Ухвала суду № 62817194, 15.11.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

15 листопада 2016 року Справа №913/1001/16

Провадження №19пд/913/1001/16

За позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури, м. Старобільськ Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до відповідача 1 - Фермерського господарства "Застава-2010", с. Соснівка Новопсковського району Луганської області

відповідача 2 - Новопсковського професійного аграрного ліцею Луганської області, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області

про визнання недійсним договору про спільну діяльність

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від заявника - Полякова С.О., службове посвідчення №013758 від 06.12.2012;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача 1 - представник не прибув;

від відповідача 2 - представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "Застава-2010" та Новопсковського професійного аграрного ліцею Луганської області про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного 31.03.2014 між Новопсковським професійним аграрним ліцеєм Луганської області та Фермерським господарством "Застава-2010"; зобов'язання Фермерське господарство "Застава-2010" звільнити займані ним земельні ділянки державної форми власності площею 32.2800 га та 30.5300 га, які воно займає на підставі договору від 31.03.2014 та повернути їх Новопсковському аграрному ліцею.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.09.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 10.10.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.10.2016 відкладено розгляд справи на 25.10.2016.

Позивач у письмових поясненнях №9/1-11-267-16 від 03.10.2016 зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Заявник у листах №114/4402вих16 від 07.10.2016 та №114/4573вих16 від 21.10.2016 зазначив, що 29.08.2016 між Новопсковським професійним аграрним ліцеєм Луганської області та фермерським господарством "Застава-2010" укладено угоду про дострокове розірвання договору про спільну діяльність від 31.03.2014. За умовами укладеної угоди, сторони припиняють спільну діяльність по веденню товарного сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які належать відповідачу 2. Угода набирає чинності 19.09.2016. Тобто, на момент подання позовної заяви до суду (09.09.2016) та на момент призначення справи до розгляду у суді (15.09.2016) зобов'язання за договором не припинено. У зв'язку з цим, наполягає на задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного 31.03.2014 між Новопсковським професійним аграрним ліцеєм Луганської області та Фермерським господарством "Застава-2010", припинити зобов'язання за ним на майбутнє. Щодо другої позовної вимоги, а саме зобов'язання Фермерське господарство "Застава-2010" звільнити займані ним земельні ділянки державної форми власності площею 32.2800 га та 30.5300 га, які воно займає на підставі договору від 31.03.2014 та повернути їх Новопсковському аграрному ліцею, просить припинити провадження у справі, на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з укладенням між сторонами угоди про розірвання договору про спільну діяльність, яка набула чинності 19.09.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.10.2016 відкладено розгляд справи на 15.11.2016.

Представник заявника в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Просив позов задовольнити частково.

Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд -

В С Т А Н О В И В:

31.03.2014 між Новопсковським професійним аграрним ліцеєм Луганської області (сторона 1, відповідач 2) та Фермерським господарством "Застава - 2010" (сторона 2, відповідач 1) укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п.1.1 якого, сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль (майна та коштів) спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони у ході ведення спільної діяльності по товарному сільськогосподарському виробництву використовують земельні ділянки, які належать «стороні 1» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №168751, виданого Новопсковською районною державною адміністрацією 10.05.2005, який зареєстрований за №226 та на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №168752, виданого Новопсковською районною державною адміністрацією 10.05.2005, який зареєстрований за №226.

Згідно з п.1.3 договору спільна діяльність буде здійснюватись на земельних ділянках загальною площею 32,28 га та 30,53 га, якісні показники земель відповідають призначенню.

Управління спільною діяльністю по веденню сільськогосподарського виробництва на даних земельних ділянках здійснює «сторона 2» (п.п.2.1.1 п.2.1 договору).

«Сторона 2» виконує всі сільськогосподарські роботи у ході здійснення спільної діяльності на даних земельних ділянках своїми силами: технікою, посівним матеріалом та паливно - мастильними матеріалами (п.п.2.1.2 п.2.1 договору).

«Сторона 1» на даних земельних ділянках здійснює консультації по посіву і подальшому вирощуванню сільськогосподарських культур та проводить заходи по збереженню врожаю. «Сторона 2» бере на себе обов'язки сплачувати «стороні 1» суму у розмірі 40000 грн. 00 коп. за 2016 рік. «Сторона 2» перераховує вказану суму «Стороні 1» двома рівними частинами, першу у термін до 30 квітня поточного року, другу у термін до 30 листопада поточного року (п.п.2.1.4, 2.1.5 п.2.1 договору, у редакції додаткової угоди до договору від 31.03.2014).

Сільськогосподарські культури, вирощені на вищезазначених земельних ділянках при здійсненні спільної діяльності є власність «Сторони 2» (п.п.2.1.7 п. 2.1 договору).

Договір укладено терміном з 1 січня 2014 та дійсний до 31.12.2017 (п.п.2.2.1 п.2.2 договору).

Договір втрачає чинність у разі його припинення, розірвання або визнання недійсним (п.3.2 договору).

Договір набирає чинності після підписання «Сторонами» (п.6.1 договору).

Відповідачами у справі складено та підписано акт по договору від 31.03.2014 (розрахунки за 2016 рік) про те, що замовником були виконані роботи по консультації по посіву і подальшому вирощуванню сільськогосподарських культур та проведенню заходів щодо збереження врожаю. В акті зазначено, що роботи проведені в строк та якісно. Сторони ніяких претензій не мають. Загальна сума за виконані роботи складає 40000 грн. 00 коп.

Фермерське господарство "Застава - 2010" перерахувало Новопсковському професійному аграрному ліцею Луганської області 40000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку відповідача 2 (а.с. 108).

29.08.2016 між Новопсковським професійним аграрним ліцеєм Луганської області (сторона 1, відповідач 2) та Фермерським господарством "Застава - 2010" (сторона 2, відповідач 1) укладено угоду про дострокове розірвання договору про спільну діяльність, відповідно до пп.1.1 п.1 якого, сторони на підставі пп.3.2, 3.4 договору про спільну діяльність від 31.03.2014 вирішили розірвати даний договір за взаємною сторін.

Відповідно до пп.1.2 п.1 угоди сторони припиняють спільну діяльність по веденню товарного сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які належать «Стороні 1» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №168751, виданого Новопсковською районною державною адміністрацією 10.05.2005 та на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №168752, виданого Новопсковською районною державною адміністрацією 10.05.2005, відповідно загальною площею 32,28 га та 30,53 га.

Угода набирає чинності з 19.09.2016 (пп.1.2 п.1 угоди).

Господарський суд зауважує, що з умов спірного договору вбачається, що характер відносин, які склалися між сторонами за договором про спільну діяльність від 31.03.2014, полягає у використанні земельних ділянок, що є характерним для договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Пунктом 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" також визначено, що якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

До того ж, згідно п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням змісту ст. 236 ЦК України і ч.3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Отже, із правової природи зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування загальних наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки використання майна, оренда, надання послуг - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо, а відповідно такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного суду України від 23.12.2015 у справі №3-1143гс15.

У даній справі, заявник просить визнати недійсним договір про спільну діяльність від 31.03.2014, який є розірваним з 19.09.2016, відповідно до угоди про дострокове розірвання договору про спільну діяльність від 29.08.2016, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.

Враховуючи зазначені обставини, визнання недійсним договору про спільну діяльність від 31.03.2014 є неможливим, оскільки предмет спору припинив своє існування.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

При зверненні з позовом до суду прокуратурою Луганської області був сплачений судовий збір за платіжним дорученням №711 від 01.09.2016 у розмірі 2756 грн. 00 коп., який може бути повернутий позивачу з державного бюджету України відповідною ухвалою за його клопотанням.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 44, п.1-1 ч.1 ст.80, 86 ГПК України господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. Провадження у справі припинити.

Суддя Т.В. Косенко