Постанова № 62826535, 07.11.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4734/16-а

провадження № 2-а/361/335/16

07.11.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2016 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Павлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Управління ПФУ), у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Управління ПФУ від 07 липня 2016 року про відмову у призначенні їй пенсії за вислугою років та зобов'язати відповідача призначити їй з 06 липня 2016 року пенсію за вислугою років згідно із ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від суми місячного заробітку.

В обґрунтування позову зазначала, що 06 липня 2016 року вона, працюючи на посаді начальника відділу Генеральної прокуратури України, будучи діючим прокурором, за наявності стажу роботи 20 років, звернулася до Управління ПФУ із заявою, у якій просила відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, надавши для цього усі необхідні документи.

Рішенням Управління ПФУ від 07 липня 2016 року у призначенні пенсії за вислугу років їй відмовлено, посилаючись на те, що згідно із п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру", тому підстави для призначення пенсії після 01 червня 2015 року відсутні.

Вважає рішення Управління ПФУ щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років протиправним та таким, що порушує її права, оскільки на день звернення до Управління ПФУ стаж її роботи становив понад 20 років, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку відповідно до вимог ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" в редакції закону від 12 липня 2001 року № 2663-III.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що на день її звернення до Управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років стаж її роботи становив 20 років 01 місяць, у тому числі прокурорський 17 років 08 місяців 05 днів. За кожний повний рік на прокурорських посадах пенсія збільшується на 2 %, але не більше 90 % від суми місячного заробітку. Вважає, що вона має право на призначення пенсії за вислугу років згідно із ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ. Збільшення Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII стажу роботи, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років із 20 років до 22 років 06 місяців, є звуженням її прав відповідно до ст. 22 Конституції України. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Управління ПФУ Плева О.М. у суді позов не визнала та пояснила, що у ОСОБА_3 відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років. На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років та виникнення спірних правовідносин пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII. Посилання позивача на норми Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, який втратив чинність, є необґрунтованими. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період із 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року навчалася на юридичному факультеті денної форми навчання Київського університету імені Тараса Шевченка, після закінчення якого отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" і здобула кваліфікацію магістра права. Починаючи з 02 листопада 1998 року по 06 липня 2016 року, тобто по день звернення до Управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років, ОСОБА_3 працювала в органах прокуратури України на різних посадах, зокрема: помічника прокурора - стажиста прокуратури Броварського району Київської області; помічника прокурора - стажиста Броварського міжрайонного прокурора; помічника Броварського міжрайонного прокурора; помічника, старшого помічника прокурора м. Бровари Київської області; прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах, старшого прокурора організаційно-контрольного відділу, старшого помічника прокурора з питань правового забезпечення прокуратури Київської області; прокурора прес-служби Генеральної прокуратури України; старшого прокурора відділу зв'язків із засобами масової інформації, заступника начальника відділу зв'язків із засобами масової інформації, начальника відділу взаємодії із засобами масової інформації прес-служби Генеральної прокуратури України; старшого прокурора, начальника відділу взаємодії із засобами масової інформації та підготовки інформаційних матеріалів управління зв'язків із громадськістю та засобами масової інформації Генеральної прокуратури України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

06 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Управління ПФУ із заявою, у якій просила призначити їй пенсію за вислугу років, для чого надала необхідні документи.

Рішенням Управління ПФУ від 07 липня 2016 року позивачу ОСОБА_3 у призначенні пенсії за вислугу років відмовлено, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються згідно із законами України, у тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, що був чинним на момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України - 02 листопада 1998 року.

У ч. 1 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року у редакції закону від 12 липня 2001 року № 2663-III передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Станом на 06 липня 2016 року - на день звернення ОСОБА_3 до Управління ПФУ із заявою про призначення пенсії вислуга років позивача складала 20 років 01 місяць, у тому числі прокурорський стаж 17 років 08 місяців 05 днів.

Згідно із ч. 2 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Відповідно до ч. 5 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно із цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Виходячи з наведеного, до стажу роботи ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугу років зарахуванню підлягають половина строку навчання на юридичному факультеті денної форми навчання Київського університету ім. Тараса Шевченка і стаж роботи на прокурорських посадах, який на день звернення ОСОБА_3 до Управління ПФУ - 06 липня 2016 року складав 20 років 01 місяць, у тому числі прокурорський стаж 17 років 08 місяців 05 днів.

За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом положень ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно із якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, (Рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених у них прав і свобод людини та громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у Рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_3 набула права на призначення їй пенсії за вислугу років після набуття нею стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років, незалежно від віку.

На теперішній час діє Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

У ч. 1 ст. 86 цього Закону встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

З наведеного вбачається, що ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає їй право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (у редакції закону від 12 липня 2011 року) з 20 років до 22 років 6 місяців, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) поширюються не тільки на прокурорів, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, але й тих, хто почав свою професійну діяльність на посаді прокурорів у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.

У ч. ч. 1-3 ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, стаж роботи позивача, у тому числі на прокурорських посадах, суд дійшов висновку, що Управлінням ПФУ у призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років у розмірі 90 % (80 % + 10 % за стаж роботи понад 10 років) від суми місячного заробітку відмовлено неправомірно, будь-яких правових підстав відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у визначеному ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року порядку в оскаржуваному рішенні від 07 липня 2016 року відповідачем не наведено.

Посилання відповідача Управління ПФУ на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII висновків суду не спростовує, оскільки право особи на пенсію не може залежати від неприйняття законодавчим органом держави у визначений строк закону щодо змін до порядку призначення пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений ОСОБА_3 при подачі до суду даної позовної заяви судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп. підлягає стягненню на користь позивача із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань згідно із вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 159 - 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 07 липня 2016 року про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити з 06 липня 2016 року ОСОБА_3 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від суми місячного заробітку.

Стягнути з Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дутчак І. М.