Постанова № 62818490, 17.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р.Справа № 916/1129/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 21/р8-010 від 04.01.2016)

від відповідача:

- ОСОБА_2 (довіреність № 2/79 від 23.05.2016)

- ОСОБА_3 (довіреність № 2/14 від 23.06.2015)

від третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання

на рішення господарського суду Одеської області від 28 вересня 2016 року, повний текст якого складено та підписано 03 жовтня 2016 року

по справі № 916/1129/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання

до відповідача ОСОБА_4 частини 2196 (Котовський прикордонний загін)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 акціонерне товариство ОДЕСАГАЗ в особі Роздійльнянського управління експлуатації газового господарства

про стягнення 26 396,63 грн.

В С Т А Н О В И В :

28.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_4 частини 2196 (Котовський прикордонний загін) (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу у розмірі 206 661,97 грн., з якої 180 265,34 грн. основна сума боргу, 1 634, грн. 3% річних, 23 794,40 грн. пеня, 967,80 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2016 залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 акціонерне товариство ОДЕСАГАЗ в особі Роздійльнянського управління експлуатації газового господарства.

14.09.2016 року від ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ надійшла остання редакція в порядку ст.22 ГПК України заяви про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1634,43 3% річних, 23794,40 пені, 967,80 грн. інфляційних нарахувань та 1378,00 витрат по сплаті судового збору (а.с.105).

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором на постачання та транспортування природного газу за регульованим тарифом, а саме в частині своєчасного розрахунку з постачальником за отриманий природній газ у період з жовтня 2015 березень 2016 року, у звязку з чим позивачем нараховані пеня, відсотки річних та інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2016 року по справі № 916/1129/16 (Головуючий суддя Рога Н.В., судді Желєзна С.П., Бездоля Д.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність правових підстав для стягнення з військової частини нарахованих санкцій, оскільки відповідач своїми діями намагався виконати зобовязання за Договором щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2016 року по справі № 916/1129/16 та прийняти нове рішення, яким уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вже було встановлено рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/1126/16, відповідач свої зобовязання за Договором про постачання природного газу виконав з простроченням строків оплати, а тому правомірно нараховані пеня, відсотки річних та інфляційні нарахування.

Скаржник зазначає, що висновок суду відносно несвоєчасного надання позивачем споживачу рахунку-фактури для проведення оплати є помилковим, оскільки відповідно до умов п.5.7 Договору, наявність чи відсутність рахунку-фактуру не звільняє відповідача від своєчасної оплати за отримані послуги.

Крім того, апелянт вказує на те, що оплата за природний газ за період з жовтня-грудень 2015 року у сумі 107 533,60 грн. була здійснена відповідачем на рахунок позивача з власної помилки та вказує, що відповідач своїми діями погіршив фінансове становище підприємства.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому його представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

ОСОБА_5 акціонерне товариство ОДЕСАГАЗ в особі Роздійльнянського управління експлуатації газового господарства в судове засідання 17.11.2016 року не з'явилось без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивач, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 23 жовтня 2015 року між ТОВ "Одесагаз- Постачання" (Постачальник) , ОСОБА_5 акціонерним товариством ОДЕСАГАЗ в особі Роздільнянського управління експлуатації газового господарства (Газорозподільне підприємство) та В\ч 2196 (Споживач) було укладено Договір №021019/137-15 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, згідно якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Найменування товару , який Постачальник надає Споживачу згідно цього Договору за кодом ДК України 016-2010:06.20.1- Газ природний, скраплений або в газоподібному стані (газ природний). Загальна вартість послуг по Договору 297 200 грн. 63 коп. (з ПДВ) . Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.2.1. Договору). (а.с.13-16).

Згідно п.11.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31.12.2015р., а в частині оплати за надані послуги до їх повного здійснення. Дія цього Договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі , що не перевищує 20% суми , визначеної у даному Договорі.

Відповідно до п.3.6 Договору обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.3.9 Договору). Обсяги постачання природного газу з розбивкою по місяцям зазначені у п.3.10 Договору.

За умовами розділу V Договору, розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Постачальник зобовязується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.5.1 та п.5.2 Договору, є обовязковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно умовам Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу , виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу , заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури. Оплата вартості послуг за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом Постачальника, з якого, у встановленому порядку здійснюється розподіл грошових коштів між субєктами ринку природного газу, у тому числі на рахунок Газорозподільного підприємства за договором на розподіл природного газу. Сторони домовилися, що на протязі дії даного Договору ціна на газ визначена в п.5.1 та п.5.2 може змінюватись на підставі нормативних актів уповноважених державних органів, і приймається сторонами до виконання з моменту зміни без додаткового попередження.

Згідно п. 6.3.2 договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість послуг згідно з умовами Договору.

Додатковою угодою №1 від 30.11.2015р. , у звязку із зменшенням на 100 000 грн. фактичних видатків на закупівлю послуг на підставі довідки про зміни до кошторису на 2015 рік, сторони погодилися внести зміни до п.2.1,п.3.1.,п.3.10, п.5.3 Договору, зокрема, щодо обсягів постачання природного газу на протязі жовтня грудня та загальної вартості послуг по Договору. Інші умови Договору залишено без змін.

Додатковою угодою №2 від 01.12.2015, у звязку зі змінами ціни за 1000 куб.м. природного газу, використаного для надання послуг бюджетним установам та організаціям, сторони погодилися внести зміни до п.3.1.,п.3.10, п.5.3, п.5.11 Договору, зокрема, щодо обсягів постачання природного газу на протязі жовтня грудня. Інші умови Договору залишено без змін.

