Ухвала суду № 62797294, 16.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/25124/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Бухтіярової І.О.

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013

у справі № 1570/6781/2012

за позовом малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка» (далі - позивач, МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»)

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

МПП «Фірма «Енергоремонтналадка» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012 № 0001642201 та № 0001652201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах МПП «Фірма «Енергоремонтналадка» з ТОВ «СВН- АНТАРЕКС» за червень 2012 року, складено акт від 25.09.2012 № 2359/22-8/23990703, в якому зафіксовано порушення: п. 198.1 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК україни), в результаті чого завищено податковий кредит в податкових деклараціях на суму 67 054 грн., у т.ч. по контрагентах: ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» за червень 2012 року на суму 67 054 грн. та п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2012 року на загальну суму 70 047 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.10.2012 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001642201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88 009 грн., в т.ч.: 70 407 грн. основного платежу та 17 602 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001652201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100 581 грн., в т.ч.: 67 054 грн. основного платежу та 33 527 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат за півріччя 2012 року суми у розмірі 335 270 грн., сформованої за рахунок взаємовідносин з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у червні 2012 року на суму 67 054 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», оскільки позивачем відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Такі висновки податковий орган зробив на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 № 1282/22-40/36124253 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з питань взаємовідносин з контрагентами…», яким, зокрема, встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 187, 188 ПК України, у зв'язку з чим операції купівлі-продажу ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

При цьому, як зазначено судами попередніх інстанцій, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання позивачем договорів з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, дійсних намірів сторін правочинів, наявності відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину, сам акт перевірки не містить.

Матеріалами справи встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» був укладений договір підряду на виконання робіт № 03/04 від 02.04.2012, згідно предмету якого на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «підрядник» (ТОВ «СВН-АНТАРЕКС») зобов'язався виконати монтажні роботи по збірці та компоновці в осередках РУНН для КТП 06/04 з пусконалаштувальними роботами, за умовами якого об'єм та зміст робіт зазначається в кошторисах на виконання робіт, які оформлюються у виді Додатків № 1 та будуть являтися невід'ємною частиною даного договору; на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «замовник» (МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Також, між позивачем та ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» був укладений договір підряду на виконання робіт № 17/05 від 17.05.2012, згідно предмету якого, на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «підрядник» (ТОВ «СВН-АНТАРЕКС») зобов'язався виконати монтажні роботи по «Реконструкції ПС «Вулканешти». Об'єм та зміст робіт зазначається в кошторисах на виконання робіт, які оформлюються у виді Додатків № 1 та будуть являтися невід'ємною частиною даного договору. На умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «замовник» (МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

15.06.2012 між позивачем та ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» був укладений договір підряду на виконання робіт № 15/06 від 15.06.2012, згідно предмету якого, на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «підрядник» (ТОВ «СВН-АНТАРЕКС») зобов'язався виконати роботи: «Заміна розрядників 750 кВ на ОПН 750 кВ в осередку «АТ-2»ф «А», «С», з поставкою ОПН та матеріалів на ПС-750 кВ «Вінницька». «Пробне підключення». Об'єм та зміст робіт зазначається в кошторисах на виконання робіт, які оформлюються у виді Додатків та будуть являтися невід'ємною частиною даного договору. На умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «замовник» (МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Факт виконання господарських операцій за вищевказаними договорами судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: кошторисною документацією (об'єктні кошториси на монтажні роботи, об'єктні кошториси пусконалаштувальні роботи, локальні кошториси на наладку обладнання, на компоновку (збірку) обладнання, договірні ціни), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), податковими накладними та платіжними дорученнями.

Вартість отриманих від ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» у півріччі 2012 року на суму 335 270 грн. робіт, позивачем віднесено до складу валових витрат, а суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагента у загальному розмірі 67 054 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у червні 2012 року.

Виконання зобов'язань за вищевказаними договорами підряду та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманих робіт у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, належним чином засвідченими копіями ліцензії ДАБК у м. Києві серії АД № 030038 від 17.02.2012, дозволу Держгірпромнагляду на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, Декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам з питань охорони праці та промислової безпеки, копіями договорів № 38/2012 від 15.03.2012, № 05/04 від 05.04.2012, № 181/2012 від 06.06.2012, актів виконаних робіт та виписок з системи «Банк-Клієнт» про отримання позивачем коштів по даних договорах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач та ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності; як на момент укладення договору, так і на час розгляду справи ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; необґрунтованими є посилання відповідача в акті перевірки на те, що ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» відсутнє за місцезнаходженням, не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобов'язання, визначені договорами підряду на виконання робіт, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які не підтверджені належними доказами та не доводить факту не виконання робіт; позивач, діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС» відповідні договори підряду, прийняв роботи та оплатив їх вартість у відповідності до договорів; вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - МПП «Фірма «Енергоремонтналадка», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки вищевказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства МПП «Фірми «Енергоремонтналадка».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірні.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 1570/6781/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько