Ухвала суду № 62797786, 10.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ К/800/11274/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Заїки М.М., Черпака Ю.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГТУЮ в Одеській області), в.о. начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка Василя Олександровича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Середи Валерії Юріївни, про визнання неправомірною бездіяльності та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року задоволено його заяву про витребування доказів та витребувано з Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради: 1) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 12 квітня 2012 року № 122 разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 2) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року № 01-10/1262/0 разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 3) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30 листопада 2012 року № 01-10/646ог разом з документами, що додано замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень; 4) чинну містобудівну документацію на місцевому рівні, на підставі положень якої, надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, 27 від 12 квітня 2012 року № 122, від 23 жовтня 2012 року № 01-10/1262/0, від 30 листопада 2012 року № 01-10/646ог та витребувано у ПП ЮФ «ІВК та Партнери»: 1) усі проектні рішення будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1; 2) усі завдання на проектування будинку за адресою: АДРЕСА_1. Копію ухвали для її виконання направлено до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ПП ЮФ «ІВК та Партнери» та зобов'язано надати витребувані докази до 18 червня 2014 року. Посилався на те, що добровільно ця ухвала не виконана, тому він звернувся спочатку до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Перший Малиновський ВДВС Одеського МУЮ). 26 травня 2014 року постановою державного виконавця цього відділу відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів (ВП № 43470664), а 06 серпня 2014 року - виконавчий документ повернуто стягувачеві. 29 вересня 2014 року постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ повторно відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року (ВП № 44901724), а 28 жовтня 2014 року - виконавче провадження закінчено у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника, а до УМВС України в Одеській області направлено подання (повідомлення) з проханням розглянути питання щодо законності дій посадових осіб ПП ЮФ «ІВК та Партнери» та в разі порушення чинного законодавства притягнути винних осіб до відповідальності. В подальшому, 22 квітня 2015 року постановами в.о. начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області зобов'язано начальника Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № ЄДРВП 43470664 та № ЄДРВП 44901724. Після цього, 17 квітня 2015 року він звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про примусове виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року. Проте, постановою від 18 червня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаної ухвали. Зазначав, що державний виконавець відмовляючи у відкритті виконавчого провадження не врахував, що ухвалою Приморського районного суду від 12 березня 2015 року зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16 січня 2015 року та відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року та що 02 червня 2015 року державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду від 12 березня 2015 року.

Посилаючись на протиправність дій відповідачів та з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області щодо невиконання постанови від 02 червня 2015 року № 47692535 та виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 27 травня 2015 року на виконання ухвали цього суду від 12 березня 2015 року № 522/1180/15-ц; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця від 18 червня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 47899038; зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року № 522/17806/13-а про забезпечення доказів; визнати неправомірними та скасувати постанови в.о. начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області від 22 квітня 2015 року про результати перевірки виконавчих проваджень № 43470664 та № 44901724.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2015 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, не врахував того, що ухвала про забезпечення доказів містить зобов'язання надати витребувані докази, а тому є виконавчим документом зобов'язального характеру та повинна виконуватися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали про забезпечення доказів стало те, що зазначена ухвала не містить заходів примусового виконання рішень встановлених законом, оскільки особа, якій адресована вимога про надання доказів зобов'язана надати їх безпосередньо суду. Просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року у справі № 522/17806/13-а за позовом ОСОБА_4 до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, витребувано від управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та від ПП ЮФ «ІВК та Партнери» докази в порядку ст.ст. 73, 74 КАС України. Зазначена ухвала направлена для виконання до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ПП ЮФ «ІВК та Партнери». Однак, ПП ЮФ «ІВК та Партнери» доказів до суду не надало, що стало підставою для звернення позивача до відділу примусового виконання рішень ГТУЮ в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів.

26 травня 2014 року постановою державного виконавця Першого Малиновського ВВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання цієї ухвали від 21 травня 2014 року (ВП № 43470664), а 06 серпня 2014 року - виконавчий документ у цьому виконавчому провадженні повернуто стягувачеві.

29 вересня 2014 року постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ (ВП № 44901724) повторно відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року, а 28 жовтня 2014 року - закінчено виконавче провадження на підставі ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено подання (повідомлення) до УМВС України в Одеській області з проханням розглянути питання щодо законності дій посадових осіб ПП ЮФ «ІВК та Партнери» та в разі порушення чинного законодавства притягнути винних осіб до відповідальності.

22 квітня 2015 року постановами в.о. начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області за результатами перевірки виконавчих проваджень № ЄДРВП 43470664 та № ЄДРВП 44901724 дії державного виконавця щодо виконання зазначених виконавчих проваджень визнано такими, що проведені з недотриманням вимог ст. 17, п. 3, 6 ч. 1 ст. 18, п. 6 ч. 1 ст. 26, ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язано начальника Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № ЄДРВП 43470664 та № ЄДРВП 44901724. Підставами для прийняття постанов про результати перевірки стала невідповідність пред'явленого виконавчого документа ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що пред'явлений до виконання виконавчий документ не містить заходів примусового виконання рішень визначених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не визначено заходів, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2015 року (справа № 522/1180/15-ц) визнано неправомірною постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16 січня 2015 року (ВП № 46082174), визнано неправомірною бездіяльність начальника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області та зобов'язано останнього скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16 січня 2015 року (ВП № 46082174) та відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року. 02 червня 2015 року постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання ували Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2015 року.

17 червня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року.

18 червня 2015 року постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року. Підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження стали невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та відсутність заходів примусового виконання рішення, встановлених законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18 червня 2015 року та зобов'язання відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явлений до виконання документ поданий в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а відтак виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року підлягає відкриттю.

Вирішуючи спір в частині визнання неправомірними та скасування постанов в.о. начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області від 22 квітня 2015 року, які прийняті за результатами перевірок, суд першої інстанції виходив з того, що у зазначених постановах не вказано підстави для здійснення перевірки виконавчих проваджень № ЄДРВП 43470664 та № ЄДРВП 44901724 та мотиви для їх прийняття, постанови не містять доводів щодо неможливості виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року, оскільки відсутність у виконавчому документі місця проживання чи перебування стягувача, ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника, індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача, строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не перешкоджає виконанню зазначеної ухвали.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів не є виконавчим документом в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», а відтак оскаржувана постанова від 18 червня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та постанови від 22 квітня 2015 року про результати перевірки виконавчих проваджень № 43470664 та № 44901724 є законними та скасуванню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 червня 2015 року з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2015 року про зобов'язання начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду від 21 травня 2014 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою державного виконавця від 26 червня 2015 року (ВП № 47692535) виконавчий документ на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2015 року, вказана постанова державного виконавця не оскаржена. До того ж, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2015 року скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2015 року, а провадження у справі закрито.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що справу № 522/17806/13-а, під час розгляду якої винесено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів, судом розглянуто і постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_4 до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких, зокрема, віднесено ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім рішень підлягають примусовому виконанню й ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованістю і вимагають примусового виконання, зокрема про забезпечення позову (ч. 5 ст. 118 КАС України), про привід (ст. 272 КАС України); про поворот виконання судових рішень (ст. 265 КАС України) тощо.

За змістом частини 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 4 вказаної статті суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання такого обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Частиною 6 статті 71 КАС України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Отже, на підставі наведених та інших положень КАС України можна зробити висновок, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 8 статті 75 КАС України забезпечення доказів здійснюється за загальними правилами вчинення відповідних процесуальних дій.

Статтею 79 КАС України встановлено процесуальний порядок надання письмових доказів, згідно якого письмові докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, а також за їх клопотанням або з власної ініціативи витребовуються судом.

Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються (передаються) безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.

З такого правового регулювання випливає, що надання доказів у справі це право сторони.

У разі неподання витребуваних доказів без поважних причин посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення (ст. 382 КК України). Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 185-3 КпАП України.

Крім того, у разі невиконання судового рішення, судом може бути вжито заходів процесуального примусу. Зокрема, у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом (ч. 1 ст. 271 КАС України). Про тимчасове вилучення доказів суд постановляє ухвалу, яка у даному випадку є одночасно і виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи те, що для виконання державному виконавцю була подана ухвала суду, яка не відповідала вимогам виконавчого документа, передбаченим в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містила резолютивної частини рішення, яка б вимагала здійснити заходи примусового виконання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 185 КАС України переглянуто рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, який не був стороною у справі, не мають правового значення, оскільки відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом ГТУЮ в Одеській області.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ці доводи перевірялись судом апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук

М.М. Заїка

Ю.К. Черпак