Ухвала суду № 62796733, 09.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2016 року

справа № 808/2178/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі № 808/2178/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення з пені,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі – позивач) звернулося суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі – відповідач-1), управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі – відповідач-2), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача – 1, яка виразилась у неподанні відповідачу - 2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 7 422 006, 00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України (в особі відповідача-2) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2016 року, у розмірі 80 303, 67 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ЄДРПОУ 38025409) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2016 року в розмірі 80 303 (вісімдесят тисяч триста три) грн. 67 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 80 303, 67 грн. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ч. 1 ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їх участі та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.05.2016 року позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 7 422 006 грн. (а.с.27-45).

Заявлена позивачем у декларації від 20.05.2016 року сума бюджетного відшкодування була перевірена відповідачем-1 і оскільки ПАТ “ЗЗФ” відповідало критеріям платників, які мають право на отримання бюджетного відшкодування, 22.06.2016 року СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС сформовано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 790-07 на суму 7 422 006 грн.

Вказаний висновок та реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість отримані УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області 23.06.2016 року, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції (а.с.66).

25.07.2016 року ПАТ “ЗЗФ” отримало на свій поточний рахунок в обслуговуючому банку суму бюджетного відшкодування за квітень 2016 року в розмірі 7 422 006 грн. (а.с.61).

Визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо неподання відповідачу-2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, і є предметом судового спору.

Задовольняючи частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", суд першої інстанції виходив з того, що право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом відповідача, а внаслідок несвоєчасного повернення відповідних сум позовні вимоги про стягнення пені є правомірними та обгрунтованими. В той же час, позовні вимоги про визнання бездіяльності податкового органу щодо несвоєчасного подання висновку не підлягають задоволенню, оскільки фактично відповідні дії відповідачем-1 були вчинені.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року в частині не задоволених позовних вимог сторонами не оскаржувалась, а тому колегією суддів апеляційного суду не переглядається.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія судів зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент подання позивачем декларацій з податку на додану за квітень 2016 року) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п. 200.17 ст. 200 ПК України).

Пункт 200.4 ст.200 ПК України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12 ст. 200 ПК України).

Пункт 200.13 ст.200 ПК України встановлює, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Сторонами не заперечуються обставини, що позивач відповідає критеріям платників, визначених п. 200.19 ст. 200 ПК України, тобто має право на отримання бюджетного відшкодування в загальному порядку, визначеному пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Пункт 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, позивач повинен був отримати бюджетне відшкодування за декларацією за квітень 2016 року до 05.07.2016 р., що не заперечується відповідачем-1.

Таким чином, з 05.07.2016 року сума податку на додану вартість за квітень 2016 року в розмірі 7 422 006 грн., яка не була відшкодована позивачу, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Пунктами 8, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:

- трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

- п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Натомість, зазначеним Порядком не передбачено, що у разі відсутності узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби здійснює повернення таких висновків до органів державної податкової служби.

Крім того, п. 200.13 ст.200 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування здійснюється органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган.

Отже, зазначені норми не ставлять здійснення бюджетного відшкодування в залежність від того, отримано чи не отримано органом казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Такої вимоги також не містить ПК України.

Таким чином, отримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не повинно порушувати права та інтереси позивача по справі.

Право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Неповернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування з бюджету при відсутності з його боку порушень вищевказаних законодавчих актів.

В матеріалах справи містяться розрахунки пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ за квітень 2016 року (а.с.62). Правильність наданих позивачем розрахунків відповідачем-1 не заперечується.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 80 303,67 грн. за період з 05.07.2016 р. по 25.07.2016р., є обґрунтованою та є належним способом захисту порушеного права позивача, а тому підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі № 808/2178/16 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова