Ухвала суду № 62825152, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6839/16

Головуючий у першій інстанції

Шумейко М. Т.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я.,

Плавич Н.Д.,

при секретарі - Сібовій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 21 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ПАТ «УкрСиббанк», звернувшись 16 лютого 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11018310000 від 11 липня 2006 року, за яким на придбання нерухомості надано кредит в іноземній валюті в сумі 25500,00 доларів США під 11,8% річних на термін по 11 липня 2021 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №22736 від 11 липня 2006 року. Посилаючись на невиконання кредитних зобов'язань, позивач ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути за кредитним договором заборгованість станом на 8 лютого 2016 року за кредитом та процентами в загальній сумі 9778,77 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 1240,96 грн. солідарно з позичальника ОСОБА_3, поручителя ОСОБА_4, стягнути в рівних частках судові витрати (т.1 а.с.2-4).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, звернувшись 19 квітня 2016 року до суду з зустрічним позовом, просила визнати недійсним кредитний договір №11018310000 від 11 липня 2006 року, визнати законною відмову ОСОБА_3 виконувати зобов'язання за договором з підстав заміни кредитор та невиконанням новим кредитором вимог статті 517 ЦК України (т.1 а.с.90-104, 126-140).

Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 19 квітня 2016 року зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом (т.1 а.с.143).

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» вимоги зустрічного позову не визнав (т.1 а.с.191-195).

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 21 червня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено (т.2 а.с.88-92).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦПК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11018310000 від 11 липня 2006 року, за яким банк надав позичальнику для придбання нерухомості, а позичальник зобов'язався повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 25500,00 доларів США; терміном кредитування з 11 липня 2006 року по 11 липня 2021 року; зі сплатою за використання кредитних коштів на перший місяць встановленого строку кредитування процентної ставки у розмірі 11,8% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2 даного договору (т.1 а.с.5-11)..

Таким чином, між АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 на підставі договору виникли зобов'язання, що у сенсі положень статті 526 ЦК України мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою, порукою (ч.1 ст.546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України).

Встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №22736 від 11 липня 2006 року, за яким поручитель ОСОБА_4 поручився за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №11018310000 від 11 липня 2006 року (т.1 а.с.12-13).

Таким чином, виниклі на підставі кредитного договору зобов'язання забезпечено порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

Умовами кредитного договору №11018310000 від 11 липня 2006 року передбачено порядок дострокового повернення кредиту, згідно якого відповідно до статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами договору, банк має право визнати термін кредиту таким, що настав, згідно п.1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту та внесення плати за кредит вважається таким, що настав, а кредит та плата за користування кредитом - обов'язковими до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та внести плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та внесення плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Встановлено, що за кредитним договором №11018310000 від 11 липня 2006 року допущено порушення термінів повернення кредиту (основної суми) та термінів внесення плати за кредит. 28 жовтня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» позичальнику ОСОБА_3, поручителю ОСОБА_4 направлено вимогу від 26 жовтня 2015 року про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, що станом на 23 жовтня 2015 року складало в загальній сумі 9426,64 доларів США (т.1 а.с.14-22).

Таким чином, термін повернення кредиту та внесення плати за кредит вважався таким, що настав через 14 календарних днів з дати відправлення банком вимоги.

Позов до суду подано 16 лютого 2016 року, відтак, у сенсі положень частини 4 статті 559 ЦК України порука ОСОБА_4 не є припиненою.

Згідно розрахунку за кредитним договором №11018310000 від 11 липня 2006 року заборгованість станом на 8 лютого 2016 року становила 9778,77 доларів США, еквівалентних 253397,21 грн., з них заборгованість за кредитом 8733,84 доларів США, заборгованість за процентами 1044,93 доларів США (т.1 а.с.23-32).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з кредитних правовідносин, забезпечених порукою, порушення термінів повернення кредиту і внесення плати за кредит, права банку вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, солідарного обов'язку позичальника та поручителя повернути кредит і сплатити проценти, відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апелянт не довела належне виконання кредитного договору та відсутність у банку права вимоги дострокового повернення кредиту та сплати процентів.

Доводи апеляційної скарги про недійсність кредитного договору, законність відмови позичальника від виконання зобов'язань за кредитним договором є безпідставними з огляду на наступне.

Підставою для визнання кредитного договору №11018310000 від 11 липня 2006 року недійсним та законності відмови від виконання зобов'язань за договором вказано те, що договір укладено у валюті, відмінній від гривни України, іноземну валюту за договором використано як засіб платежу, що згідно доводів ОСОБА_3 суперечить вимогам законодавства, як то статті 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», частинам 1,2,3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; що у банку відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій; що умови кредитного договору є несправедливими для позичальника, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків і шкода позичальнику.

Так, згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року №514-УІ внесено зміни в Статут АКІБ «УкрСиббанк», що згідно з положеннями ЦК України та Закону України «Про акціонерні товариства» не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк», тим більше не є заміною нового кредитора.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 ЦК України). Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч.2 ст.198 ЦК України).

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про Національний банк України». Вказані нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі наданої НБУ ліцензії, на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія видається НБК (ст.19); на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ст.47); розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією (ч.1 ст.49); коштами є гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквівалент (ст.2).

28 жовтня 1991 року Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та видано письмовий Дозвіл №75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Таким чином, ПАТ «УкрСиббанк» (до зміни найменування АКІБ «УкрСиббанк») має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, відтак, вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Доводи апелянта про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальних ліцензій НБУ для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави є безпідставними.

Так, відповідно до статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банком та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються рецензентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Таким чином, генеральні ліцензії видаються НБУ лише певному колу суб'єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі; індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції.

Відповідно до пункту 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого правлінням НБУ від 17 липня 2001 року №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93. Відповідно до п.2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Таким чином, АТ «УкрСиббанк» має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії. Аналіз нормативно-правових актів України приводить до висновку, що надання банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операції, виданої Національним банком України, та не потребує отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Кредитний договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.ч.1,4 ст.14 ЦК України).

На підставі кредитного договору виникли зобов'язання (ч.2 ст.509 ЦК України). Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (ст.526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст..525 ЦК України).

Виходячи з визначеної статтею 627 ЦК України презумпції свободи договірних зв'язків сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Декларуючи свободу договору, ЦК водночас встановлює жорсткі умови його виконання. У сенсі положень статті 629 ЦК України належним чином укладений договір є обов'язковим для виконання. Відмова від виконання допускається лише у випадках, передбачених законодавством і самим договором.

Так, згідно пункту 8.2 кредитного договору №11018310000 від 11 липня 2006 року підписанням даного договору позичальник підтвердив: свою здатність виконувати умови даного договору; що даний не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника; що він володіє всіма необхідними документами, що необхідні для оформлення даного договору; що відсутні будь-які перешкоди для виконання договору на день його підписання; що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними тощо.

Позичальником ОСОБА_3 не спростовано презумпцію свободи договору, укладеного нею з АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ «УкрСиббанк»), відтак, принцип обов'язковості договору має також дотримуватись. Підписання кредитного договору вказує на досягнення сторонами договору згоди з усіх істотних умов договору, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_3 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому протягом певного часу виконувала умови договору. ПАТ «УкрСиббанк» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши грошові кошти в сумі 25000,00 доларів США, натомість ОСОБА_3 відмовилась від виконання зобов'язання, що суперечить умовам договору та чинному законодавству.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 21 червня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Н.Д.Плавич