Постанова № 62818568, 14.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 918/485/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'вився.

Від відповідача: Новиков О.Є. - представник за довіреністю.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представник не з'вився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року

у справі № 918/485/15 (суддя: Яковенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький

завод "Будматеріали"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ,- Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"

про визнання припиненим договору іпотеки, усунення перешкод

у розпорядженні майном, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" про визнання припиненим договору іпотеки, усунення перешкод у розпорядженні майном.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" посилається на те, що позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" за кредитним договором №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 р. ліквідований, а тому вказаний кредитний договір є припиненим, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на Закон України "Про іпотеку", вважає, що іпотечний договір №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 р., також є припиненим.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2015 р. справу № 918/485/15 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 р. справу № 918/485/15 прийнято до провадження та розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2016р. припинено провадження у справі № 918/485/15 у зв'язку з тим, що спір у даній справі вирішенню в господарських судах України не підлягає.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на лист Верховного суду України від 11.02.2009 року «Практика застосування судами Закону України «Про третейські суди», стверджує, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.

Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому воно повідомило, що вирішення будь-якого питання щодо даного спору не порушує права та законні інтереси товариства та просило суд проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 15667510.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а також якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.

За приписами ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено що арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

У зазначених нормах національного законодавства втілені зобов'язання України за міжнародними договорами як сторони Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) та Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 року). За повідомленням Міністерства закордонних справ України (лист від 07.02.2000 року № 4.3/8-067-137) вказані Конвенції набули чинності для України, відповідно, 10 січня 1961 року та 7 січня 1964 року.

Пунктом 1 ст. II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень передбачено, що кожна з держав - учасниць визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Згідно з пунктом 3 цієї статті суд держави - учасниці, якщо до нього надійшов позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражну угоду, повинен, на прохання однієї з сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Статтею 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено право третейського суду самостійно визначитися зі своєю компетенцією щодо розгляду конкретного спору, в тому числі щодо наявності чи дійсності арбітражної угоди.

Як зазначено в п. 1 ст. IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, сторони арбітражної угоди можуть на свій розсуд передбачити передачу спорів на вирішення постійного арбітражного органу або на вирішення арбітражу в даній справі (арбітраж ad hoc). Згідно з п. 1 ст. VI цієї Конвенції відвід державного суду за непідсудністю, що ґрунтується на арбітражній угоді і заявлений в державному суді, в якому порушено справу однією зі сторін в арбітражній угоді, повинен бути заявлений під загрозою втрати права за пропуском строку до або в момент подання заперечень по суті позову в залежності від закону держави-учасниці.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Судовою колегією встановлено, що 06.03.2008 р. між сторонами було укладено іпотечний договір №730/008-ОК2С/1, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" передало в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" кредитного договору №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 р. відповідне нерухоме майно.

Відповідно до п. 5.2 Іпотечного договору №730/008-ОК2С/1 у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторонни, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколаєвичем. Постійно діючого суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом, а саме Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Судова колегія вважає не обґрунтованим посилання апелянта на лист Верховного суду України від 11.02.2009 року «Практика застосування судами Закону України «Про третейські суди», стверджує, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах, оскільки питання щодо вирішення спорів Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків сторонами узгоджено п. 5.2 Іпотечного договору №730/008-ОК2С/1.

Крім цього, у п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема, що: справа зі спору непідвідомча господарському суду; є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі.

Встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання пункту договору, в якому міститься арбітражне застереження, недійсним, втрати ним чинності, а також не містять будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість виконання даної арбітражної угоди сторонами, суд дійшов висновку, що спір у справі № 918/485/15 вирішенню в господарських судах України не підлягає.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2008 р. у справі № 48/57 (05-5-48/13584) та Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводами апеляційної скарги не спростовані зазначені вище обставини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року про припинення провадження у справі № 918/485/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року про припинення провадження у справі № 918/485/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 918/485/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко