Вирок № 62798680, 18.11.2016, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1243/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Квашук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець кримінальне провадження № 12016020200000079, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого вантажником в Комунальному підприємстві "ЄкоВін", у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 статті 121 КК України

за участю прокурора Міхаілідіса М.В.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 11.03.2016 року близько 18:30 год., на ґрунті довготривалих неприязних відносин із ОСОБА_2, прийшов до домогосподарства останнього, що розташоване в с. Лозувата, Липовецького району Вінницької області, по вулиці Гагаріна, 42, де викликавши ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень, вдарив кулаком по обличчю останнього. Після цього вони схопивши один одного за одяг почали шарпанину, як наслідок вдвох впали на землю, де також продовжили боротьбу.

В подальшому ОСОБА_1 піднявся із землі та продовжуючи свій злочинний умисел, став наносити численні удари взутими ногами в область голови та тулуба ОСОБА_2, який в цей час лежав на землі на правому боці прикриваючись рукою, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження.

Згідно висновків експерта № 527 від 18.05.2016 року та № 902/107-к від 30.06.2016 року у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, які належать до категорії:

-відкрита черепно-мозкова травма з переломом склепіння черепа являлась небезпечною для життя у момент заподіяння, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень;

-закритий перелом акроміального відростку лівої лопатки з незначним зміщенням, який належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

-забій мяких тканин лівої кисті, забій грудної клітки, який належить до легких тілесних ушкоджень.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування було кваліфіковано за частиною 1 статті 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення за обставин наведених в обвинувальному акті. Обвинувачений також повідомив суд, що визнає цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на лікування в сумі, яка підтверджуються чеками, квитанціями і накладними, а компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 гривень. Оскільки дружина обвинуваченого нещодавно народила дитину, зібрані ним заощадження були витрачені на її пологи, у зв'язку з цим на час розгляду справи судом він в змозі відшкодувати потерпілому завдану його здоров'ю шкоду лише в сумі 1 000 гривень, решту коштів, які присудить суд за цивільним позовом, він зобов'язується виплачувати щомісячно із доходу, який він отримує за місцем роботи. Враховуючи те, що потерпілий відмовився отримати в судовому засіданні запропоновані обвинуваченим кошти, останній просив врахувати це як пом'якшуючу обставину.

Суд переконався, що підсудний ОСОБА_1 правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення і визнання ним вини та вказаних обставин є добровільним.

Враховуючи те, що підсудний визнав свою винуватість та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють обставин кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 349 КПК України.

Суд вважає, що дії підсудного вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, яке у відповідності до статті 12 цього Кодексу є тяжким злочином, особу винного, який за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, громадський порядок не порушує, приймає активну участь в проведенні упорядкування соціально-культурних заходів громади, на диспансерному та наркологічному обліку не перебуває, в силу статті 89 КК України раніше не судимий.

Судом також враховано, що на підсудного, який є батьком двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6), покладено обов'язок піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, в тому числі утримувати їх. Матір дітей, ОСОБА_6, є тимчасово непрацездатною, оскільки здійснює догляд за новонародженою дитиною. Єдиним доходом сім`ї є дохід підсудного, який працює вантажником в Комунальному підприємстві "ЄкоВін".

Відповідно до статті 66 КК України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання підсудного щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Суд також враховує як пом'якшуючу обставину намір обвинуваченого частково відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду, однак потерпілий в судовому засіданні відмовився отримати запропоновані ним кошти.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, відповідно до статті 67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення підсудним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією частини статті за якою інкриміновано його діяння. При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов'язків, що передбачені ст.76 КК України.

Суд вважає, що призначення більш суворого покарання унеможливить виконання підсудним обов'язків батька, дохід якого є єдиним доходом сім`ї, що негативно вплине на виховання і утримання малолітніх дітей, а також їх матері, яка тимчасово непрацездатна, у звязку з чим потребує утримання та допомоги.

Вирішуючи питання цивільного позову в частині відшкодування потерпілому витрат на лікування суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч.1 статті 1195 ЦК України).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

Позивач стверджує про те, що неправомірними діями ОСОБА_1 йому спричинено тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, тобто здоровю була заподіяна шкода. На своє лікування позивач витратив кошти в сумі 10344,55 гривень, які просить стягнути з особи, яка винна у вчиненні злочину.

Відповідач позов визнав частково зазначивши, що витрати потерпілого на лікування він визнає в частині, яка підтверджується квитанціями, чеками і накладними, які позивач додав до позову, а тому згодний відшкодувати вказані витрати. В решті просив відмовити за необґрунтованістю, оскільки потерпілий не підтвердив належними і допустимими доказами свої витрати.

Суд встановив, що обставини заподіяння шкоди здоровю потерпілого, які вказані в обвинувальному акті, а також тяжкість тілесних ушкоджень, не підлягають доказуванню оскільки визнаються сторонами.

В період з 11.03.2016 року по 21.03.2016 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Липовецькій ЦРЛ, а з 22.03.2016 року по 15.04.2016 року проходив лікування в Вінницькій обласній клінічній лікарні імені ОСОБА_7.

Оцінуючи докази на предмет їх належності і достатності, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат позивача на придбання медичних препаратів для відновлення здоровя від травм заподіяних злочином в сумі 2782,85 грн. (336,15 грн. (а.с. 28)+65,50 грн. (а.с. 29)+207,60 грн. (а.с. 34)+525,80 грн. (а.с. 35)+382,10 грн. (а.с. 37)+1265,70 грн. (а.с. 38). В решті, суд вважає витрати позивача на лікування такими, що не підтверджуються допустимими доказами, у звязку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

При вирішенні питання цивільного позову в частині відшкодування потерпілому моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та в інших випадках, встановлених законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач зазначив, що злочином йому заподіяно шкоду здоровю у вигляді тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, які були небезпечні для життя в момент заподіяння, у звязку з чим він отримав фізичні страждання, через що відчував себе пригніченим і знервованим. Впродовж тривалого періоду часу (з 11.03.2016 року по 15.04.2016 року) позивач лікувався в закладах охорони здоровя де йому проводились різного роду медичні процедури. За таких обставин позивач оцінив моральні страждання на суму 100000 гривень.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у звязку з ушкодженням здоровя від злочину, зокрема тяжкості тілесних ушкоджень, періоду впродовж якого він знаходився на лікуванні, фізичні та душевні страждання.

З урахуванням зазначеного, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу слід стягнути 20000 гривень, в решті позову слід відмовити з огляду на необґрунтованість.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до положень ст. 124 КПК України.

В ході досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, ст. 12, 65-67, 75, 76, 121 ч.1 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно статті 76 ч.1 пп. 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки на протязі іспитового строку періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_2 витрати на лікування в сумі 2782 (дві тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в дохід держави судовий збір в сумі 148 (сто сорок вісім) грн. 28 коп., пропорційно до розміру задоволеної частини вимог майнового характеру (витрат на лікування).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в дохід держави судовий збір в сумі 300 (триста) грн. 00 коп., пропорційно до розміру задоволеної частини вимог про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп., пропорційно до розміру відхиленої частини вимог про відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя С.І. Стадник