Рішення № 62825100, 15.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7355/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Колеснікова Г.Я.,

суддів Ващенко Л.Г., Плавич Н.Д.,

за участю секретаря Сібової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» ( далі-ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» (уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з указаним позовом.

Зазначив, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського обслуговування №ВL КГ 100095668 від 21 лютого 2012 року, за яким надано кредит в сумі 11 000,00 грн. під 0,01% річних за користування коштами, з комісією за управління кредитом в розмірі 3,00 % від суми кредиту, з терміном повернення коштів до 21 лютого 2015 року.

Посилаючись на невиконання договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 14 серпня 2015 року за кредитом в сумі 4243,40 грн., за процентами в сумі 0,26 грн., комісію в сумі 4620,00 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 16526,78 грн., а всього стягнути 25390,44 грн. (а.с. 2-3).

Відповідач ОСОБА_3позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ«Всеукраїнський ОСОБА_2» 25 390,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 487,20 грн.(а.с.66-67).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (а.с.103-106).

Сторони, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявились, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 виникли кредитні правовідносини, врегульовані статтею1054,526,549,611,625 ЦК України.

Згідно договору від 21 лютого 2012 року, укладеному між сторонами, відповідачу надано кредит в сумі 11 000,00 грн. під 0,01% річних за користування коштами, з комісією за управління кредитом в розмірі 3,00 % від суми кредиту, з терміном повернення коштів до 21 лютого 2015 року. Повернення кредиту, процентів за користування коштами, сплата комісії підлягали здійсненню згідно графіку, що є додатком №1 до договору (а.с.5-11).

За розрахунками станом на 14 серпня 2015 року заборгованість склала 25390,44 грн., в тому числі: за кредитом - 4423,40 грн., відсотками -0,26 грн., комісією - 4620,00 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту - 16526,78 грн. (а.с.4).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що невиконання відповідачем умов кредитного договору призвело до створення заборгованості, тому дійшов висновку про стягнення з нього розрахованої станом на 14 серпня 2015 року загальної суми заборгованості за кредитом - 25390,44 грн., з них : прострочену до повернення суму кредиту - 4243,40 грн.; прострочені проценти за користування кредитом - 0,26 грн.; прострочену комісію за управління кредитом - 4620,00 грн.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту 16526,78 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентів, всього в загальній сумі 4 243,66 грн. є правильним.

Доводи апеляційної скарги про помилковість розрахунку є необґрунтованими. Розрахунок заборгованості, доданий до матеріалів справи (а.с.4), перевірений судом та відповідає умовам договору і вимогам закону.

Не можна повністю погодитись й з доводами апелянта, про те, що заборгованість перед банком утворилася не за його вини, оскільки йому було невідомо куди зник банк, у звязку з чим він не міг знати реквізити банка, на які можна було сплачувати щомісячні платежі.

Інформація про початок процедури ліквідації була ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду була загальновідомою та у березні-квітні 2015 року була розміщена на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет та у газетах «Урядовий курєр» та «Голос України».

Що стосується вимог позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, колегія суддів виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 14 серпня 2015 року, за розрахунками Банку, заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2012 року склала 4423,40 грн. тіло кредиту, та 0,26 грн. прострочені проценти за користування кредитом, всього : 4423,66 ( а.с.4-4 зворот).

Пунктом 4.3. ОСОБА_4 передбачено, що розрахунок пені здійснюється від сум неповернутих чергової частини кредиту та несплачених процентів з застосуванням ставки, зазначеної у п.9 спеціальної частини ОСОБА_4, а саме 0,50%, що розраховується за методом факт/360. Для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 306 днів (а.с.5-8 зворот).

Оскільки ОСОБА_3 порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 2121,83 грн., що є санкцією передбаченою частинами 1,3 ст.549 ЦК України. Розмір пені визначений за правилами п.4.3 договору з застосування ставки, зазначеної у п.9 спеціальної частини договору у межах строку позовної довності ст. 258 ч.2 ЦК України.

При цьому колегія суддів взяла до уваги правовий висновок Верховного Суду України, який міститься у постанові за № 6-116цс13.

Враховуючи, що розмір банківського кредиту склав 11000 грн., а заборгованість за кредитом з процентами 4243,66 грн., колегія суддів, виходячи із принципу справедливості, покладеному в основу ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що розмір пені 2121,83 грн., є реальною, необхідною, помірною, а також розумною сумою стосовно розміру основного боргу.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 4620 грн. та пені за несплачену комісію, яка розрахована позивачем відповідно п.4.3 ОСОБА_4 за ставкою, що зазначена у п.9 спеціальної частини ОСОБА_4, та включена в загальний розмір пені 16526, 78 грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно п.1.6 ОСОБА_4 від 21 лютого 2012 року, укладеному між сторонами, за обслуговування кредиту встановлена щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом (а.с.5 зворот), розмір якої визначений у п.4 спеціальної частини ОСОБА_4 3,00% від суми кредиту 11000 грн., тобто 330 грн. щомісяця (а.с.5).

Щомісячно відповідач, до виникнення заборгованості, сплачував Банку ануїтетні платіжи (рівні за сумою щомісячні платіжи за кредитом) по 305 грн. та за обслуговування кредиту - по 330 грн., тобто щомісячна комісія (а.с.4-4 зворот), складала значно більше встановлених Банком щомісячних платіжів за кредитним договором, які підлягали поверненню у встановлені ОСОБА_4 строки. Всього відповідачем сплачена комісійна винагорода у розмірі 7590 грн. (а.с.4).

Більш того, у п. 4.3 ОСОБА_4 визначив пеню за неповернення комісії, повязаної з управлінням кредитом, за ставкою, що зазначена у п.9 спеціальної частини ОСОБА_4, що включена у загальний розмір пені, який склав 16526,78 грн.

Відповідно до п.3.6 постанови Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Конституційний Суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначив, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу).

Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Беручи до уваги, що позивач всупереч пункту 3.6 постанови Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року встановив платежі (комісійну винагороду) за обслуговування кредитом, які відповідач повинен був щомісячно сплачувати на користь Банку за дії, що ОСОБА_4 здійснював на власну користь, з визначенням пені за неповернення комісійної винагороди, та, враховуючи те, що суд повинен забезпечити особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь простроченої комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 4620 грн. та пені за несплачену комісію задоволенню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції від 01 вересня 2016 рокуу цій частині підлягає скасуванню з постановою нового рішення про відмову у задоволені вимог в цій частині.

Позивач ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі ліквідатора був звільнений від сплати судового збору згідно пункту 22 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір»в редакції чинній на час звернення до суду.

Відповідно до частини 3статті 88 ЦПК Українисудовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 до спеціального фонду Державного бюджету України пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 487 грн. 20 коп. відповідно до ставок п.п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст..ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2016 рокуу частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів та пені змінити.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» (код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2012 року станом на 14 серпня 2015 року у розмірі 6365,49 грн., а саме: за прострочення до повернення суму кредиту - 4243, 40 грн., прострочення процентів за користування кредитом - 0,26 грн., та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 2121,83грн.

У задоволенні вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про стягнення комісійної винагороди за управління кредитом та пені за несплачену комісію відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Одесі/Малиновський р-н/22030001; код отримувача: 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача: 828011, рахунок отримувача: 31214206780007, кодкласифікації доходів бюджету: 22030001; призначення платежу: судовий збір, пункт 6, апеляційний суд Одеської області, код ЄДРПОУ 02892913код суду, де розглядається справа) судовий збір в у розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6