Ухвала суду № 62825955, 15.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8546/15-ц Провадження № 22-ц/795/2076/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Карапута Л. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4за участю:представників сторін ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за договором про надання кредиту №2402/0208/71-010 та іпотечним договором від 07 лютого 2008 року, а саме: на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченому 07 лютого 2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстрованому в реєстрі за №1140, та в Державному реєстрі правочинів за №2676960 від 07 лютого 2008 року і має загальну площу 35,1 кв.м., житлову площу 17,3 кв.м., та складається з однієї кімнати в придатному для житла стані; та визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказану квартиру.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Дельта Банк» просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Дельта Банк» задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому воно є неправомірним, незаконним, необґрунтованим та таким, що зводить нанівець закріплені законом права та позбавляє банківську установу конституційного права на володіння, користування та розпорядження майном, до якого належать грошові кошти, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги містять виклад обставин справи. Апелянт вважає, що суд, постановляючи рішення про відмову у позові надав можливість відповідачу уникнути виконання взятих на себе обовязків, за рахунок заставного майна, надав можливість боржнику нехтувати своїми обовязками, і в подальшому уникати виконання вязких на себе зобовязань за договором іпотеки. Таким рішенням, на думку апелянта, суд ставить під загрозу і стабільність існування банківської системи та позбавив банківську установу права на захист свого цивільного права.

Апелянт зазначає, що згідно п.12 договору іпотеки, за вибором іпотекодержателя застосовується один з нижченаведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: рішення суду; виконавчий напис нотаріуса; безспірний порядок. Тобто іпотекодержатель виходячи з власних інтересів обирає на власний розсуд один з наведених способів захисту своїх інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не реалізував визначеного законом та передбаченого договором способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобовязання. Окрім того, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року визнано протиправним та скасовано запис в державному реєстрі іпотеки (реєстраційний номер обтяження 6543656) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, внесений 27 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 07 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №2402/0208/71-010. Згідно з умовами даного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 34600 доларів США з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 07 лютого 2008 року по 05 лютого 2038 рік включно (а.с.6-13).

Банк свої зобов'язання за договором кредитної лінії виконав повністю, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені Договором кредитної лінії.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк» від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306, 1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_9Г.).

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між первісним кредитором та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір від 07 лютого 2008 року реєстраційний №1142, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, з передачею однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.21-24).

Умовами п.12.3.1 даного договору іпотеки визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотеко держателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотеко держателя,укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотеко держателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотеко держателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта субєкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом субєкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура субєкта оціночної діяльності визначається іпотеко держателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки (а.с.23).

Згідно ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст.39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст.335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ст.328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п.38, 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30 квітня 2012 року, у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року.

З врахуванням наведеного вище, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання представника ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі на те, що рішення суду дозволяє відповідачу уникнути виконання взятих на себе обовязків, а банківську установу позбавляє права на судовий захист, яке є безпідставним, оскільки відповідно до положень ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанцій.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: