Постанова № 62816158, 18.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2012 року 11:27 № 2а-905/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до

Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про

скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 2332 від 23.12.2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(далі –позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі –відповідач, УПФУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 2332 від 23.12.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно виніс рішення про застосування до ПАТ «Укрсоцбанк» штрафних санкцій за порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»при прийнятті платіжних доручень Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»на виплату заробітної плати, оскільки позивач володів документальним підтвердженням сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вказаним підприємством та не був зобов’язаний перевіряти подані страхувальником розрахункові документи на перерахування сум страхових внесків на відповідність розміру не менше 1/3 коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у платіжних дорученнях.

Крім того, позивач зазначив, що вимоги щодо перевірки суми страхових платежів до Пенсійного фонду почали діяти з дати набуття чинності постановою Правління Пенсійного фонду України «Про порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати», а саме з 11 травня 2009 року, в той час як штрафні санкції застосовано за період з 07.05.2009р. по 17.07.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, в яких зазначав, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення частини 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV) було прийнято від страхувальника платіжні доручення на перерахування коштів для виплати заробітної плати за відсутності подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.

В судове засідання 05 квітня 2012 року представник відповідача не з’явився, відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач –ПАТ «Укрсоцбанк»(код ЄДРПОУ 00039019) зареєстроване Національним банком України27.09.1991р., реєстраційний номер № 3, та Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.09.1991 року.

23.12.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було встановлено порушення Харківською обласною філією ПАТ «Укрсоцбанк»вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», про що складено Акт № 31 від 23.12.2011 року.

Вказане порушення полягало в тому, що Харківською обласною філією ПАТ «Укрсоцбанк»було перераховано на картки працівників Комунального підприємства Дніпровської міської ради «Жилсервіс-3»грошові кошти для виплати заробітної плати з порушенням умов одночасного подання платником страхових внесків платіжних документів про перерахування коштів для сплати сум страхових внесків, або документів що підтверджують фактичну сплату цих сум.

На підставі Акту № 31 від 23.12.2011 р. відповідачем було прийнято Рішення № 2332 від 23 грудня 2011 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування, або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, яким на підставі пункту 2 частини 10 статті 106 Закону № 1058-IV накладено на ПАТ «Укрсоцбанк»штраф у розмірі 2 772,40 грн.

Доказів оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку позивач суду не надав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(чинний у період виникнення спірних правовідносин) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальника зобов’язано нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15 і 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У відповідності до п. 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно ч. 2 п. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків такі фінансові санкції: за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Виконання умов пункту 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено пунктом 3.9 глави 3 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. N 22 (далі - Інструкція), яким встановлено, що банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування доходу або грошовий чек на виплату доходу, на який відповідно до законодавства України нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду України, лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування страхових внесків або документального підтвердження їх сплати раніше. Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати.

Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.

Цим же пунктом Інструкції встановлено, що банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом на банки покладений обов’язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською обласною філією ПАТ «Укрсоцбанк»були прийнятті платіжні доручення КП ДМР «Жилсервіс-3»з видачі коштів на виплату заробітної плати:

№ 176 від 07 травня 2009 року на суму 700 гривень, призначення платежу - перерахування грошових коштів на СКР для виплати «Аванс за травень 2009 року»;

№ 252 від 15 травня 2009 року на суму 400 гривень, призначення платежу - перерахування грошових коштів на СКР для виплати «Заробітна плата за травень 2009 року»;

№ 311 від 23 травня 2009 року на суму 3 750, 65 гривень, призначення платежу - перерахування грошових коштів на СКР для виплати «Відпускні за 2009 рік»;

№ 313 від 23 травня 2009 року на суму 1 245, 22 гривень, призначення платежу –32350346;50020100;01; №2-15636 «Перечисляются взносы на ФОТ 33,2%»;

№ 825 від 16 липня 2009 року на суму 2 800,00 гривень, призначення платежу - перерахування грошових коштів на СКР для виплати «Аванс за липень 2009 року»;

№ 827 від 16 липня 2009 року на суму 929, 60 гривень, призначення платежу - 32350346;50020100;01; №2-15636 «Перечисляются взносы на ФОТ 33,2%»;

Крім того, як вбачається з довідки № 401.7-71/264 від 17.01.2012 року по рахунку 26000085001529 КП ДМР «Житлосервіс-3», позивачем було прийнято також від КП ДМР «Житлосервіс-3»платіжне доручення № 188 від 08.05.2009 року, з якого мало бути утримано страхові внески на загальнообов’язкове соціальне страхування у розмірі 232, 40 грн. (33,2%).

Однак при прийнятті платіжних доручень № 176 від 07 травня 2009 року на суму 700,00 гривень, № 188 від 08.05.2009 року на суму 700,00 гривень та № 252 від 15 травня 2009 року на суму 400,00 грн., КП ДМР «Жилсервіс-3»не було одночасно подано платіжних документів на перерахування страхових внесків, утриманих із заробітної плати працівників.

Як вже вище зазначалося, законодавством покладено на установи банків зобов’язання приймати до виконання платіжні документи на перерахування заробітної плати працівників лише за умов одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів або документального підтвердження роботодавцем їх сплати раніше.

З пояснень позивача вбачається, що підстав для відмови у прийнятті платіжних доручень КП ДМР «Жилсервіс-3»у травні місяці у нього не було, оскільки згідно довідки № 401.7-71/264 від 17.01.2012 року по рахунку 26000085001529 КП ДМР «Жилсервіс-3»(складеною самим позивачем) щодо сум перерахованих на заробітну плату, та перераховані внески до Пенсійного фонду, у останнього станом на 07.05.2009 року існувала переплата страхових внесків в розмірі 9 165, 45 гривень.

При цьому позивач вказав, що вимоги щодо перевірки страхових платежів до Пенсійного фонду у розмірі 33,2%, у разі видачі або перерахування коштів на виплату заробітної плати передбачені Постановою Правління Пенсійного фонду від 7 квітня 2009 року N 12-1, набули чинності з 11 травня 2009 року, що у сукупності з наявною у його клієнта переплатою по страхових внесках станом на момент прийняття платіжних доручень № 176 від 07 травня 2009 року на суму 700,00 гривень, № 188 від 08.05.2009 року на суму 700,00 гривень, свідчить про правомірне прийняття у КП ДМР «Жилсервіс-3»платіжних доручень до виконання.

Крім того, позивач вважає правомірним прийняття від свого клієнта платіжного доручення № 251 від 15.05.2009 року на перерахування 400,00 грн. заробітної платні за відсутності одночасно подання платіжного документу на сплату страхових внесків на загальнообов’язкове страхування у сумі 132,80 грн., посилаючись при цьому на переплату по відрахуванням до Пенсійного Фонду станом на 15.09.2009 року у розмірі 7 680,31 грн., яка існувала у КП ДМР «Жилсервіс-3»згідно відомостей особового рахунку.

Проте суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на наступне.

В силу наведених вище правових норм законодавець встановив специфічний ступінь захисту щодо надходження коштів до Пенсійного фонду, визначивши, з одного боку обов'язок страхувальника перерахувати суми внесків незалежно від фінансового стану, з іншого боку встановивши обов'язок банку щодо перевірки такого перерахування перед видачею коштів на виплату заробітної плати.

Контрольні функції банків за правильністю та своєчасністю перерахування коштів встановлені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до п. 32.3 ст.32 якого банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Згідно п.22.6 ст.22 вказаного Закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Відповідно до п. 2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 7 квітня 2009 року N 12-1, установи банків на період дії ставки страхових внесків у розмірі 33,2 % приймають від страхувальників платіжні доручення або грошовий чек на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником розрахункових документів про перерахування сум страхових внесків у розмірі не менше 1/3 коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у платіжному дорученні або грошовому чеку. У разі якщо у розрахунковому документі на перерахування страхових внесків сума перерахування менша ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення або грошові чеки на видачу коштів для виплати заробітної плати за погодженням цієї суми з управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті (далі - територіальні управління Пенсійного фонду) за місцем взяття на облік страхувальника.

Зазначений порядок був затверджений Постановою правління Пенсійного фонд) України від 7 квітня 2009 року N 12-1 «Про порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати»(далі –Порядок N 12-1) та набрав чинності лише 11.05.2009 року.

Враховуючи дату набрання чинності Порядком N 12-1, позивач вважає, що обов`язок перевіряти відповідність сплачених сум страхових внесків розміру, визначеному законом, покладена на установи банків лише з 11 травня 2009 року, тому на момент же подання КП ДМР «Жилсервіс-3»платіжних доручень на перерахування заробітної плати - 07-08 травня 2009 року таких обов`язків на позивача діючим в Україні нормативними актами не покладалось.

З даними твердженнями суд не погоджується, оскільки положення ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. N 22, на момент прийняття Банком вказаних платіжних доручень від КП ДМР «Жилсервіс-3»були чинними, а отже позивач зобов’язаний був перевірити наявність документального підтвердження сплати платником утриманих із нарахованої заробітної плати страхових внесків.

Посилання позивача на відсутність необхідності витребувати від клієнта - КП ДМР «Жилсервіс-3»вказаного підтвердження, у зв’язку із наявністю переплати по відрахуванням до Пенсійного Фонду України згідно довідки № 401.7-71/264 від 17.01.2012 року, складеної самим Банком, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п. 13 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 було затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (у редакції чинній на час виникнення спору).

Відповідно до п. 9.4.2. Інструкції N 21-1, у разі, якщо установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів без одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум (довідки органів Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах), накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником згідно з додатком 20 цієї Інструкції.

Отже документом, який підтверджує сплату коштів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, являється довідка, видана органами Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах.

Враховуючи наведене, установа банку при прийнятті платіжних доручень на перерахування коштів на виплату заробітної плати на підтвердження сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, мала отримати від КП ДМР «Жилсервіс-3»примірники платіжних доручень про їх перерахування або довідку від Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підтвердження факту сплати цих внесків.

Відповідно до п. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже в силу п. 4 ст. 70 КАС України, твердження позивача про правомірність прийняття платіжних доручень на перерахування заробітної плати № 176 від 07 травня 2009 року на суму 700 гривень, № 188 від 08.05.2009 року на суму 700,00 гривень та № 252 від 15 травня 2009 року на суму 400,00 грн., у зв’язку з існуванням у КП ДМР «Жилсервіс-3»переплати страхових внесків в розмірі 9 165,45 гривень, є безпідставним, оскільки належними доказом в даному випадку є наявність на момент прийняття платіжних доручень довідки від Управління Пенсійного фонду у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підтвердження факту сплати цих внесків КП ДМР «Жилсервіс-3».

Щодо прийняття позивачем від КП ДМР «Жилсервіс-3»платіжних доручень № 311 від 23 травня 2009 року та № 825 від 16 липня 2009 року суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті платіжних доручень № 311 від 23 травня 2009 року та № 825 від 16 липня 2009 року, Харківською обласною філією ПАТ «Укрсоцбанк»було отримано платіжні доручення на перерахування страхових внесків у розмірі 33, 2% за № 313 від 23 травня 2009 року на суму 1 245, 22 грн. та № 827 від 16 липня 2009 року на суму 929, 60 грн.

Отже, позивачу було надано одночасно як документи (платіжні доручення) на виплату заробітної плати, так і платіжні доручення на перерахування внесків у Пенсійний фонд України за відповідні періоди. Позивачем було виконано як вимоги клієнта з приводу видачі грошових коштів на заробітну плату, так і платіжні доручення на здійснення перерахувань внесків до Пенсійного фонду України.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що позивач при прийнятті платіжних доручень № 311 від 23 травня 2009 року та № 825 від 16 липня 2009 року на виплату заробітної плати повністю виконав вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та нормативно-правових актів Національного банку України, а отже рішення відповідача про застосування фінансових санкцій в цій частині підлягає скасуванню.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства, встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Докази, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

З урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства України, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, рішення управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 2332 від 23.12.2011 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 174,82 грн. (1 245,22 грн. + 929,60 грн.) підлягає скасуванню.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 21,74 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 2392 від 23 грудня 2011 року в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»штрафних санкцій у розмірі 2 174,82 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»витрати зі сплати судового збору в розмірі 21,74 гривні (двадцять одна грн. 74 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.