Постанова № 62823920, 16.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 911/3716/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Курінний С.Ю. - представник, дов. № 368 від 09.08.2016;

від відповідача: Тронь І.В. - представник, дов. б/н від 06.06.2016;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк"

на ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016

у справі № 911/3716/15 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Експансія"

про стягнення 395 192 275,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2016 зупинено провадження у справі № 911/3716/15 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертизи.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ПАТ „ВТБ Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016 про зупинення провадження у справі № 911/3716/15 та передати дану справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу ПАТ „ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № 911/3716/15 було прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.

В зв'язку з участю з 16.11.2016 по 17.11.2016 судді учасника колегії Коротун О.М. у тренінгу, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2016 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № 911/3716/15 до свого провадження.

В судовому засіданні 16.11.2016 повноважний представник третьої особи не з'явився; після обговорення можливості розглянути апеляційну скаргу за відсутності повноважного представника третьої особи, судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважного представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті; представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши застосування норм процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, враховуючи наступне.

Ухвалою суду першої інстанції від 28.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3716/15, розгляд справи призначено на 14.09.2015, ухвалами від 14.09.2015 та від 13.10.2015 розгляд справи відкладався на 13.10.2015 та 26.10.2015, відповідно.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2015 у справі № 911/3716/15, оскільки встановлення обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, потребує спеціальних знань, враховуючи складність розрахунків, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, в тому числі на відповідність умовам кредитного договору та нормативним документам банку, для чого необхідні економічні знання, якими суд не володіє, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та призначення у даній справі судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій, у зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 41, 86 ГПК України, призначив у справі № 911/3716/15 судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій за кредитним договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131к-07 від 13.04.2007, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експертизи поставлені питання, перелічені в п.2 даної ухвали; матеріали справи ухвалено надіслати для здійснення експертизи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2015 провадження у справі № 911/3716/15 зупинено, у зв'язку з проведенням судової експертизи.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.09.2016 матеріали справи № 911/3716/15 повернулись з експертної установи без висновку експертизи з повідомленням № 20577/15-45 від 16.09.2016 про залишення ухвали суду від 26.10.2015 у справі № 911/3716/15 без виконання, у зв'язку із тим, що повна оплата вартості експертизи не здійснена, у зв'язку із чим, з метою з'ясування питань, пов'язаних з проведенням експертизи та її оплати, ухвалою від 23.09.2016 провадження у справі № 911/3716/15 було поновлено та призначено справу до розгляду на 10.10.2016.

07.10.2016 від відповідача надійшла заява про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи у зв'язку із повною оплатою вартості експертизи відповідно до рахунку № 233 від 12.01.2016, в підтвердження чого надано платіжне доручення № 3552256 від 06.10.2016, і зазначив, що оскільки ухвала суду від 26.10.2015 у справі № 911/3716/15 залишена КНДІСЕ без виконання у зв'язку із частковою оплатою експертизи, та враховуючи з'ясування факту повної оплати експертизи, відповідач просить матеріали справи надіслати до експертної установи для подальшого проведення експертних досліджень, складення та надання висновку експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2016 розгляд справи відкладено на 18.10.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2016 встановлено, що оплата призначеної у справі експертизи остаточно здійснена згідно із платіжним дорученням № 3552256 від 06.10.2016, отже, провадження підлягає подальшому зупиненню для виконання ухвали про призначення експертизи та надіслання до суду висновку експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Як вбачається із апеляційної скарги, ця скарга за своїм змістом стосується ухвали про встановлення факту повної оплати вартості експертизи, у зв'язку із відсутністю якої матеріали справи були повернуті експертною установою без виконання, зупинення провадження у справі № 911/3716/15 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертизи та направлення матеріалів справи до експертної установи для закінчення проведення призначеної ухвалою суду від 26.10.2015 судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів остаточної оплати згідно із платіжним дорученням № 3552256 від 06.10.2016.

Також в ухвалі господарського суду Київської області зазначено, що підставою для проведення судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій є ухвала від 26.10.2015 у справі № 911/3716/15.

Статтею 31 ГПК України, зокрема, встановлено, що судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.

Як роз'яснено у п.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", із змінами і доповненнями, законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу, тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу; клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядається господарським судом після поновлення провадження у справі; після розгляду клопотання провадження у справі знову зупиняється, а матеріали справи, якщо вони витребовувались судом, надсилаються до експертної установи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, підставою зупинення провадження у справі № 911/3716/15 є проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2015. Таким чином, доводи апеляційної скарги не є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства та відповідають матеріалам справи.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність потреби у призначенні судової експертизи. При цьому, слід зазначити про те, що підставою зупинення провадження у справі № 911/3716/15 в ухвалі суду від 18.10.2016 зазначено що провадження у справі підлягає подальшому зупиненню для виконання ухвали про призначення експертизи, а зупинялось провадження у даній справі, у зв'язку з проведенням судової експертизи, ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2015, яка сторонами не оскаржувалась та на виконання цієї ухвали суду відповідачем оплачено проведення експертизи, а також відповідно до ухвали суду першої інстанції від 23.09.2016 провадження у справі № 911/3716/15 було поновлено з метою з'ясування питань, пов'язаних з проведенням експертизи та її оплати.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 № 4038-ХІІ судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як свідчить зміст статті 41 ГПК України, господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначенні для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) вказано, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Як вбачається із ухвали суду першої інстанції від 26.10.2015 про призначення експертизи, на вирішення експерта поставлені питання щодо правильності визначення заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 10-0604/131к-07 від 13.04.2007, які безпосередньо стосуються предмету доказування у справі та вирішення яких пов'язане з дослідженням банківської фінансово-кредитної документації, з огляду на наявність спору між сторонами щодо фактичного розміру заборгованості; позивачем за первісним позовом пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, сплаті процентів, комісійної винагороди, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту, несвоєчасну сплату процентів, комісійної винагороди, договірної санкції та у розрахунку за офіційним курсом долара США на відповідні дати. Отже, визначення реального розміру сум, належних до стягнення, також потребує спеціальних економічних знань.

З огляду на те, що у справі № 911/3716/15 призначена судова експертиза документів фінансово-кредитних операцій для роз'яснення питань, які виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, наявні підстави, передбачені частиною 2 статті 79 ГПК України, для зупинення провадження у справі.

Наведена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчать, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2016 у справі № 911/3797/15, від 17.02.2016 у справі № 911/3608/15, від 22.02.2016 у справі № 911/3722/15, від 01.03.2016 у справі № 911/3794/15.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються такими засобами: зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Отже, висновок судового експерта у справі № 911/3716/15 буде доказом саме у даній справі, про що також свідчать питання, поставлені на вирішення експертизи, які стосуються виконання зобов'язань за кредитним договором № 10-0604/131к-07 від 13.04.2007 та заборгованості щодо якої виник господарський спір у цій справі.

Таким чином, твердження скаржника про те, що висновок судової експертизи, зроблений в іншій справі, є належним та допустимим доказом у справі № 911/3716/15, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах процесуального права.

Скаржником не наведено наявності порушень або неправильного застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № 911/3716/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № 911/3716/15 залишити без змін.

3. Справу № 911/3716/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич