Ухвала суду № 62799033, 16.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26909/14-ц

Провадження 2/127/1039/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 вінницької державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ :

в вищезазначеній справі відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої просили поставити питання :

чи страждав ОСОБА_4 на 07 лютого 2013 року психічним захворюванням, якщо страждав, то які дані свідчать про це?

за станом психічного здоров»я на 7 лютого 2013 року чи усвідомлював ОСОБА_4 значення своїх дій та міг керувати ними, передбачати наслідки своїх дій?

Клопотання мотивоване тим, що експерт при проведенні експертизи вибирав вихідні дані для проведення експертизи такі, які відображені в даних йому матеріалах неоднозначно.

Так, висновок експерта обґрунтований поясненнями свідків ОСОБА_5 JI.H., ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6, пояснення яких у експертів викликали довіру.

В той же час ці свідки з 2009 року з ОСОБА_4 не спілкувались, в квартиру вони до нього не заходили, посилаючись на те, що в нього двері постійно зачинені.

Два свідка - Барго JI.H. та ОСОБА_5 не спілкувалися з ОСОБА_4 майже з 2009 року, останніх два роки до смерті вони його не бачили.

З висновку експерта вбачається, що свідки вимушені були покласти ОСОБА_4 в психіатричне відділення №6 ВОПЛ №2 в звязку з його психічним станом.

З матеріалів справи, а саме із історії хвороби ОСОБА_4 в неврологічному відділенні МKJI №1, де ОСОБА_4 перебував у звязку із ішемічним інсультом, у ОСОБА_4, яких - небудь психологічних або поведінкових порушень не відмічено.

В історії хвороби не зазначено, що хворий потребував консультації психіатра та психіатричної допомоги.

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 JI.H. - після операції ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги, оскільки він не міг ходити і необхідний був за ним догляд; в квартирі не було нікого. І тоді вона зателефонувала в Ізраїль і брат їй сказав, що необхідно ОСОБА_4 покласти у відділення №2. Гроші брат пересилав їй і вона носила лікарю, платила, щоб ОСОБА_4 утримували у лікарні і підліковували, що вона і робила.

Експерт детально у висновку описує знаходження ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні, відмічаючи, що в медичній документації відсутні будь-які зазначення про наявність підекспертного психічних чи поведінкових порушень.

Однак оцінки цьому не дає. Він детально описує всі дії, що відбувалися з ОСОБА_4, куди він звертався з листами, які він доручення видавав, а потім скасовував.

Систематично протягом 2012 року отримував амбулаторне лікування.

Ні в одній історії хвороби не зазначено про наявність психічних порушень ОСОБА_4

Але експерт пише: «У підекспертного психічних порушень зроблено не було».

Експерт на це уваги не звертає, описує куди звертався із заявами, листами під експертний весь цей період.

Також експерт не звертає уваги на те, що листи і заяви були предметними, конкретними, зміст листів свідчить про нормальну мозкову діяльність ОСОБА_4

Експерт зазначає у висновку: «Протягом 2012 року неодноразово виникали сварки з його родичами, але при наступній розмові чи зустрічі з родичами не памятав, що вони сварилися».

Родичів у ОСОБА_4 немає.

Із тих свідків - Барго JI.H. і ОСОБА_5 не зустрічались і ОСОБА_4 до них не телефонував та не спілкувався.

Стосовно того, що у ОСОБА_4 був подразливий характер, то це пояснюється тим, що у нього тяжкі соматичні захворювання, він прикутий до ліжка, а також він одинокий.

Відповідач звертає увагу суду на те, що до ОСОБА_4 приходила комісія Виконкому Вінницької міської ради, яка відмітила, що він дійсно потребує сторонньої допомоги, але про психіатричну допомогу мова не йшла.

В судовому засіданні були допитані три нотаріуса, це державшій нотаріус ОСОБА_7 - нотаріус ОСОБА_3 вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_8 - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу, ОСОБА_9 - нотаріус ОСОБА_3 вінницької державної нотаріальної контори, причому двох нотаріусів він викликав сам, а нотаріуса ОСОБА_8 викликали на його прохання родичі позивача ОСОБА_1

Нотаріуси чітко та однозначно пояснили в судовому засіданні, що з ОСОБА_4 вони спілкувалися, зясовували у нього питання, за якими він звернувся до них і які дії вони мають посвідчувати.

ОСОБА_4 пояснював їм зрозуміло, детально, ніяких сумнівів в тому, що ОСОБА_4 не усвідомлював того, що він намагався зробити, вони не вбачали.

Більш того, нотаріус ОСОБА_9 ретельно пояснила в суді, що ОСОБА_4 додатково у неї отримував консультацію по реєстрації правоустановчого документу на квартиру, який він має, причому пояснив, що документ він отримував раніше, чим став працювати Державний реєстр.

Звертає на себе увагу дата складання заповіту - 07.02.2013 року. Нотаріуси спілкувалися з ним:

13 квітня 2012 року - це довіреність з чисельними повноваженнями представників, повноваження по показаннях нотаріуса ОСОБА_8 ОСОБА_4 визначав сам;

7.10.2014 року - це посвідчення довіреності на повноваження ОСОБА_2, яка посвідчувалась нотаріусом ОСОБА_9

Крім того, посвідчувалась нотаріусом ОСОБА_8 заява від 10 вересня 2012 року про скасування довіреності на імя ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Дати посвідчення документів свідчать про те, що з ОСОБА_4 нотаріуси спілкувалися як до посвідчення заповіту, так і після посвідчення заповіту і жодних сумнівів в його психічному здоровї у них не виникало.

В судовому засіданні давала пояснення свідок ОСОБА_12, яка добре знала ОСОБА_4, оскільки навчалась з ним в 17 школі і в 2014 році заходила до нього в квартиру, викликано це було тим, що з квартири ОСОБА_4 протікала вода в адвокатську контору, де вона працює.

ОСОБА_4 відразу ж впізнав ОСОБА_12, дав зрозумілі відповіді, послався на те, що він тяжко хвора людина, прикута до ліжка і про протікання води він нічого не знає.

Показання свідків - нотаріусів і свідка ОСОБА_12 експерт не досліджував і не оцінював, пославшись на відсутність аудіозапису.

Крім того, суду надано листи, заяви, поздоровлення в письмовому вигляді, які писав ОСОБА_4 в період 2012- 2014 років, він звертався до адміністративних органів з заявами про надання йому матеріальної допомоги, про розмір пенсії, про надання субсидії і т.д.

Всі заяви та листи ОСОБА_4 були розглянуті і йому надані письмов; відповіді, більш того, його відвідувала комісія виконкому, яка встановила, що він потребує допомоги.

Довідка Вінницької психіатричної лікарні №2 (Вінницький район селище Березіна, «Медмістечко») з значенням діагнозу - помірна деменція з психотичними симптомами, дисфоріями, порушенням поведінки викликає сумніви в її обєктивності і ось чому.

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, це вона домовлялася про госпіталізацію ОСОБА_4 з 11.11.2009 року.

В звязку з тим, що ОСОБА_4 страждав цукровим діабетом II типу , важка форма, йому було проведена операція, ампутація лівої нижньої кінцівки на межі середньої та нижньої частини стегна.

Тримати в лікарні ОСОБА_4 постійно не могли і вони вирішили госпіталізувати в лікарню, де він буде знаходитися під наглядом.

Вона пояснила, що за лікування і утримання ОСОБА_4 кошти платив позивач ОСОБА_13, який передавав їй кошти, а вона відносила їх лікуючому лікарю.

До госпіталізації в 2009 році ОСОБА_4 ніколи не перебував на обліку в психіатричній лікарні та не отримував психіатричну допомогу.

Навіть при встановленні йому інвалідності першої групи 6 червня 2012 року в рішенні лікарсько - консультативної комісії не зазначено, що він потребує психіатричної допомоги.

Представник позивача ОСОБА_4 І,А. заперечив проти призначення в справі повторної судово-психіатричної експертизи. Свої заперечення мотивував тим, що представник позивача просив призначити судово-психіатричну експертизу в м. Вінниці, натомість відповідач наполягав на призначенні такого виду експертизи в м. Києві і суд визначив експерту установу саме Київський міський центр судово-психіатричних експертиз. Експерти при проведенні експертизи дослідили всі надані матеріали справи, висновок не суперечить матеріалам справи є обґрунтованим, проведений експертами-психіатрами, які мають вищий та п»ятий кваліфікаційний клас, стаж роботи за спеціальністю «судово-психіатрична експертиза» 26 та 26 роки, а тому не можуть виникати сумніви щодо їх кваліфікації та компетентності. Відповідач просить призначити повторну посмертну психіатричну експертизу в Одеському науково-дослідному центрі судових експертиз, проте не надав відомості про те, що експерти в цій експертній установі є більш кваліфікованими, ніж експерти Київського міського центру судово-психіатричних експертиз, які надали висновок судово-психіатричного експерта №67 від 05.02.2016 р.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення повторної судово-психіатричної експертизи без задоволення з таких підстав.

Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №67 від 05.02.2016р. Київського міського центру судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 на 07.02.2013 року страждав стійким, хронічним психічним розладом у вигляді органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу з когнітивними порушеннями і вираженими розладами особистості. ОСОБА_4 за своїм психічним станом на час складання заповіту від 07.02.2013 р. не усвідомлював значення свої дій та не міг керувати ними.

Згідно з ч. 2 ст.150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідно до Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров»я України 08.10.2001 р. №397, зареєтрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 р. за №219/6507 повторною є експертиза, яка призначається, якщо висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо його правильності і визнаний органами дізнання, слідчим, прокурором, судом необґрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому більш кваліфікованому складу експертів.

Суд звертає увагу на те, що саме за наполяганням відповідача ОСОБА_2 та його представника згідно з ухвалою суду від 07.05.2015 р. було призначено експертизу саме в Київському міському центрі судово-психіатричної експертизи, в якому, на їх думку, працюють кваліфіковані експерти-психіатри із значним стажем експертної діяльності, і суд відхилив пропозицію представника позивача ОСОБА_1, який заявив клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні імені академіка ОСОБА_14, оскільки відповідач та його представник не довіряли щодо проведення експертизи в м. Вінниці.

Висновок експертизи складено : головою комісії ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, спеціальність «судово-психіатрична експертиза», вища кваліфікаційна категорія, вищий кваліфікаційний клас, стаж роботи за спеціальністю 26 років, директор; член комісії ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, спеціальність «судово-психіатрична експертиза», п»ятий кваліфікаційний клас, стаж роботи за спеціальністю 4 роки, лікар судово-психіатричний експерт; лікар-доповідач ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, спеціальність «судово-психіатрична експертиза», вища кваліфікаційна категорія, вищий кваліфікаційний клас, стаж роботи за спеціальністю 23 роки, лікар судово-психіатричний експерт.

В клопотанні відповідача відомості про те, що інша експертна установа, зокрема Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, має більш кваліфікований склад експертів, відсутні.

Висновок експертизи №87 відповідає матеріалам справи, тому що всі документи, які знаходяться в ній та витребувані судом медичні карти та інша медична документація були надані для дослідження експертам.

Розбіжність в показаннях свідків зі сторони позивача і відповідача, посилання на неврахування експертами, на його думку, письмових доказів : листів і заяв ОСОБА_4 до адміністративних органів, на які посилається відповідач у клопотанні про призначення повторної експертизи, не є підставою вважати висновок необґрунтованим. Ці показання будуть оцінюватись судом нарівні з іншими доказами при ухваленні рішення у справі.

Та обставина, що експерти про проведенні експертизи не врахували показання свідків нотаріусів ОСОБА_18 та ОСОБА_9, адвоката ОСОБА_12, фонограми показань яких не збереглись, і які були повторно допитані судом після надходження висновку експертизи, не має визначального значення при проведенні первинної експертизи.

При наданні висновку експерти досліджували не лише фонограми запису показань свідків, а в більшій мірі записи медичних карт та іншу медичну документацію хворого ОСОБА_4.

Висновок експерта в такій категорії справ є необхідним, але такий вид доказу не має

для суду наперед встановленої сили і підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Відтак суд не знайшов підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 ЦПК України, для призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 143, 145, 150 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення повторної судово-психіатричної експертизи залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя