиза стегнової кістки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Після цього, невстановлені озброєні особи затягли ОСОБА_7 до автомобіля «Соболь» та відвезли його до приміщення відділу Державної Служби Охорони в м.Дружківка за адресою: Донецька область, м.Дружківка вул. Культурна 3, звідки на автомобілі швидкої допомоги потерпілий був доставлений до центральної міської лікарні м.Дружківка. Весь цей час, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, знаходячись безпосередньо біля місця події, діючи необережно, в порушення вимог Закону України «Про міліцію», ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, не запобігли та не припинили неправомірні дії пятьох невстановлених озброєних осіб відносно потерпілого ОСОБА_7, не забезпечили його особисту безпеку, та не захистили його права і свободи, законні інтереси, через несумлінне ставлення до своїх службових обовязків, хоча мали реальну можливість виконати ці обовязки в даній обстановці.

Невиконання обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, своїх службових обовязків спричинили тяжкі наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, завданих потерпілому ОСОБА_7 невстановленими озброєними особами, та знаходяться у причинному звязку з наслідками, що настали.

У апеляційній скарзі прокурор Драчевська Т.І. вказує, що суд безпідставно виправдав обвинувачених за ч.1 ст.258-3 та перекваліфікував їх дії з ч.3 ст.365 КК на ч.2 ст.367 КК та призначив м?яке покарання. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не дав належної оцінки показанням потерпілого та свідків, іншим доказам по справі, які в сукупності підтверджують те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вступили до терористичної організації «ДНР», 28 травня 2014 року вони діяли узгоджено з озброєними членами вказаної організації при вчинені нападу на потерпілого ОСОБА_7, застосовуванні до останнього насильства та незаконному затриманні. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3 та ч.3 ст.365 КК та призначити їм покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та позбавленням спеціального звання капітан міліції.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2,ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, прокурора , яка підтримала клопотання,захисника та обвинувачених які заперечували проти задоволення такого клопотання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасован вирок Апеляційного суду Донецької області від 15 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,при цьому відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці,тобто до 9 серпня 2016 року.

На час надходження кримінального провадження до Апеляційного суду Донецькій області ОСОБА_2та ОСОБА_3були направлені для відбування покарання в Менську виправну колонію №91 смт. Макошине Менського району Чернігівській області.

ОСОБА_6 ухвали Апеляційного суду Донецької області від 6 липня 2016 року було прийняте рішення про їх єтапування до Артемівського СІ №6 УДПтСУ в Донецькій області.

ОСОБА_6 повідомлення Менської виправної колонії №91 смт. Макошине Менського району Чернігівській област, ОСОБА_2та ОСОБА_3О були направлені до Артемівського СІ №6 УДПтСУ в Донецькій області 20 липня 2016 року.

На час розгляду справи ОСОБА_3та ОСОБА_2 єтаповані та знаходяться у Артемівському СІ №6 УДПтСУ в Донецькій області.

Оскільки по справі прийняте рішення про виклик свідків,а термін утримання під вартою обвинувачених спливає 23 вересня 2016 року,судова колегія вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку їх тримання під вартою.

ОСОБА_6 ст..331 КПК України ч.3 п.1 «до спливу продовженого строку суд зобов*язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою,якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При цьому колегія суддів зауважує,що ОСОБА_2та ОСОБА_3О обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.365,ч.1 ст.258-3 КК України, за ст..258-3 КК України передбачено позбавлення волі від 8 до 15 років тобто цей злочин є особливо тяжким.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки, як обгрунтування обставин, які доводять необхідність тримання ОСОБА_2та ОСОБА_3О під вартою, прокурором наведено відомості, що на час розгляду клопотання попередні ризики по суті не зменшились.

Таким чином, колегія суддів вважає, що існують всі підстави для продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2та ОСОБА_3О

Таким чином, до ОСОБА_2та ОСОБА_3О може бути застосовано запобіжний захід тільки у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 331колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2та ОСОБА_3О задовольнити частково.

Продовжити відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 40 днів,тобто до 23 жовтня 2016 року.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.