Додатковою угодою №2/1 від 24.12.2015, у звязку із зменшенням на 94 999 грн. 96 коп. фактичних видатків на закупівлю послуг на підставі довідки про зміни до кошторису на 2015 рік, сторони погодилися внести зміни до п.2.1,п.3.1.,п.3.10, п.5.3 Договору зокрема, щодо обсягів постачання природного газу на протязі жовтня грудня та загальної вартості послуг по Договору. Інші умови Договору залишено без змін.

Додатковою угодою №3 від 31.12.2015р. сторони вирішили доповнити Договір п.10.6, згідно якого дія Договору про закупівлю може продовжитись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.03.2016р. , але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

Додатковою угодою №4 від 10.02.2016р. суму Договору було збільшено на 20 440 грн. 13 коп., зазначено , що загальна вартість послуг по Договору становить 122 640 грн. 80 коп. (з ПДВ). Крім того, викладено у новій редакції п.3.10 Договору щодо обсягів транспортування та постачання природного газу протязі січня березня 2016р.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року поставлено природний газ на загальну суму 257 704,11 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти прийому-передачі природного газу (а.с. 23-28), на підставі яких, постачальником були виставлені замовнику рахунки-фактури.

Однак споживач В\ч 2196 за отриманий природний газ розраховувався з простроченням, заборгованість у сумі 180 265 грн. 34 коп. було оплачено лише в ході позовного провадження під час розгляду справи, що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи вищевикладені обставини, у звязку з порушенням відповідачем умов п.7.2.1 Договору, позивач і звернувся з відповідним позовом про стягнення пені у сумі 23 794 грн. 40 коп. за неналежне виконання зобовязань за жовтень 2015р. березень 2016, відсотків річних та інфляційних нарахувань.

28.04.2016 року відповідач в процесі позовного провадження повністю розрахувався за отриманий газ за Договором від 23.10.2015р. у загальній сумі 149 458,03 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с.137). однак, з порушенням строку передбаченим пунктом 5.5 Договору.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ і звернулось до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути індекс інфляції, відсотки річних та пеню.

Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та вважає, що апеляційна скарга та позовна заява ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ, як постачальником, ПАТ «Одесагаз» як газорозподільним підприємством та ОСОБА_4 частиною, як споживачем, склалися правовідносини повязані з постачанням природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, про що 23.10.2015 було укладено відповідний Договір № 021019/137-15, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ свої зобов'язання по виконанню умов зазначеного договору виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом жовтня 2015 березень 2016 року природний газ, за який відповідач своєчасно не розрахувався, а саме з порушенням строків встановлених умовами Договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом зазначено, що при укладанні Договору сторони домовились, що грошове зобовязання споживача повязане з відповідною календарною датою (10 число місяця) та настанням події, з якою повязано його початок, а саме надання Постачальником позивачем рахунку фактуру для оплати. Також у рішенні зазначено, що у даному випадку сам позивач поручів свої зобовязання щодо своєчасного надання споживачу рахунку-фактури для проведення оплати за отриманий природний газ у строк до 10 числа місяця.

Колегія суддів вважає зазначені судом першої інстанції висновки як підстави для відмові у позову помилковими, з огляду на наступне.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 1 ст. 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, а в силу ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права та у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2016 у справі № 916/146/16.

Таким чином, місцевим господарським судом не було враховано вищевикладеного у звязку з чим суд дійшов до помилкового висновку про належне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, вказавши про те, що обовязок оплатити природний газ у відповідача виник з моменту отримання рахунку-фактуру з посиланням на умови п.5.7 Договору.

Так, пунктом 5.7 договору передбачено, що оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу , виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури.

Зазначеним пунктом сторони погодили, що саме у випадку недоплати вартості послуг споживач проводить розрахунок на підставі рахунка-фактури.

Між тим, в матеріалах справи є рахунки-фактури, які надавались відповідачу, але вартість цих рахунків була сплачена відповідачем у повному обсязі без будь-якої недоплати.

Крім того, пунктом 5.6 Договору передбачено, що розрахунковий період становити один місяць з 9:00 годин першого місяця до 9:00 годин першого дня наступного місяця включно.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем були порушені умови п.5.6 Договору, а саме в частині розрахунку за спожитий/отриманий природній газ, що має місце прострочення виконання грошового зобовязання, у звязку з чим позивачем нараховані пеня, відсотки річних та інфляційні нарахування відповідно до п.7.1, п.7.2.1 Договору та норм чинного законодавства.

Так, Пунктом 7.2.1 Договору від 11.04.2016 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, сума пені за прострочення оплати за Договором від 23.10.2015 за період з жовтня 2015 року по березень 2016 становить суму у розмірі 23 794,40 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного позивачем.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу суму боргу відповідно до умов Договору, відповідач виконував з простроченням обумовлених Договором строків, отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати боргу.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 1 634,43 грн. за період з жовтня 2015 року по березень 2016 та інфляційних витрат з 11.01.2016-10.02.2016 року у сумі 967,80 грн., вважає їх вірним

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2016 року у справі № 916/1129/166 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга та позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „28 вересня 2016 року у справі № 916/1129/16 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 частини 2196 (Котовський прикордонний загін) (66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. Самборського 21, код ЄДРПОУ 14321825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) 1 634,43 грн. 3 % річних, 23 794,40 грн. пені, 967,80 грн. інфляційних нарахувань та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з ОСОБА_4 частини 2196 (Котовський прикордонний загін) (66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. Самборського 21, код ЄДРПОУ 14321825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) 3 409,92 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „18 листопада 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров