Ухвала суду № 62825190, 16.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7530/16

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, посилаючись на те, що 25 квітня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 132 200 доларів США. На забезпечення виконання умов цього договору вони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1.

Однак в результаті неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість у розмірі 3 066 061 грн. 34 коп., яку вона, незважаючи на вимоги, не погасила. При цьому ОСОБА_3, переуступила зазначену квартиру ОСОБА_2, яка в подальшому оформила на себе право власності на закінчену будівництвом квартиру.

На підставі вищевикладеного, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на нього за позивачем та виселити з квартири АДРЕСА_1 усіх фізичних осіб, які в ній зареєстровані та проживають.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з'явилася, про слухання справи була повідомлена належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відмовлено.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року скасовано. Позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 квітня 2007 року, а саме на квартиру № 31 у будинку № 9 по Французькому бульварі у м. Одесі в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2007 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, у сумі 236 861,11 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 25 вересня 2014 року становить 3 066 061 грн. 34 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 122 938,41 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 25 вересня 2014 року становить 1 591 342 грн. 56 коп., сума заборгованості за відсотками - 94 147,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 вересня 2014 року становить 1 218 672 грн. 53 коп.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 586,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 вересня 2014 року становить 59 362 грн. 76 коп.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 15 194,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 вересня 2014 року становить 196 683 грн. 48 коп., шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на вказану квартиру за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на момент проведення державної реєстрації права власності. В іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року в частині вирішення позову ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасоване, справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 25 квітня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено Договір кредиту № 2007/13-2.06/263, відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 132 200,00 доларів США, з порядком повернення заборгованості відповідно до п. 1.1. Договору кредиту, та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 24.04.2032 року, зі сплатою відсотків.

Свої зобов'язання, визначені п. 3.1.1. Договору кредиту, позивачем виконано належним чином в повному обсязі: ОСОБА_3 відкрито позичковий рахунок в Одеській обласній філії ООФ АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту готівкою в розмірі 134 000,00 доларів США.

Однак, неналежне виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3, призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка становить 236 867,11 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом -122 938,41 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 94 147,96 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 586,04 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 15 194,69 доларів США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 2007/13-2.06/263 від 25.04.2007 року, 25.04.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою .І.І. за реєстровим № 871, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на теперішній час, двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.12.2012 року серія НОМЕР_1, виданим виконкомом Одеської міської ради та зареєстровано в Державній реєстраційній службі 16.01.2013 року.

Відмовляючи в задоволені позову ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на квартиру, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно зі статтею 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину) передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6-53цс15 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відмовляючи в задоволені позову ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги чинного на момент вчинення правочину законодавства щодо реєстрації обтяження майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек не були виконані, а також у зв'язку з відсутністю реєстрації обтяження іпотекою вже збудованої квартири, суд вірно дійшов до висновку, що норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» не поширюються на правовідносини сторін.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Більш того, на час укладення спірного договору іпотеки ст. 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку».

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1502цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Також відповідно до договору іпотеки іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку саме майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно свідоцтвом про право власності від 27.12.2012 року серія НОМЕР_1, виданим виконкомом Одеської міської ради та зареєстровано в Державній реєстраційній службі 16.01.2013 року, двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, площею 76, 3 кв.м. належить ОСОБА_2

Позивачем не оскаржувалось свідоцтво про право власності на квартиру видано ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що відсутність державної реєстрації іпотеки не тягне за собою недійсності іпотечного договору, а отже іпотечний договір є дійсним та до нього застосовуються норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку», не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що у п. 1.12 договору іпотеки установлено обов'язковість його державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.9 Іпотечного договору, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.1. Договору іпотеки, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за Іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути Предметом іпотеки. При цьому, нотаріус за повідомленням Іпотекодержателя (ПАТ «Укрсоцбанк») та за рахунок Іпокекодавця реєструє обтяження іпотекою вже на збудовану нерухомість, а сторони протягом трьох робочих днів укладають договір про внесення змін до цього Договору.

Однак, обтяження майнових прав на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, іпотекою, не було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження державної реєстрації обтяження майна іпотекою.

Крім того, в матеріалах справі відсутні дані про реєстрацію обтяження іпотекою вже збудованої квартири.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець